Визначення розміру необхідних залишків, тобто норми залишків (оптимізація залишків).

Створення системи контролю за фактичним розміром залишків та своєчасним його поповненням у відповідності до потреб.

Усвідомлюючи рівень капіталовкладень, що представлені в логістиці, важливо, щоб управління залишками товарів в процесі руху як по «безстиковій трубі» здійснювалась раціонально та ефективно. Маючи точну інформацію про асортимент, кількість та місцезнаходження залишків товарів, можна здійснювати прямі поставки.

За для розрахунку залишків товару використовують наступні методи:

Еврістичні методи – використовують досвід та статистику попередніх періодів.

Методи експертних оцінок – використовують спеціальний алгоритм аналізу суб’єктивних оцінок спеціалістів.

Метод техніко-економічних розрахунків – передбачає розділення сукупного запасу в залежності від цільового призначення на окремі групи.

4. Економіко-математичні методи:

A. Метод екстраполяції – метод згладжування, який дозволяє перенести темпи, що склались в утворенні запасв в минулому та на майбутнє.

Ціль управління товарними залишками в ситемі логістики – мінімізація затрат, пов’язаних із надлишковою чи недостатньою кількістю товарних залишків. Надлишок тягне за собою додаткових витрат на підтримку їх в системі, недостача тягне за собою втрату продажу та втрату споживача.

Проблеми управління залишками характеризуються затратами на зберігання, вартістю дефіциту, затримками, пов’язаними з поповненням та ймовірністю розподілом попиту на кожну одиницю підтримки запасів.

Визначити рівень товарних залишків необхідно для мінімізації загальних затрат підприємства щодо їх зберігання, які поділяють на затрати на підтримку рівня товарних залишків та втрати, пов’язані з відсутністю залишків.

Якщо великі запаси товару – це проблема, то її вирішення не викликає труднощів – варто зберігати менше товару. Проте, занижений запас може принести більше шкоди, а ніж його надмірна кількість. Слід зазначити, що втрати від дефіциту важко вирахувати, але вони існують і з ними варто рахуватись. Втрати від дефіциту оцінюють через реакцію споживача на відсутність товару в продавця, коли покупець хоче придбати товар.

Запитання до аудиторії: Які, на Вашу думку, можливі реакції покупця на відсутність товару?

Розглянемо можливі реакції споживачів на відсутність товару:

· споживач А – замовляє на потрібний товар та очікує його;

· споживач Б – прийде за товаром наступного разу;

· споживач В – просить зателефонувати йому, коли товар з’явиться;

· споживач Г – купує дорожчий товар-замінник;

· споживач Д – купує дешевший товар-замінник;

· споживач Е – покидає торговельну точку та йде до конкурента.

Проаналізуємо ситуації.

У випадках А і Б продаж товару відкладено, а тому втрати прибутку немає (бо не було витрат на закупівлю).

Випадок В – невизначена ситуація (чи вернеться покупець, чи ні).

Випадок Г – сприятливий для продавця, бо купується та сама якість (на думку самого споживача) за більшу ціну.

Проте, випадок Д аж ніяк не сприятливий для продавця. Якщо споживач „відкриє” для себе, що можна купити „ту саму якість”, але за нижчу ціну, то тут продавець програє.

Важче за все оцінити ситеацію зі споживачем Е. Тут невідомо: чи втрачений споживач чи це лише відтерміновано продаж? Якщо споживач втрачений для даного товару, то „яку кругленьку суму” потрібно закласти в бюджет для залучення нового споживача.

Тому сучасна політика управління тованими залишками побудована на тому, що споживачі завжди надають переваг мати найменшеможливі залишки, надіючись на їх швидке та своєчасне поповнення. А це виходить лише з надійними партнерами.

Товарні запаси слугують для того, щоб послабити безпосередню залежність в ланцюгу: постачальник – виробник – споживач та забезпечити безперервність відтворювального процесу.

У системі логістики запаси класифікують на:

1. Виробничі, що ув’язують неперервність споживання ресурсів з дискретністю їх надходження від постачальників:

A. Запаси, необхідні безпосередньо на виробництві.

B. Транспортні запаси, що створюються при транспортуванні товарів.

2. Товарні, що ув’язують інтервали надходження товару від постачальників з інтервалами відпускання її споживачам:

A. Гуртова торгівля – максимізація асортименту (кількості SKU) та максимізація кількості в розрізі SKU

B. Роздрібна торгівля – максимізація асортименту (кількості SKU) та мінімізація кількості в розрізі SKU.

Державні резерви, що формуються для гарантованого забезпечення протягом певного періоду часу необхідного рівня споживання населенням основних видів споживчих товарів в непередбачуваних випадках (форс-мажор).

Запитання до аудиторії: Для чого, на Вашу думку, підприємствам потрібні товарні запаси?

Підприємство потребує товарні запаси сировини, запасних частин, незавершеного виробництва або готової продукції по багатьох причинах, наприклад:

· По-перше, щоб створити резерв на випадок коливання попиту та пропозиції.

· По-друге, щоб отримати перевагу малих затрат на придбання та перевезення, пов’язаних з великими об’ємами.

· По-третє, щоб отримати перевагу економії за рахунок масштабів виробництва, пов’язаної з виробництвом продукції партіями.

· По-четверте, для створення резервів для сезонних попитів або стимулюючих продаж.

· По-п’яте, для тимчасового зберігання виробів, що переміщаються з одного місця знаходження в інше.

· По-шосте, для використання в своїх інтересах сприятливих спекулятивних можливостей для купівлі та продажу предметів споживання та інших виробів.

· По-сьоме, для забезпечення географічної спеціалізації окремих господарських одиниць..

· По-восьме, для страхування комерційної діяльності підприємства від невизначеностей.

На підприємствах розрізняють наступні рівні виробничих запасів:

Запаси готової продукції – дозволяють відділу продаж забезпечувати більш короткі терміни поставок, ніж повний цикл постачання та виготовлення. Вони вирівнюютьнерегулярності або зупинки виробництва, дозволяють уникнути або відтермінувати наслідки зупинки виробничих потужностей через ремонт, простої, страйки тощо. Крім того, вони є регулятором виробництва у випадку сезонних коливань попиту, що дає можливість працювати на постійному рівні продуктивності.

Запаси незавершеного виробництва (напівфабрикати) – формуються на різних стадіях виробництва таким чином, що зупинка процесу на будь-якій стадії не призводить до раптової зупинки всіх наступних операцій виробничого процесу.

Запаси купованих товарних ресурсів – виробничі запаси, що дозволяють шляхом зниження періодичності замовлень користуватись торговельними знижками для отримання великих партій ресурсів та спекулювати на коливаннях цін. Вони забезпечують захист проти збоїв у постачальників, зокрема при закупівлі у монопалістів.

Класифікація за виконуваною функцією залишків дозволяє розділити виробничі та товарні запаси на наступні групи:

Поточні запаси – забезпечують безперервність постачання необхідними товарними ресурсами виробничого процесу між їх двома черговими поставками, а також забезпечити торгівлю та споживачів товарами між двома черговими відправками товарів.

Підготовчі (буферні) запаси – виділяються з виробничих запасів при необхідності їх додаткової підготовки перед використанням у виробництві.

Страхові (гарантійні) запаси – призначені для безперервного постачання споживачів у випадку непередбачуваних обставин: відхилення в періодичності та величині партій поставок від запланованих. Зміни інтенсивності споживання. Затримки поставок тощо.