Концепція сталого розвитку і Україна.

⇐ ПредыдущаяСтр 22 из 49Следующая ⇒

У 1992 року в Ріо-де-Жанейро, Бразилія, відбулась одна з найбільших представницьких зустрічей світових лідерів з проблем охорони охорони довкілля. У зустрічі брали участь представники 179 держав світу. На цьому форумі було прийнято документ на 700 сторінках, який охоплював всі аспекти сталого розвитку і який отримав назву “Порядок денний на ХХІ ст.”

У Преамбулі до “Порядку денного на ХХІ ст.”, схваленого на конференції в Ріо-де-Жанейро, наголошується, що людство переживає вирішальний момент своєї історії. Світ зіткнувся з проблемами посилення злиднів, голоду, хвороб, неграмотності і тривалої деградації екологічних систем, від яких залежить наш добробут. Нерівність між багатими і бідними країнами зберігається, і єдиний спосіб забезпечити екологобезпечне майбутнє – це розв’язання проблем довкілля та економічного розвитку у комплексі й узгодженим чином. Жодна країна не може досягти такого майбуття поодинці, але ми можемо його осягнути спільними зусиллями в рамках всесвітньої співпраці з метою сталого розвитку.

Міжнародне співробітництво задеклароване як одна з перших і найголовніших ідей у першому розділі “Порядку денного на ХХІ ст.” Воно має базуватися на засадах оптимального розподілу світової продукції, позбавитися протекціонізму, наживи, корупції, сповідувати принципи лібералізації торгівлі. Його головним завданням є боротьба з бідністю, подолання голоду і неписьменності, незадовільного рівня медичного обслуговування і недостатнього догляду за дітьми, безробіття, розтринькування природних ресурсів. В документі підкреслено, що у стратегіях сталого розвитку усіх країн має бути чітко визначена соціальна спрямованість економічного розвитку поряд з охороною ресурсної бази й навколишнього середовища, розрахованого на забезпечення сприятливих умов існування для майбутніх поколінь.

Після розгляду соціальних та економічних аспектів проблем, які є підмурком для ефективного розв’язання питань, безпосередньо пов’язаних із забезпеченням сталого розвитку довкілля, зокрема збереження та раціонального використання природних ресурсів, “Порядок денний на ХХІ ст.” звертає увагу на потребу охорони атмосфери, земельних ресурсів, лісів, біоразноманіття, водних ресурсів, екосистем тощо.

Базуючись на основних ідеях і принципах, які декларовані на конференції ООН з питань навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992), Україна вважає перехід до сталого розвитку, при якому забезпечується збалансоване вирішення соціально-економічних завдань, проблем збереження сприятливого стану довкілля і природно-ресурсного потенціалу з метою задоволення життєвих потреб нинішнього і майбутніх поколінь.

Сталий розвиток – це процес гармонізації продуктивних сил, забезпечення задоволення потреб всіх членів суспільства за умови збереження та поетапного відтворення цілісності природного середовища, створення можливостей для рівноваги між його потенціалом і вимогами людей усіх поколінь. Основою сталого розвитку є паритетність відносин у тріаді “людина-господарство-природа”, що забезпечує перехід до такого способу взаємодії природи і суспільства, яких характеризується як епоха ноосфери.

Сталий розвиток узагальнює в собі процес виживання і відтворення генофонду нації, активізацію ролі кожної окремої людини в суспільстві, забезпечення її прав і свобод, збереження природного середовища, формування умов для відновлення біосфери та її локальних екосистем, орієнтацію на зниження рівня негативного антропогенного впливу на довкілля і гармонізацію розвитку людини і природи. Концепція сталого розвитку України базується на таких основних принципах:

- забезпечення гармонізації співіснування людини і природи;

- невід’ємності захисту навколишнього середовища у процесі розвитку суспільства;

- відповідальності держави за погіршення стану навколишнього середовища;

- нарощування національного потенціалу країни для забезпечення сталого розвитку;

- здійснення заходів щодо екологізації господарської діяльності, усунення причин забруднення, а не їх наслідків;

- проведення оцінки екологічних наслідків усіх видів діяльності, які можуть негативно вплинути на навколишнє природне середовище.

Основне завдання сталого розвитку України полягає у забезпеченні динамічного соціально-економічного зростання, збереженні навколишнього природного середовища, і раціональному використанні природно-ресурсного потенціалу з метою задоволення потреб нинішнього і майбутнього поколінь.

