Порядок Губоцвіті (Lamiales)

До порядку належить 3 родини і біля 20 підродин. Губоцвіті досить близькі до ранникоцвітих і мають спільне з ними походження. Найбільшою, щодо кількості родів і видів є родина Губоцвіті або Глухокропивні (Lamiaсеае або Labiatae). Мають космополітний діапазон поширення. Переважно трави, рідше напівкущі або кущі. Дерева лише в тропіках декілька видів. Характерні чотирьохгранні стебла, за рідким виключенням прямостоячі (у будри плющовидної - сланке стебло). Листки цілісні, без прилистників, розміщення супротивне (навхрест), рідше мутовчасте. Квітки розміщені в пазухах листків, утворюють так звані несправжні кільця, які зібрані у китиці, волоті або головки. Квітки, звичайно п’ятичленні, оцвітина подвійна, двостатеві, зигоморфні, рідше майже актиноморфні. Чашечка зрослолиста з 5 зубцями або двогуба, залишається при плодах. Віночок з 5 пелюсток, часто двогубий: верхня губа утворена зростанням двох, а нижня трьох пелюсток. Нижня губа майже завжди більша за верхню, трьох-, рідше дволопатева; верхня губа іноді майже зовсім редукується. Тичинок 4 або внаслідок редукції їх тільки дві, які зрослися з трубочкою віночка.

Маточка утворена 2 плодолистиками, зав’язь верхня, спочатку двогніздна, а потім чотирьохгніздна (утворюється перегородка), плід - чотиригорішок.

Родина Губоцвіті налічує близько 200 родів і понад 3500 видів. Поширені повсюди, але особливо в областях з жарким і сухим кліматом. У флорі України близько 230 видів. Характерною ознакою губоцвітих є ароматичний запах, який зумовлюється наявністю у всіх або деяких частинах рослин (листки) залозок, що виділяють ефірні олії. Це і визначає практичне використання губоцвітих в якості технічних, лікарських і ароматичних рослин.

В основу класифікації губоцвітих кладуть будову чашечки і віночка. Виділяють декілька підродин. Найбільша підродина Губоцвіті (Lamioideae)

Підродина Лавандові (Lavanduloideae)

Лаванда (Lavandula angustifolia, L. vera) - напівчагарник. Цінна ефіроолійна рослина. Культивується в Криму і на Кавказі. Походить із Середземномор’я.

Підродина Розмаринові (Rosmarinoideae)

Розмарин лікарський (Rosmarinus officinalis) напівчагарник, з вічнозеленими лінійними листками, в яких міститься ефірна олія, камфора і різні органічні кислоти. Культивується, як цінна ефіроолійна, ароматична рослина, походить із Середземномор’я.

Тема 8: Підклас Айстериди.

Мета: Показати, що айстрові – найвищий ступінь еволюції дводольних.

Професійна спрямованість:В шкільному курсі біології розділ “Рослини” 6 клас вивчається  родина Айстрові. Матеріал даної теми необхідний вчителю при викладанні теми “Різноманітність покритонасінних, їх класифікація”.

План

1.Підклас Астериди. Порядок Дзвоникоцвіті. Родина Дзвоникові.

2.Порядок Айстроцвіті. Характеристика родини Айстрові.

3.Підродини Трубчасті та Язичкові.

Основні поняття теми:нижня завязь, суцвіття кошик, квітки: язичкові, трубчасті, несправжньоязичкові, лійчасті; плід сімянка.

Обрані методи:лекція з елементами бесіди.

Питання для самостійного вивчення та осмислення

1. Лікарські рослини родини Айстрові.

2. Декоративні рослини родини Айстрові.

3. Бурянові рослини родини Айстрові.

Запитання для самоконтролю та самоперевірки

1. Де поширені, якими життєвими формами представлені айстрові та який обсяг цієї родини у флорі світу, України?

2. Які ознаки родини Айстрові є просуненими?

3. На основі чого класифікують айстрові? Назвіть підродини на які поділяються айстрові, і охарактеризуйте їх.

4. Яке практичне значення айстрових? Назвіть найважливіші лікарські, господарсько-цінні та декоративні рослини – представники родини Айстрові.

5. Назвіть види айстрових, що поширені у вашому регіоні. Що ви знаєте про них?

6. Які представники родини Айстрові занесені до Червоної книги України?

Рекомендована література

1. Морозюк С. С., ОляніцькаЛ.Т. Систематика рослин: Лабораторні заняття. –К.: Вища школа, 1988- С.161-168.

2. Систематика вищих рослин. Лабораторний практикум. За ред. Чопика В.І. -К.: Вища школа, 1989.- С.166-175

3. Нечитайло В. А., Липа О. Л. Систематика вищих рослин. -К.: Вища школа, 1993.-С. 236-244.

4. Липа О. Л., Добровольський І. А. Ботаніка. Систематика нижчих і вищих рослин. - К.: Вища школа. 1975. –С.319-326..

5. Сергиевская Е. В. Систематика высших растений. Практический курс. С.-Петербург. 1998. -С. 319-335.

І

Підклас Астериди один з найбільших серед дводольних, але не за кількістю порядків (5) і родин (12), а за кількістю родів і видів. Найбільшою є родина Айстрові.

Порядок Дзвоникоцвіті (Campanulales). Більшістю систематиків вважається одним із наймолодших порядків серед дводольних. За різними даними налічує 55-80 родів, 1000-2300 видів, поширені повсюди, особливо в помірних областях північної півкулі.

Родина Дзвоникові (Campanulaсеае). Трави, кущі, дерева (в тропіках), нерідко з молочним соком. Квітки двостатеві, здебільшого п’ятичленні; віночок зрослопелюстковий, рідше пелюстки вільні; пиляки спочатку склеєні в трубочку; зав’зь нижня, дво-, п’ятигніздна; плід – коробочка, відкривається стулками або порами.

Найпоширеніший рід Дзвоники (Campanula). Налічує 200-350 видів. В Україні 20 видів. Квітки дзвоникоподібні, зібрані в суцвіття. Коробочка відкривається дірочками з клапанами. У дикій флорі України поширені дзвоники персиколисті (C. persicifolia), д. широколисті (C. latifolia), д. головчасті (C. glomerata) (квіти зібрані в суцвіття головка), д. альпійські (C. alpina) і д. карпатські (C. carpatica) (в Карпатах).

Агалик-трава (Jasione montana) - цікава рослина, квіти якої зібрані в кошики, що свідчить про близькість до родини складноцвітих.

В родині Дзвоникові багато корисних рослин. І перш за все це їх естетична цінність. Як декоративні слід згадати д. середні (С. medium) та д. карпатські (C. carpatica). Крім дзвоників культивують представників інших родів, наприклад Лобелія (Lobelia). Деякі види лобелії використовують як лікарські рослини. Лобелія жалка і л. здута містить алкалоїд лобелїн, який використовується як стимулятор дихання. Серед дзвоникових є і їстівні рослини, наприклад дзвоник рапунцель (C. rapunculus), в їжу використовуються його корені І року і листки. Молоді листки лобелії цейлонської тушать і їдять з рисом.

ІІ