Тема 36: Договір комерційної концесії

1. Загальна характеристика договору комерційної концесії.

2. Особливості суб’єктного складу договору комерційної концесії.

3. Істотні умови договору.

4. Права та обов’язки сторін договору комерційної концесії.

5. Відповідальність за невиконання чи неналежне виконання договору комерційної концесії.

Нормативно-правові акти:

І. Міжнародно-правові документи:

1. Універсальна конвенція про авторське право від 24 липня 1971 року.

2. Парижская конвенция по охране промышленной собственности от 20 марта 1883 года // Богуславский М.М. Патентные вопросы в международныз отношениях. М. 1962.

3. Бернская конвенция об охране литературных художественных произведений. Парижский акт от 24 июля 1971 года, изменненный 2 октября 1979 года. Женева. 1990.

4. Конвенция об охране интересов производителей фонограмм от незаконного воспроизводства их фонограмм от 29 октября 1971 года. Женева. 1972.

ІІ. Законодавчі акти України:

Законодавство:

1. Конституція України від 28 червня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. - № 30. - 1996.

2. Цивільний кодекс України від 16 березня 2004р. //ВВР. - 2003. - № 40-44. – Ст. 356.

3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003р. //ВВР. – 2003. - № 18-22. - Ст.144.

4. Закон України "Про авторське право і суміжні права" від 23 грудня 1993 року (викладений у новій редакції Законом України від 11 липня 2001 року) // ВВР. - 1994. - №13.

5. Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15 грудня 1993 року (викладений у новій редакції Законом України від 1 червня 2000 року) // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №7.

6. Закон України "Про охорону прав на промислові зразки" від 15 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №7.

7. Закон України "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" від 5 листопада 1997 року // Відомості Верховної Ради України. - 1998. -№8.

8. Закон України "Про охорону прав на сорти рослин" від 21 квітня 1993 року (викладений у новій редакції Законом України від 17 січня 2002 року) // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №21.

9. Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 15 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №7.

10. Закон України "Про охорону прав на зазначення походження товарів" від 16 червня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №32.

Література:

1. Килимник І. Проблема відповідальності сторін за договором комерційної концесії (франчайзингу) // Підприємництво, господарство і право. -2004. - № 10. - С. 115-118.

2. Крижна В.М. Права та обов'язки сторін за договором комерційної концесії // Економіка. Фінанси. Право. -2004. -№ 7. - С. 14-23.

3. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності. К. Юрінком Інтер. 1999.

4. Луць В.В. Окремі види договірних зобов’язань (текст лекцій). Львів. ЛДУ. 1992.

5. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України // За ред. проф. Коссака В.М. – К.: Істина, 2004. – 976 с.

6. Сидоров Я. О. Становлення інституту комерційної концесії в Україні. Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національний у-т внутрішніх справ. – Х., 2004. – 19 с.

7. Сидоров Я. Договір комерційної концесії: аналіз зарубіжного досвіду і тенденції розвитку в Україні // Підприємництво, господарство і право. -2004. - № 1. - С. 51-54.

8. Цивільне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За ред. Я.М. Шевченко. – Т. 2. Особлива частина. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 408 с.

Тема 37: Договори у сфері спільної діяльності.

1. Характеристика зобов'язань в сфері спільної діяльності.

2. Просте товариство.

3. Правовий режим майна, внесеного учасниками.

4. Ведення спільних справ учасників.

5. Права та обов’язки учасників. Відповідальність учасників за спільними зобов’язаннями.

6. Підстави, порядок та правові наслідки припинення договору простого товариства..

Нормативно-правові акти:

1. Конституція України.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. // ВВР. 2003. № 40-44. ст.356.

3. Господарський кодекс України від 16.01.2003р. // ВВР, № 18-22, ст.144.

Судова практика:

Роз’яснення Вищого Арбітражного Суду від 28 квітня 1995 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з укладенням та виконанням договорів про сумісну діяльність".

Література:

1. Вінник О.М. Господарські товариства і виробничі кооперативи. Правове становище. -   К.,1998.

2. Коссак В.М. Здійснення підприємницької діяльності, пов'язаної із створенням юридичних осіб // Право України. - 1996. -№11.