Рекомендована тематика наукових рефератів або фіксованих виступів студентів на семінарських заняттях

До теми “Предмет політології”

1. Екологічна політика як складова політичного життя.

2. Роль політології у вивченні екологічної політики, її внесок в охороні природного середовища.

До теми “Зародження й еволюція провідних політичних концепцій і доктрин”

1. Зелені як нова суспільно-політична течія сучасності.

До теми “Політична влада”

1. Політична влада у розв’язанні екологічних проблем суспільства.

До теми “Політична система суспільства”

1. Україна: екологічні реалії і перспективи

2. Проблеми екологізації і гуманізації політичної системи сучасного суспільства.

До теми “Держава”

1. Держава як основний інструмент забезпечення захисту природного довкілля.

До теми “Політичні партії та партійні системи”

1. Роль політичних партій в охороні природного середовища.

2. Партії Зелених в політичному житті сучасного світу.

До теми "Громадсько-політичні організації та рухи”

1. Екологічні рухи та громадські організації.

До теми “Політичні відносини”

1. Причини виникнення та шляхи розв’язання екологічних конфліктів.

2. Екологія як чинник національних і міжконфесійних відносин.

До теми “Політична свідомість і політична культура”

1. Екологічна культура як складова національної культури.

До теми “Особа в політичному житті суспільства”

1. Екологічна етика у спадщині академіка В.Вернадського.

2. Проблеми громадського контролю та правового регулювання негативного впливу бюрократії на екологічний стан України

До теми “Зовнішня політика і міжнародні відносини”

1. Міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища.

2. Зростання ролі міжнародних організацій у вирішенні екологічних проблем у сучасному світі.

До теми “Глобальні проблеми сучасності”

1. Створення глобальної екологічної безпеки.

2. Участь міжнародної спільноти у розв’язанні екологічних проблем.

До теми “Політичне прогнозування”

1. Основні напрямки сучасної футурології і їх характеристика. Концепція сталого розвитку.

2. Державне прогнозування природоохоронних заходів – складова міжнародного прогнозування.

2.4. Рекомендована література

До теми “Предмет політології”

1. Національна доповідь України про гармонізацію життєдільності суспільства у навколишньому природному середовищі / Спеціальне видання до 5-ї Всеєвропейської конференції міністрів навколишнього середовища “Довкілля для Європи”. – К., 2003.

2. Дьомкін В. Вступ до екологічної політики. – К.: „Тандем”, 2000. – 194 с.

3. Заржицький О. Концепція регіональної екологічної політики в Україні: якою їй бути // Право України. – 2001. - № 7. – С.70-75.

4. Качинський А., Загороднюк П. Без наукових засад екобезпеку не вибудуєш: / Екологія. Поріг виживання // Віче. – 1998. - № 1. – С.94-100.

5. Полешко А. Дослідження соціально-економічних та правових проблем у сфері екології // Право України – 2003. - № 11. - С.67-71.

6. Синякевич І.М. Екологічна і лісова політика. – Львів: УкрДЛТУ, 2001. – 202 с.

7. Стадницький Ю. До проблеми концепції екологічної політики України і механізму її реалізації // Економіка України. – 2003. - № 1. – С.75-80.

    8. Туниця Ю. Екологічний імператив – запорука сталого розвитку // Урядовий кур’єр. – 2000. – 15 лют.

До теми ““Зародження й еволюція провідних політичних концепцій і доктрин”

    1. Бубнов І., Саханенко С. Хто готовий відгукнутись на зойк природи? : Екологія. Поріг виживання // Віче. – 1994. - № 5. – С.112-118.

    2. Духовне відродження – основа стратегії сталого розвитку України. Матеріали міжнародної наукової конференції 13-14 грудня 1999 року. – Львів, 2001. – 423 с.

3. Кисельов М. Гуманістичні засади сучасної екології // Філософська думка. – 2000. - № 3. – С.4-23.

    4. Партія Зелених України. Маніфест // Україна багатопартійна: програмні документи нових партій. – К.: МП “Пам’ятки України”, 1991. – С. 138-139.

6. Селіванов В., Євтушевський В. Всі ми – частина біосистеми / Екологія. Поріг виживання // Віче. – 1995. - № 11. – С.78-90.

7. Хилько М. Від психології підкорення до психологї захисту природи: / Екологія. Поріг виживання // Віче. – 1999. - № 6. – С.70-79.

До теми “Політична влада”

1. Конституція України.

