Тема 11: ПОЛІТИЧНІ ВІДНОСИНИ.

Розвиток екологічного партнерства та успішне вирішення екологічної проблеми – запорука гармонізації політичних відносин у суспільстві.

Основні національні рушійні сили гармонізації життєдіяльності суспільства, сталого розвитку держави складаються з державних інституцій (законодавчих, наукових, освітніх, виконавчих), місцевого самоврядування, неурядових організацій, громадських об‘єднань і підприємницьких кіл, населення. На теперішній час цим рушійним силам властивий різний рівень екологічної активності і, як наслідок, ступенів впливу на суспільство, на процеси впровадження принципів сталого розвитку. На жаль, склалася ситуація, коли в Україні існують численні громадські екологічні об‘єднання і неурядові організації, але вони не можуть повноцінно виконувати свої суспільно-екологічні функції – дається взнаки відсутність цілісної системної державної політики щодо громадських і неурядових організацій та національного екологічного партнерства.

Засади діяльності громадських екологічних організацій в Україні визначаються застарілими Законами України “Про об‘єднання громадян” та “Про охорону навколишнього природного середовища”. Розробка та ухвалення змін до цих законів стосовно розвитку національного екологічного партнерства відбувається без належного фахового обґрунтування, а також без широкого громадського їх обговорення. Відсутні досконалі механізми та процедури формування національного екологічного, як, до речі, і загального партнерства, що ослаблює дієздатність національних рушійних сил.

Разом з тим варто зазначити, що на рівні Міністерства екології та природних ресурсів відпрацьовано механізм взаємодії з громадськими і неурядовими організаціями.

Підписання та ратифікація Україною у 1999 році Оргуської конвенції “Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища” спонукало до розробки стратегії виконання її вимог та надало нового імпульсу діяльності громадських екологічних організацій.

Створена при Міністерстві екології та природних ресурсів Громадська рада, яка складається з представників громадських екологічних організацій національного рівня, координує роботу в Україні з виконання вимог Оргуської конвенції. До її компетенції належать забезпечення громадськості інформацією про стан навколишнього середовища, залучення громадськості до участі в законодавчо-нормативній діяльності, громадський екологічний контроль, діяльність громадських рад в областях, екологічна освіта і дитячо-юнацький рух у природоохоронній діяльності, організація громадських екологічних акцій тощо.

Сьогодні в Україні діє близько півтисячі громадських екологічних організацій. Конкретні природоохоронні заходи цих організацій спрямовуються на поліпшення стану довкілля, благоустрій населених пунктів та прилеглих територій, озеленення берегів та очищення річок, водойм, водних джерел, збереження заповідних територій та об’єктів культурної спадщини України.

Політична стабільність та конфлікти.

    У процесі розгляду теми слід наголосити, що велике значення у попередженні соціальних і політичних конфліктів, забезпеченні політичної стабільності суспільства відіграє успішне розв’язання екологічних проблем. За різними підрахунками, наслідки екологічних проблем коштують людству дорожче, ніж військові політичні конфлікти. В країнах колишнього СРСР ці втрати дорівнюють природним ресурсам. Екологічний конфлікт сучасної економіки та політики природокористування продовжується – в населення погіршується стан здоров’я, різко знижується рівень життя та все частіше з’являються нові соціально уразливі соціальні групи. Особливо в зонах екологічного лиха.

    Загальновизнані вченими і політиками глобальні екологічні та соціальні виклики несуть у собі всі аспекти проблеми і протиріч взаємодії людини і суспільства з природою – на рівні людини (особи, громадянина), на рівні країни (галузь виробництва і структури суспільства), а також в регіональних і глобальних масштабах, що погрожує виживанню і сталому розвитку цивілізації. Назвати рівні протиріч (людина – природокористувач і природа регіону, суспільство і природа країни, людство і природа біосфери Землі) стають важкопрогнозованими і навіть непередбачуваними конфліктами національного, регіонального і глобального масштаб. Тим не менше їх варто вивчати за допомогою наукового аналізу. Тут виходить на перший план і політична екологія в структурі політологічних знань. Більше того, Всесвітня Конфедерація з проблем довкілля і розвитку ООН (Бразилія, 3-14 червня 1992 р.), показала, що сучасні глобальні проблеми виживання і сталого розвитку людства в біосфері Землі знаходяться у прямому зв’язку від інтеграції екологічних проблем (охорона довкілля) цивілізації в систему політичних інститутів, правових інструментів, економічних відносин і механізмів, в структуру ринкових пріоритетів.