3. Коссак В.М. Зобов'язання у сфері інвестицій та виробничої кооперації / Зобов'язальне право. За ред.професора О.В.Дзери. - К. - Юрінком Інтер, 1998.

4. Масляев А.И., Масляєв И.А. Договор о совместной деятельности в советском гражданском праве. - М., 1988.

5. Савельев А.Б. Договор простого товарищества // Актуальные проблемы гражданского права. Под ред. Брагинского М.И. - М., 1993.

6. Становлення та розвиток цивільних та трудових відносин у сучасній Україні. За ред. Шевченко Я.М. - К., 2001.

7. Шевченко Я.М.. Венецька М.В., Кучеренко І.М. Проблеми вдосконалення правового регулювання права приватної власності. - К., 2002.

8. Рєзнікова В. Особливості правового регулювання договорів про спільну господарську діяльність за участю іноземного інвестора // Підприємництво, господарство і право. -2005. -№ 10. - С. 12-18.

9. Блажівська О. Співвідношення договору про спільну діяльність та засновницького договору // Підприємництво, господарство і право. -2006. - № 4. - С. 25-28.

Завдання 1.

З'ясуйте правову природу установчих договорів.

Завдання 2.

Чим установчий договір відрізняється від статуту?

Завдання 3.

 На прикладі окремих установчих договорів проаналізуйте їх недоліки.

Завдання 4.

Дайте характеристику окремих видів зобов'язальних відносин в рамках простого товариства.

Завдання 5.

Складіть проект договору простого товариства.

Завдання 6.

Проаналізуйте судові рішення по наступних судових справах:

1.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Н-СЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом Міжгалузевого приватного підприємства "XXX" До ВАТ "УУУ" про стягнення 211240,94 грн.

Представники: від позивача Присутні від відповідача присутні

Суть справи: МПП "XXX" звернулось до суду з позовом про спонукання ЗАТ

"УУУ" передати 12836 кг казеїну і 6692 кг масла вершкового на загальну суму 211240,94грн.

Відповідач проти позову заперечує, пояснив, що він фактично ніякого боргу перед підприємством не має і на те, що позивачем порушений строк позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами ХХ.ХХ.95р. укладений договір про сумісну діяльність.

Цим договором передбачено, що з об'єму виготовленого заводом масла вершкового воно підлягає розподілу таким чином: 18 % - підприємству "XXX", 82 % - заводу.

Завод зобов'язався надавати підприємству регулярно інформацію про об'єм та якість виготовленого масла.

Раніше, XX.XX.93р. також був укладений договір про сумісну діяльність фактично по виготовленню експортної продукції - казеїну. По цьому договору сторони домовились про те, що виготовлений казеїн підлягає розподілу таким чином - 35 % підприємству і 65 % - заводу.

В позові вказано, що заводом виготовлено було в 1996р. 36675 кг казеїну та 192300 кг масла вершкового. Виходячи з цього, підприємство вважає, що заборгованість заводу по маслу складає 6692 кг, а по казеїну 12836 кг.

Фактично казеїн в кількості, вказаної вище був виготовленій за період з травня по вересень 1996 р.

Весь виготовлений казеїн був переданий заводом підприємству в рахунок погашення заборгованості по договору купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів від ХХ.ХХ.96 р. за період з XX.XX.96 р. по ХХ.ХХ.96р. по відповідним накладним, перелік яких є в рішенні арбітражного суду від ХХ.ХХ.99р. по справі 0/00,копія якого є у даній справі.

Тобто, підприємство починаючи з травня по вересень 1996р. регулярно одержувало від заводу казеїн. І фактично договором від ХХ.ХХ.96р. сторони домовились про те, що виготовлений казеїн повністю буде використаний для покриття заборгованості по цьому договору.

Передав позивачу весь виготовлений казеїн, завод не мав ніякої можливості (виробничої) виготовити ще 12836 кг, казеїну і позивачу про це було відомо, але він і його дії по укладанню договору купівлі-продажу здійснили неможливим виконання договору про сумісну діяльність від ХХ.ХХ.92 з боку заводу.

Крім того, суд приходить до висновку, що заводом взагалі порушений строк позовної давності не тільки при надісланні позову до суду, але і при пред'явленні претензії.