2. Національна доповідь України про гармонізацію життєдільності суспільства у навколишньому природному середовищі / Спеціальне видання до 5-ї Всеєвропейської конференції міністрів навколишнього середовища “Довкілля для Європи”. – К., 2003.

    3. Бобкова А. Про поняття природних ресурсів // Право України. – 2000. - № 5. – С.51-54.

    4. Дьомкін В. Вступ до екологічної політики. – К.: „Тандем”, 2000. – 194 с.

5. Заржицький О. Концепція регіональної екологічної політики в Україні: якою їй бути // Право України. – 2001. - № 7. – С.70-75.

6. Історична спадщина адміністративно-командної системи як головна причина екологічної кризи в Україні // Економіка України: десять років реформ. – Львів: ЛНУ, 2001. – С.471-474.

7. Минович І., Рущак М. Оплата попенна, ціна – „екогенна”: /Хто і як дбає про збереження і примноження „зеленого золота” Карпат // Віче. – 2001. – № 11. – С.36-45.

8. Моисеев Н. Экологический фон современной политики // ОНС. – 1993. - № 4. – С.135-145.

9. Нові підходи до вирішення екологічних проблем в умовах ринкової трансформації економіки України // Економіка України: десять років реформ. – Львів: ЛНУ, 2001. – С.474-482.

    10. Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: Постанова Верховної Ради України // ВВРУ. – 1998. - № 38-39. – С.770-816.

11. Синякевич І.М. Екологічна і лісова політика. – Львів: УкрДЛТУ, 2001. – 202 с.

    12. Соціальна й екологічна політика в регіоні // Державне регулювання економіки. – К.: „Атіка”, 2000. – С.544-547.

13. Синякевич І.М. Пріоритетні інструментим екологічної політики // Фінанси України. – 2000. - № 10. – С.139-146.

    14. Шостак Л. Соціоекологічні орієнтири сучасної економічної політики: / Екологічна політика // Економіка України. – 1999. - № 9. – С.72-79.

До теми “Політична система суспільства”

1. Національна доповідь України про гармонізацію життєдільності суспільства у навколишньому природному середовищі / Спеціальне видання до 5-ї Всеєвропейської конференції міністрів навколишнього середовища “Довкілля для Європи”. – К., 2003.

    2. Долан Э. и др. Внешние эффекты и экономические проблемы охраны окружающей среды / В кн.: Рынок. – С.-Пб., 1992. – С.403.

    3. Івану Р., Данилишин Б. Природно-ресурсний потенціал України і шляхи підвищення ефективності його використання // Економіка України. – 1995. - № 11. – С.39-45.

4. Мельник Л., Мельник О. Економічна точка опори екологізації суспільного виробництва : /Економічні проблеми природокористув. // Економіка України. – 1998. - № 7. – С.64-69.

5. Паламарчук В., Кореню П., Дорогунцов С., Федорищева А. Екологічні аспекти розвитку та розміщення продуктивних сил України // Економіка України. – 2002. - № 10. – С.65-70.

6. Синякевич І. Екологізація розвитку: об’єктивна необхідність, методи, пріоритети // Економіка України. – 2004. - № 1. – С.57-64.

7. Стадницький Ю. До проблеми концепції екологічної політики України і механізму її реалізації // Економіка України. – 2003. - № 1. – С.75-80.

8. Трегобчук В., Веклич О. Необхідність еколого-економічної моделі ринкових реформ в Україні // Економіка України. – 1997. - № 4. – С.12-23.

До теми “Держава”

       1. Конституція України.

2. Кучма Л. Д. Послання Президента України до Верховної Ради України: Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку   України на 2002-2011 роки. – C.1-32 // http: //www.president.gov.ua/officdocuments/officmessages/88757481_mode_print.html.

       3. Компелксна місцева екологічна програма: Львів 2000. Порядок денний на ХХІ сторіччя. – Львів, 2001.

       4. Національна доповідь України про гармонізацію життєдільності суспільства у навколишньому природному середовищі / Спеціальне видання до 5-ї Всеєвропейської конференції міністрів навколишнього середовища “Довкілля для Європи”. – К., 2003.

       5. Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: Постанова Верховної Ради України // ВВРУ. – 1998. - № 38-39. – С.770-816.

6. Органи державного управління охороною довкілля // Ягодка А.Г. Соціальна інфраструктура і політика. – К.: КНЕУ, 2000. – С.185-190.

7. Паламарчук В.О. Соціально-правові й еколого-економічні аспекти управління реалізацією інвестиційних проектів // Фінанси України. – 2002. - № 1. – С.75-85.

