XIV. ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ ТА ІНШОГО ПРИРОДООХОРОННОГО ПРИЗНАЧЕННЯ, РЕКРЕАЦІЙНОГО, ОЗДОРОВЧОГО,ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

До 1990 р. землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, землі рекреаційного, оздоровчого та історико-культурного призначення розглядалися як «землі спеціального призначення» разом із землями промисловості, транспорту, зв´язку, енергетики, оборони та іншого призначення. До цього часу правовий режим всіх перерахованих земель має досить багато спільного: встановлення зон з особливими умовами землекористування, нормування розмірів земельних ділянок, та ін.

У ЗК УРСР 1990 р. землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, землі рекреаційного, оздоровчого та історико-культурного призначення були об´єднані в одну окрему категорію земель. Чинний ЗКУ вперше визнав ці землі різними категоріями земель.

Як слушно вказує А. П. Гетьман, «не викликає сумніву той факт, що курортні, лікувально-оздоровчі та рекреаційні зони у своїй сукупності утворюють єдиний комплекс, що є невід’ємною частиною навколишнього середовища та найважливішим структурним елементом екологічної мережі України, який можна йменувати - «лікувально-рекреаційний фонд». ...Лікувально-рекреаційний фонд за своїми природно-біологічними, екологічними та іншими критеріями певною мірою невідворотно пов’язаний із природно-заповідним фондом як структурним елементом екосистеми України».

Дані категорії земель розглядаються нами разом, оскільки мають спільні риси у призначенні та правовому режимі через свою особливу цінність.

Станом на 01.01.2006 підприємствам, організаціям та установам природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення надано 420,2 тис. га.

Поняття, склад та особливості правового режиму земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення

Поняття земель природно-заповідного фонду

Відповідно до ст. 43 ЗКУ, землі природно-заповідного фонду - «це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об´єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об´єктів природно-заповідного фонду.»

Ідентичне визначення вміщене у ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України», і аналогічне - у ч. 1 ст. 61 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища».

Слід звернути увагу, що землі природно-заповідного фонду одночасно можуть бути землями історико-культурного (див. ст. 6 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України»), лісогосподарського призначення, водного фонду тощо.