Користування жилою площею в гуртожитках

Вселення в гуртожиток громадян провадиться завідуючим (ди­ректором) гуртожитком або працівником, який його заступає, на підставі виданого адміністрацією підприємства, установи, організації ордера.

Мешканці гуртожитку сплачують за користування гуртожитком. Розмір плати, встановлений для студентських гуртожитків, визна­чається спільним наказом Міністерства освіти, охорони здоров'я та фінансів "Про встановлення граничного розміру плати за про­живання в студентських гуртожитках" від 21 грудня 1998 р. за № 453/362/260. Граничний розмір плати за проживання у сту­дентських гуртожитках — для студентів, абітурієнтів, слухачів під­готовчих відділень, викладачів і працівників навчальних закладів, які перебувають у відрядженнях, аспірантів, докторантів, клінічних ординаторів, інтернів, слухачів системи підвищення кваліфікації —

-258-

не вище ставки квартирної плати, встановленої для будинків дер­жавного житлового фонду. Конкретний розмір плати за проживання в гуртожитках встановлюється адміністрацією вищого навчального, закладу.

Розмір плати за проживання в гуртожитках вищих навчальних закладів для студентів, які навчаються за державним замовленням, не повинен перевищувати мінімальний розмір стипендії студента ви­щого навчального закладу відповідного рівня акредитації.

До обов'язкових послуг, що надаються особам, які проживають у гуртожитку, належать:

комунальні послуги (тепло-, електро-, газо-, водопостачання);

обслуговування обладнання гуртожитку;

дезинфекція, дератизація та дезінсекція;

охорона та протипожежна сигналізація;

поточний ремонт будівель гуртожитку та його обладнання;

прання та поновлення білизни;

матеріальне забезпечення утримання приміщень у чистоті.

Виселення з гуртожитків

Сезонні, тимчасові працівники й особи, які працювали за строко­вим трудовим договором і припинили роботу, а також особи, які навчалися в навчальних закладах і вибули з них, підлягають висе­ленню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням.

Інших працівників підприємств, установ, організацій, які посели­лися в гуртожитку у зв'язку з роботою, може бути виселено без на­дання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним ба­жанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

З гуртожитку без надання іншого жилого приміщення не мо­жуть бути виселені:

1) інваліди війни та інші інваліди з числа військовослужбовців, які стали такими внаслідок поранення, контузії або каліцтва, яких вони дістали при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, зв'язаного з перебу­ванням на фронті; учасники Великої Вітчизняної війни, які перебу­вали у складі діючої армії; сім'ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали без вісті при захисті СРСР чи при вико­нанні інших обов'язків військової служби; сім'ї військовослужбов­ців; інваліди з числа осіб рядового та начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, які стали такими внаслідок

-259-

поранення, контузії або каліцтва, яких вони дістали при виконанні службових обов'язків;

2) особи, які пропрацювали не менш як 10 років на підприємстві, в установі, організації, що надали їм жилу площу в гуртожитку;

3) особи, звільнені у зв'язку з ліквідацією підприємства, устано­ви, організації або за скороченням штату працівників;

4) пенсіонери по старості, персональні пенсіонери; члени сім'ї померлого працівника, якому було надано жилу площу в гуртожит­ку; інваліди праці І і II груп, інваліди І і II груп з числа військово­службовців і прирівняних до них осіб;

5) одинокі особи з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

Осіб, які проживають у гуртожитках, виселяють також у разі знесення будинку чи переобладнання будинку (жилого приміщення) в нежилий, а також якщо будинок (жиле приміщення) загрожує об­валом. При цьому особам, які підлягають виселенню, надається ін­ша жила площа в гуртожитку або інше жиле приміщення (сім'ї — кімната в гуртожитку для проживання сімей, а одинаку, який про­живає в кімнаті, що перебуває в його відособленому користуванні, — така сама кімната).

Інше жиле приміщення, що передається громадянам у зв'язку з виселенням з гуртожитку, має відповідати встановленим законодав­ством вимогам. Громадян, які самоправно зайняли жилу площу в гуртожитку, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Громадяни можуть бути виселені з гуртожитку без надання ін­шого жилого приміщення також на підставах, передбачених ст. 116 Житлового кодексу.

При цьому слід мати на увазі, що п. 22 Постанови Пленуму Вер­ховного суду України "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" від 12 квітня 1985 р. за № 2 зазначає, що при вирішенні спорів про виселення з гуртожитків, судам обов'язково слід з'ясовувати, чи є гуртожитком приміщення, яке займає відповідач.

Для цього, зокрема, необхідно затребувати дані про те, чи пере­буває будинок, в якому розміщено таке приміщення, у віданні пози­вача; чи побудований він як гуртожиток або спеціально для цього переобладнаний; чи є дозвіл санепідемстанції на його заселення як гуртожитку; чи зареєстрований він як гуртожиток у виконавчому органі районної, міської, районної в місті ради; чи видавався ордер на зайняття жилої площі в гуртожитку; чи укомплектований буди­нок (жиле приміщення) меблями, спеціальним устаткуванням, ін­вентарем, культурно-побутовими предметами, необхідними для про-

-260-

живання, занять і відпочинку громадян, чи є штати для обслугову­вання гуртожитку, як оплачується проживання тощо. Також слід враховувати те, що гуртожитками вважаються спеціально побудова­ні підприємствами, установами, організаціями жилі будинки для ма­лосімейних, щодо яких адміністрацією, органом громадської органі­зації і профспілковим комітетом до початку будівництва прийнято рішення про їх використання як сімейних гуртожитків і вони заре­єстровані у виконкомі як гуртожитки.

Якщо гуртожиток надано у зв'язку з роботою, слід з'ясовувати вид трудового договору, укладеного між позивачем і відповідачем, і за яких підстав він був припинений, маючи на увазі, що, згідно зі ст. 132 ЖК, без надання іншого жилого приміщення можуть бути висе­лені сезонні, тимчасові працівники, які припинили роботу, особи, які працюють за строковим трудовим договором, а також інші пра­цівники, які звільнилися за власним бажанням без поважних при­чин, або звільнені за порушення трудової дисципліни чи вчинення злочину. При припиненні трудового договору з інших підстав вони, як і особи, перераховані в ст. 125 ЖК, можуть бути виселені тільки з наданням іншого жилого приміщення.

Приватизація малосімейними будинків,