8. Стадницький Ю. До проблеми концепції екологічної політики України і механізму її реалізації // Економіка України. – 2003. - № 1. – С.75-80.

9. Стадницький Ю.І. Фінансовий аспект удосконалення екологічної політики і Україні // Фінанси України. 2002. - № 11. – С.10-23.

10. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки. – К.:АУП, 2000.

11. Тараканов М., Живицький О. Стратегія економіко-екологічного розвитку відкритої економіки України // Економіка України. – 1994. - № 1. – С.69-74.

До тем “Політичні партії та партійні системи” і “Громадсько-політичні організації та рухи”

       1. Національна доповідь України про гармонізацію життєдільності суспільства у навколишньому природному середовищі / Спеціальне видання до 5-ї Всеєвропейської конференції міністрів навколишнього середовища “Довкілля для Європи”. – К., 2003.

       2. Партія Зелених України. Маніфест. Програма. Статут. // Україна багатопартійна: програмні документи нових партій. – К.: МП “Пам’ятки України”, 1991. – С. 138-148.

       3. П’ять років на захисті довкілля: ІУ з’їзд Всеукр.екологічної ліги // Урядовий кур’єр. – 2002. – 14 груд.

       4. Стегній О. Українські „зелені” на тлі сучасних реалій: /Екологічний рух: до результатів національного дослідження // Віче. – 1996. - № 10. – С.81-91.

       5. Україна багатопартійна: програмні документи нових партій. – К.: МП “Пам’ятки України”, 1991. – С. 138-148.

До теми “Політичні відносини”

1. Василенко В.Н. Экологические конфликты общества как предмет социологии и социальной экологии // Социс. – 1998. - № 3. – С.73-79.

    2. Васюта С.І. Чорнобильська катастрофа в контексті соціоекологічних проблем // Укр.. іст.журн. – 2001. - № 4. – С. 75-107.

3. Веклич О. Феномен „екологічної” поляризації сучасного українського суспільства // Економіка України. – 1999. - № 12. – С.56-60.

4. Дорогунцов С., Федорищева А.. Виробництва підвищеного техногенного ризику – джерело формування екологічних конфліктів в Україні // Економіка України. – 1995. – № 9. – С.14-23.

5. Кіндзельський Л. Чорнобильський ліфт, що обірвався 9 років тому і в якому опинились усі ми, чиновним розчерком пера не зупинити: Соціальні пріоритети // Віче. – 1995. - № 7. – С.95-103.

6. Мельник Л., Маслова С. Чи існує взаємозв’язок між доходами у суспільстві і забрудненням середовища? // Економіка України. – 1999. –

№ 8. – С.62-64.

    7. Селіванов В., Євтушевський В. Всі ми – частина біосистеми / Екологія. Поріг виживання // Віче. – 1995. - № 11. – С.78-90.

Соціальна й екологічна політика в регіоні // Державне регулювання економіки. – К.: „Атіка”, 2000. – С.544-547.

8. Суперечливість сучасного природокористування. Генезис екологічної кризи // Світова економіка. – К.: „Либідь”, 2000. – С.456-459.

9. Станслер Г. Через суперечності до гармонії екології та економіки в еволюційному розвитку // Сучасність. – 1994. - № 7-8. – С.113-124.

10. Стегній О. Комунікація як інструмент екологічної політики // Віче. – 1998. - № 8. – С.88-94.

11. Удовиченко В., Куценко В. Еколого-економічні аспекти розвитку соціальної сфери на територіях, забруднених радіонуклідами // Економіка України. – 1993. – № 10. – С.54-61.

12. Шостак Л. Соціоекологічні орієнтири сучасної економічної політики: / Екологічна політика // Економіка України. – 1999. - № 9. – С.72-79.

До теми “Політична свідомість і політична культура”

1. Грабовська І. Поряд з біблійними заповідями: /Екологічна політика в світлі національних пріоритетів сучасної України // Політика і час. – 1997. - № 4. – С.23-31.

2. Деркач В. Людина і природа: міфи сучасної свідомості та проблема збереження довкілля // Філософська думка. – 2000. - № 3. – С.75-97.

3. Кисельов М. Гуманістичні засади сучасної екології // Філософська думка. – 2000. - № 3. – С.4-23.

4. Кучерявий В.П. Екологічні проблеми і енцикліка. „Сотий рік”// Церква і соціальні проблеми. – Львів,1993.

