Порядок Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)

Найбільший порядок, включає 17 родин. Трави, рідше кущі або невеликі деревця. Квіти, суцвіття і плоди різних типів. Характерною спільною ознакою є зігнутість насінних зачатків та зародка в насінині, який оточує мучнистий ендосперм (перисперм).

Родина Гвоздикові (Caryophyllaсeaе)

Одна 0з найбільших родин в порядку Гвоздикоцвіті. Родина нараховує біля 80 родів 2000 видів поширених повсюди і в різних екологічних умовах, проте найбільш широко представлені в помірних областях північної півкулі, в Середземномор’ї та у Західній та Середній Азії зосереджена найбільша кількість родів і видів. Багато з них є космополітами. Життєві форми характерні для гвоздикових: це однорічні, частіше багаторічні трави, або напівкущі. Листки  прості, цілісні, супротивні, рідше чергові, з прилистками, рідше без них. Квітки актиноморфні з подвійною 5-членною оцвітиною. Чашолистиків 5 вільних або зрослих. Пелюсток п’ять вони завжди вільні. Тичинок 10(5). У деяких видів пелюстки ледь розвинені або відсутні. Гінецей складається з 2-5 плодолистків, синкарпний або перехідний до лізикарпного. Зав’язь верхня, з багатьма насінними зачатками; рідко їх декілька або навіть одним. Плід частіше коробочка, рідш6е горішок або ягодоподібний. Зародок насінини зігнутий навколо мучнистого перисперму. Комахозапильні, тобто характерна ентомофілія. Деякі представники хоча і комахозапильні, але можуть переходити до самозапилення через погані погодні умови або відсутність запилювачів. В закритих (клейстогамних) квітках, які зустрічаються у деяких представників завжди відбувається самозапилення.

Родина поділяється на дві підродини:

Підродина Мокричні (Alsinoideae)

Чашолистики вільні, пелюстки без нігтиків.

Рід Зірочник (Stellaria) 100 видів, у флорі України 14 видів. Зірочник лісовий (S. holostea) росте в листяних лісах, зірочник злаковидний (S. graminea) росте на заплавних луках, зірочник середній або мокричник (S. media) – на вологих засмічених місцях, по городах, це бур’ян, який важко знищується. Життєвий цикл триває 40 днів, за літо мокрець дає 2-3 покоління. Одна рослина продукує 25000 насінин, які зберігають схожість 8 років, в окремих випадках до 25 років. Ці рослини охоче поїдають домашні тварини.

Дрібні квіти без пелюсток, скупчені в клубочки характерні для таких невеликих рослин як червець однорічний та остудник багатолюбний, що ростуть на відкритих піскуватих місцях.

Підродина Гвоздикові або Смілкові (Caryophylloideae, або Silenoideae)

Характерна зрослолиста чашечка, часто циліндричної форми. Пелюстки з нігтиками (звужена частина пелюстки). Найбільш відомі роди: Віскарія (Viscaria), Смілка (Silene) 300 видів, в Україні – 20 видів. Найвідомішим родом є Гвоздика (Dianthus) . Це великий поліморфний рід (300 видів). У флорі України – 30 видів. Це дуже популярні і красиві, декоративні рослини. В культурі вирощують різні сорти переважно трьох видів гвоздик. Гвоздика голандська або Г. садова (D.caryophyllus) - багаторічник 50-60 cм заввишки. Гвоздика китайська (D.chinensis) – однорічник з рожевими, рідше білими квітками в пучках. На відкритих місцях, піщаних грунтах росте гвоздика трав’яна (D.deltoides).

Кукіль звичайний (Adrostemma dithado) - однорічник з сіруватим опушенням листків і великими поодинокими рожевими квітками. Це небезпечний бур’ян озимих і ярих зернових культур. Справа в тому, що його насіння містить 6,5 % отруйного глікозиду гітагіну (або агростеміну), який діє на серце, нервову систему та руйнує червоні кров’яні тільця. Домішка насіння куколя в борошні в кількості 0,5% робить її гіркуватою на смак і небезпечною для здоров’я. Разом з тим отрута куколя безпечна для овець, птахів і дрібних гризунів.

Багато гвоздичних містять у своєму складі сапоніни – речовини, які при збовтуванні дають багато піни. Найбільше сапонінів містяться в паренхімних клітинах підземних органів. Наприклад, в коренях мильнянки лікарської (собаче мило). Це багаторічна рослина до 80 см заввишки, квіти красиві, біло-рожеві, зібрані в щиткоподібні суцвіття. Піна, що утворюють сапоніни відрізняється від мильної – вона не містить лугу. Властивість сапонінів утворювати піну використовується у вогнегасниках, в харчовій промисловості (пиво, шипучі напої), парфумерній промисловості (шампуні), в текстильній промисловості для відбілювання делікатних тканин. Також в медицині. Однак використання сапонінів не завжди безпечне. Залежить від того, яким шляхом вони потрапляють в організм людини або тварини. Якщо через ротову порожнину в кишково-шлунковий тракт, то небезпеки немає. Але якщо безпосередньо ввести в кров’яне русло, то багато сапонінів мають здатність викликати гемоліз – руйнування червоних кров’яних тілець.

ІІ