Претензія заявлена ХХ.ХХ.99р., а кінцева партія казеїну заводом виготовлена у вересні 1996р., про що позивачу достовірно було відомо, посилання позивача на те, що по договорам про сумісну діяльність строк позовної давності починається з першої вимоги про перерахування боргу суд до уваги не приймає.

Ніяких поважних причин пропуску строку позовної давності у позивача не було.

СУД ВИРІШИВ: У задоволенні позову відмовити.

2.

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2003р.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів головуючого суддів розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги багатогалузевої фірми у формі товариства з меженою відповідальністю "УУУ" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від ХХ.05.03 у справі господарського суду Харківської області за позовом ВАТ "XXX", м. Харків до багатогалузевої фірми у формі ТОВ "УУУ", м. Харків про розірвання договору про сумісну діяльність в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: присутні від відповідача: присутні

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від XX.02.03 господарського суду Харківської області позовні вимоги задоволені щодо розірвання договору про сумісну діяльність від XX. 12.97 укладеного між позивачем та відповідачем. Стягнено з багатогалузевої фірми у формі ТОВ "УУУ" на користь ВАТ "XXX" - 85, 00 грн. державного мита та 118, 00 грн. судових витрат.

Постановою від ХХ.05.03 Харківського апеляційного господарського суду рішення від XX.02.03 господарського суду Харківської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що договір про сумісну діяльність за своїм змістом є угодою, учасники якої переслідують єдину (загальну) мету, здійснюють дії, які необхідні виключно для досягнення поставленої мети. За своєю природою такий договір є довірчою угодою, оскільки відносини між сторонами ґрунтуються на взаємній довірі, учасники сумісної діяльності ввіряють одне одному своє майно, яке за взаємною згодою, яке повинно використовуватися виключно для досягнення поставленої мети на благо всіх учасників. Оскільки в договорі про сумісну діяльність мета є загальною для всіх учасників, то ні одна із сторін не вправі збагачуватися за рахунок іншої.

Не погоджуючись з судовими рішеннями багатогалузева фірма у формі ТОВ "УУУ" звернулась у Вищий господарський суд України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не повно з'ясовані обставини, які маютьзначення для справи. Суд визнав доведеними обставини, які в дійсності не є доказами.

Господарським судом Харківської області встановлено, що багатогалузева фірма у формі ТОВ "УУУ" та ВАТ "XXX" XX. 12.97 уклали договір про сумісну діяльність, терміном дії - 15 років.

Пунктом 1.1. даного договору сторони зобов'язалися шляхом об'єднання коштів, матеріальних ресурсів спільно діяти для досягнення загальних господарської та фінансових цілей, а саме: створити торгово-виробничий комплекс з виробництва, закупівлі, переробці та реалізації, як оптової та роздрібної продовольчої та непродовольчої продукції, товарів народного споживання на належних позивачу площах за адресою: м. Харків, вул. Н-ська, 25, а також надання різних послуг фізичним та юридичним особам, суб'єктам підприємницької діяльності, у тому числі, торгових, маркетингових, рекламних та інформаційних.

Пункт 2 даного договору встановлює форму участі кожної з сторін в спірному договорі.

Договір про сумісну діяльність за своїм змістом є угодою, учасники якої переслідують єдину (загальну) мету, здійснюють дії, які необхідні виключно для досягнення поставленої мети. За своєю природою такий договір є довірчою угодою, оскільки відносини між сторонами ґрунтуються на взаємній довірі, учасники сумісної діяльності ввіряють одне одному своє майно, яке за взаємною згодою повинно використовуватися виключно для досягнення поставленої мети на благо усіх учасників. В договорі про сумісну діяльність -мета є загальною для усіх учасників, і ні одна із сторін не вправі збагачуватися за рахунок іншої.

Однак, XX.01,03 багатогалузева фірма у формі ТОВ "УУУ" та ТОВ "ААА" уклали договір оренди № 1, на підставі якого відповідач передав в тимчасове платне користування не житлове приміщення, яке позивачем було передано відповідачу в експлуатацію для здійснення сумісної діяльності без погодження з позивачем.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного суд ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.