    5. Пірен М. Екологічна культура – складова національної культури // Церква і слціальні проблеми. – Львів, 2000. – С 142-147.

    6. Селіванов В., Євтушевський В. Всі ми – частина біосистеми / Екологія. Поріг виживання // Віче. – 1995. - № 11. – С.78-90.

7. Современные тенденции в развитии инвайронментальной социологии: /Экология /материалы симпозиума, 1992 г., 17-21 июня, Нидерланды // Социс. – 1992. - № 12. – С.3-71.

8. Стегній О. Комунікація як інструмент екологічної політики // Віче. – 1998. - № 8. – С.88-94.

9. Хилько М. Від психології підкорення до психологї захисту природи: / Екологія. Поріг виживання // Віче. – 1999. - № 6. – С.70-79.

До теми “Особа в політичному житті суспільства”

1. Конституція України.

2. Бубнов І., Саханенко С. Хто готовий відгукнутись на зойк природи? : Екологія. Поріг виживання // Віче. – 1994. - № 5. – С.112-118.

3. Деркач В. Людина і природа: міфи сучасної свідомості та проблема збереження довкілля // Філософська думка. – 2003. - № 3. – С.75-97.

4. Організм людини як носій праці в техногенному середовищі // Колотило Д.М. Екологія і економіка. – К.: КНЕУ, 1999. – С.278-293.

5. Писаренко А., Погребняк В. Человек и биосфера. Ваш выход, господин разум! : Екологія. Поріг виживання // Віче. – 1996. - № 5. – С.121-128.

6. Природні ресурси чекають господаря /Екологія // Урядовий кур’єр. – 2000. – 18 травн.

7. Ющенко В. ”Чорнобиль – це біль, який буде відчувати не одне покоління українців” // Урядовий кур’єр. – 2001. – 11 квіт.

До теми “Зовнішня політика і міжнародні відносини”

1. Грабовська І. Поряд з біблійними заповідями: /Екологічна політика в світлі національних пріоритетів сучасної України // Політика і час. – 1997. - № 4. – С.23-31.

2. Данилишин Б. Екополітика: проблеми формування: 1995 рік Рада Європи оголосила роком охорони природи // Політика і час. – 1994. - № 12. – С.47-51.

3. Діяльність ООН щодо поліпшення екологічної ситуаціїъ у світі // Світова економіка. – К.: «Либідь», 2000. – С.476-479.

4. Країни „третього світу”: / Екологія // Світова економіка. – К.: „Либідь”, 2000. – С.470-471.

5. Кухар В., Шмарін П. У колі політичних рішень: Проблема виведення з експлуатації Чорнобильської АЕС і підтримка міжнародних організацій // Політика і час. – 1996. - № 1. – С.25-29.

6. Макогон Ю., Черниченко Г., Смірнов О. Зовнішні економічні зв’язки України та Росії : інвестиційно-екологічний аспект // Економіка України. – 2001. - № 4. – С.78-83.

7. Міжнародне співробітництво в реалізації глобальних екологічних проектів // Світова економіка. – К.: „Либідь”, 2000. – С.473-476.

8. Пегов С. Экологические аспекты геополитики / ОНС. – 1996. - № 1. – С.131-137.

9. Перга Т. І шляхом екологічної інтеграції // Політика і час. 2001. - № 11. – С.48-51.

10. Радугіна Т.П. Чорнобиль: факти і документи // Укр..істор.журнал. – 1996. - № 3. – С.24-28.

11. Різак І. Людство удосконалює та коригує план спасіння життя на планеті: Всесвітній саміт зі сталого розвитку та його наслідки для законодавчої влади в Україні // Голос України. – 2002. – 13 верес.

12. Розвинуті країни: / Екологія // Світова економіка. – К.: „Либідь”, 2000. – С.467-470.

13. Основні напрями міжнародного економічного співробітництва в галузі екології // Світова економіка. – К.: „Либідь”, 2000. – С.459-463.

14. Сотников В. Чорнобиль і міжнародна солідарність // Політика і час. – 1993. - № 4. – С.29-31.

15. Шевчук В. Українсько-канадське співробітництво з екологічного відродження Дніпра // Зовнішня торгівля. – 1999. - № 1-2. – С.42-47.

До теми “Глобальні проблеми сучасності”

1. Данилишин Б. Екополітика: проблеми формування: 1995 рік Рада Європи оголосила роком охорони природи // Політика і час. – 1994. - № 12. – С.47-51.

