Склад земель населених пунктів

Характерною ознакою земель населених пунктів є входження до їх складу земель різних категорій.

Наприклад, у межах м. Києва із загальної площі 83,53 тис. га 13,61 % -землі під житловою та громадською забудовою, 43,58 % - лісовкриті землі, 7,99 % - землі водного фонду, 7,06 % - ЗСГП, 0,72 % - землі історико-культурного призначення, 14,34 % - землі, що використовуються для відпочинку (в т. ч. дачні земельні ділянки), 6,34 % - землі під промисловою забудовою тощо1013.

Входження до складу земель населених пунктів різних категорій земель було одним з аргументів на користь невизнання земель населених пунктів окремою категорією земель. Проте варто зазначити, що належність однієї земельної ділянки одночасно до кількох категорій земель - явище поширене і в принципі неминуче (наприклад, землі лісогосподарського призначення та водного фонду можуть входити до складу земель оборони, природного заповідного фонду тощо).

Проблема. На жаль, законодавство не завжди чітко визначає, як вирішуються колізії між різними правовими режимами земель. Наприклад, свого часу серйозні проблеми на практиці викликало встановлення співвідношення правових режимів земельної ділянки у межах населеного пункту з її правовим режимом як ділянки водного фонду1014 (цікаво, що до 1990 р. землі міських водойм визнавалися ЗК УРСР землями загального користування населених пунктів).

Деякі землі у складі населених пунктів важко віднести до будь-якої із існуючих категорій. Це стосується, зокрема, т. з. «земель загального користування». Ці землі лише побіжно згадуються у ЗКУ (ч. З ст. 83), їх правовий режим на рівні закону не визначений. Землі загального користування займають значні площі та значно відрізняються за характером їх використання: вони включають як землі, ніким не зайняті (вулиці, проїзди, тощо), так і землі, відведені певним суб´єктам - парки, кладовища тощо.

За видом населеного пункту землі населених пунктів можна поділити на (1) землі міст, (2) землі селищ міського типу, (3) землі сільських населених пунктів (сіл). Такий поділ має важливе значення і впливає на правовий режим відповідних земель насамперед тому, що законодавство передбачає різні правила планування та забудови різних населених пунктів.

Законодавство також передбачає поділ земель населених пунктів на зони. Так, відповідно до п. 2.1 ДБН 360-92** територія міста поділяється за функціональним призначенням на сельбищну, виробничу (в т. ч. зовнішнього транспорту), і ландшафтну рекреаційну зони. Здійснюється і дрібніший поділ: зокрема, промислові райони в місті за архітектурно-планувальними умовами і факторами формування поділяються на містобудівні категорії, для кожної з яких передбачено «функціонально-адекватний склад» підприємств, що розміщуються: промислова зона, комунально-складська зона тощо. Проблемою, на наш погляд, є те, що такий поділ не співпадає із законодавчим поділом земель на категорії.

Особливості правового режиму земель населених пунктів