Тема 12: ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ ТА ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА

    Політична свідомість є невід’ємною частиною суспільної свідомості, що проявляється, зокрема у ставленні людини, групи і суспільства в цілому до питань екології. У наш час є підстава говорити про низький рівень екологічної грамотності та загальної екологічної культури не тільки пересічних громадян, але і політичних лідерів та новоутворених політичних організацій та об’єднань. Необхідність нового політико-екологічного мислення, яке зможе здійснити синтез наукового значення та естетичного ставлення до природи, навколишнього середовища, особливо виразно виявилася у зв’язку з екологічною кризою. В таких умовах необхідно по-новому оцінювати вплив свідомої діяльності людини на природне навколишнє середовище, переглянути багато установок методологічного, соціального, політичного характеру на комплекс людина-природа.

    Французький вчений М. Барб’є зазначав, що прогрес, якого досягає людина, завжди має подвійний характер, а це у свою чергу пов’язано з браком знань, моральною недосконалістю. Це у більшій мірі стосується і людини, яка задіяна у політичній сфері, адже і від політичних рішень на різних рівнях залежить екологічна ситуація в Україні. Якщо у політиці діяти за аморальним принципом “не чекати милостей від природи”, а брати їх без усякої міри, можна завдати довкіллю великої шкоди, забуваючи, що відносини людини з природою мають ґрунтуватися на довірі. Вже давно доведеним є факт, що причиною забруднення навколишнього середовища є не тільки зростання виробництва та використання недосконалих технологій, а й функціональна неграмотність людей. Це також є показником недорозвиненості екологічної свідомості та культури як частин національної культури та політичного життя суспільства в цілому. Під екологічною свідомістю розуміється масова занепокоєність населення суспільства становищем довкілля, навколишнього середовища. Можна виділити наступні характеристики екологічної свідомості: занепокоєність станом середовища; мобілізація моральних ресурсів; здатність до ідентифікації джерела загрози і породжують її соціального суб’єкта, визнання здорового середовища мешкання суспільною цінністю, індивідуальна мобілізація, формування у людства нового екологічного мислення . Якщо екологічне мислення в суспільстві відсутність, то будь-яка економіка зведе до нічого усі природоохоронні заходи.

Тема 13: ОСОБА В ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ СУСПІЛЬСТВА

    При висвітленні теми слід наголосити на важливості ролі особи як суб’єкта політики у вирішенні екологічних проблем, які сьогодні стають все актуальнішими. Доля байдужих політичних осіб до екологічних проблем помітно зменшується, а загальний інтерес до них зростає досить швидко. Екологічний аспект стає важливою компонентою світогляду сучасної особи. У зв’язку з цим актуальною є необхідність формування внутрішніх орієнтирів людської поведінки на проникнення екологічних принципів в мотиваційне “ядро” особистості. У політичній поведінці особи таке проникнення розвивається під впливом засобів масової інформації та літератури. Створюється зовнішній, “інформаційний” образ природи, де екологічні проблеми розглядаються найчастіше як прояв стихії, як проблеми самої природи. Пізніше з’являється розуміння зв’язку між станом навколишнього середовища та власною життєдіяльністю особи. Далі людина усвідомлює, що причиною всіх екологічних проблем є її вчинки, які так чи інакше впливають на стан довкілля. На цьому етапі відбувається формування певної системи переконань, що зумовлюють перехід специфічних екологічних правил та принципів до загальних норм культури і водночас забезпечують поширення загальних культурних і моральних норм на сферу взаємодії особи і природи.