2. Діяльність ООН щодо поліпшення екологічної ситуації у світі // Світова економіка. – К.: «Либідь», 2000. – С.476-479.

3. Екологія, економіка і науково-технічний прогрес та їх проблеми // Колотило Д.М. Екологія і економіка. – К.: КНЕУ, 1999. – С.9-41.

    4. Качинський А., Загороднюк П. Без наукових засад екобезпеку не вибудуєш: / Екологія. Поріг виживання // Віче. – 1998. - № 1. – С.94-100.

    5. Курчерявий В.П. Екологія. – Львів, 2001.

6. Основні напрями міжнародного економічного співробітництва в галузі екології // Світова економіка. – К.: „Либідь”, 2000. – С.459-463.

    7. Оцінка сучасної екологічної ситуації у світі // Світова економіка. – К.: „Либідь”, 2000. – С.450-453.

8.                                                                      Світовий досвід використання відходів та можливості його застосування в Україні // Економіка України: десять років реформ. – Львів: ЛНУ, 2001. – С.482-490.

    9. Селіванов В., Євтушевський В. Всі ми – частина біосистеми / Екологія. Поріг виживання // Віче. – 1995. - № 11. – С.78-90.

10. Соломатін Ю. Чи навчає нас чомусь атлас забруднення Європи радіо цезієм після Чорнобильської катастрофи? // Віче. – 2000. - № 3. – С.59-68.

11. Суперечливість сучасного природокористування. Генезис екологічної кризи // Світова економіка. – К.: „Либідь”, 2000. – С.456-459.

    12. Трегобчук В. Екологія, науково-технічний прогрес і ринок // Економіка України. – 1993. - № 2. – С.13-24.

13. У глобальному вимірі. Погорєлов М. На порозі „екоінфаркту” // Політика і час. – 1993. - № 6. – С.15.

До теми “Політичне прогнозування”

1. Національна доповідь України про гармонізацію життєдільності суспільства у навколишньому природному середовищі / Спеціальне видання до 5-ї Всеєвропейської конференції міністрів навколишнього середовища “Довкілля для Європи”. – К., 2003.

    2. Алексієвич С. Чорнобиль: Хроніка майбутнього // Сучасність. – 1998. - № 4. – С.15-32.

3. Барановський В. Територіальна модель дослідження сталого екологічного розвитку України // Економіка України. – 1998. - № 8. – С.76-82.

4. Гродзинський Д. Пересторога віку / Чорнобиль // Сучасність. – 1996. - № 6. – С.64-78.

5. Дорогунцов С., Федорищева А., Ральчук О. Сталий розвиток в управлінні еколого-економічний системами // Економіка України. – 2001. –

№ 1. – С.74-83.

6. Дорогунцов С., Федорищева А. Сталість розвитку еколого-економічного потенціалу України та її регіонів // Економіка україни. – 1996. - № 7. – С.4-17.

7. Духовне відродження – основа стратегії сталого розвитку України. Матеріали міжнародної наукової конференції 13-14 грудня 1999 року. – Львів, 2001. – 423 с.

    8. Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки // Урядовий кур’єр. – 2000. – 8 листоп.; Голос України. – 2000. – 14 листоп.

    9. Масловська Л. Регіональний аспект трансформації природокористування у контексті сталого розвитку // Економіка України. – 2002. – № 2. – С.64-68.

10. Морозов Г. Концепция устойчивого развития: / Окружающая среда // МЭМО. – 1993. - № 11. – С.14-25.

11. Оцінка екологічної ситуації в Україні // Пашута М.Т., Калина А.В. Прогнозування та макроекономічне планування. – К.: АУП, 1998. – С.89-94.

12. Національна програма екологічного оздоровлення басейну „Дніпра” иа поліпшення якості питної води // ВВРУ. – 1997. - № 41. – С.716-751.

    13. Перехід до моделі сталого розвитку як магістральний напрям вирішення глобальних екологічних проблем // Світова економіка. – К.: „Либідь”, 2000. – С.464-467.

14. Синякевич І. Концепція розвитку лісового господарства в контексті міжнародної і національної лісової політики // АО. – 2000. – 2-11 жовт.

15. Туниця Ю. Екологічний імператив – запорука сталого розвитку // Урядовий кур’єр. – 2000. – 15 лют.

Документи

№1

Top of Form

П О С Т А Н О В А

ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

⇐ Предыдущая 17 18 19 20 212223 24 25 26 Следующая ⇒

Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 233.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...