Особливе цільове призначення

На наш погляд, основною особливістю правового режиму ЗСГП є їх особливе цільове призначення (розглядалося вище). Поряд із загальним цільовим призначенням, що характеризує ЗСГП в силу самої їх належності до відповідної категорії, певні особливості цільового призначення мають окремі різновиди («види використання») ЗСГП (причому слід мати на увазі, що з урахуванням положень абз.2 ч. 5 ст. 20 ЗКУ власник або користувач не може самостійно змінити вид використання. Очевидно, це можливо лише через складну і тривалу процедуру «зміни цільового призначення»: «Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.»

Закон виділяє такі «види використання» ЗСГП:

• землі сільськогосподарських підприємств (див. ст. ст.. 24, 25, 27-30 ЗКУ, ст. 10 ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство», ст. 20 ЗУ «Про сільськогосподарську кооперацію»);

• землі фермерських господарств (ст. ст.. 31, 32 ЗКУ, ЗУ «Про фермерське господарство»);

• землі для ведення особистого селянського господарства (ст. 33 ЗКУ, ЗУ «Про особисте селянське господарство»);

Проблема. Незважаючи на вимогу використовувати земельні ділянки «лише за цільовим призначенням» та «багаторівневе» регулювання питання визначення цільового призначення конкретних ділянок зі складу ЗСГП, цей правовий режим визначається зазвичай дуже нечітко. Наприклад, немає однозначної єдності в питанні, чи можна на землях ОСГ зводити капітальні будівлі? Ні ЗКУ (ст. 33), ні ЗУ «Про особисте селянське господарство» дане питання прямо не вирішують. У правозастосовчій діяльності поширений підхід, за яким будівництво капітальних будівель на землях ОСГ не допускається. Нам видається, що підстави для такого висновку відсутні. Навпаки, ст. 6 ЗУ «Про особисте селянське господарство», яка вказує на використання для ведення ОСГ «будівель і споруд», вказує на можливість будівництва на землях ОСГ. На таких позиціях знаходився і Держкомзем України (див. лист від 05.11.2003 № 1Ф-17-111439/7074).

• землі для сінокосіння та випасання худоби (ст. 34 ЗКУ);

• земельні ділянки для садівництва (ст. 35 ЗКУ);

• земельні ділянки для городництва (ст. 36 ЗКУ);

• земельні ділянки для підсобного сільськогосподарського виробництва несільськогосподарських підприємств (ст. 37 ЗКУ).

На наш погляд, встановлення особливостей правового режиму у перерахованих випадках є невиправданим, особливо тоді, коли правовий режим земель пов´язується виключно із формою здійснення господарської діяльності. Переконані, що сад на землях комунального сільськогосподарського підприємства не повинен мати відмінності у правовому режимі порівняно із «фермерським» садом або садом «несільськогосподарського» підприємства чи садом на ділянці, наданій для ведення ОСГ.

Особливе цільове призначення ЗСГП визначає й інші особливості їх правового режиму, що будуть розглянуті нижче.

Принцип пріоритету сільськогосподарського використання земель

Законодавство встановлює пріоритет сільськогосподарського використання земель (ст. 23 ЗКУ). Гаряче підтримують необхідність такого пріоритету і авторитетні вчені - зокрема, Н. І. Титова997. Проте у правовій доктрині також цілком обґрунтовано відзначається, що положення ст. 23 ЗКУ слід застосовувати в сукупності із положеннями ст. 5 кодексу998, яка закріплює принцип пріоритетності вимог екологічної безпеки та забезпечення раціонального використання та охорони земель. Тобто земельні ділянки повинні використовуватися насамперед у спосіб, що забезпечить їх максимальне наближення до природного стану999, і лише в другу чергу, по можливості - використання для сільськогосподарських потреб за умови забезпечення нормативів оптимального співвідношення земельних угідь (ст. 165 ЗКУ). З цією пропозицією «перекликається» пропозиція Н. Ільницької встановити внутрішньовидовий пріоритет в межах земель сільськогосподарського призначення на користь земель, що використовується для рослинництва.

Особливий суб´єктний склад у відносинах із використання ЗСГП

Щодо особливостей суб´єктного стану відносин із використання ЗСГП, див. теми «Право власності на землю», «Право землекористування», а також «Право на земельну частку (пай)».

Станом на 01.04.2006 площа земель, переданих у власність недержавним сільгосппідприємствам, становить 30,7 млн. га, або 50,9 % земельного фонду України, з них: сільськогосподарських угідь передано 28,3 млн. га, або 67,9 % від загальної площі продуктивних земель.

Нормування розмірів ЗСГП

П. 13 розділу X «Перехідні положення» ЗКУ обмежує розмір земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що можуть перебувати у приватній власності:

«13. На період до 1 січня 2015 року громадяни і юридичні особи можуть набувати право власності на землі сільськогосподарського призначення загальною площею до 100 гектарів. Ця площа може бути збільшена у разі успадкування земельних ділянок за законом.»

Дане тимчасове обмеження є, як видається, рудиментом радянського земельного ладу. У сучасних умовах нормування розмірів ЗСГП набуває нового значення, постає задача нормування розмірів земельних ділянок, виходячи не із засад зрівняльного перерозподілу землі, а із економічних та агротехнічних міркувань. При цьому доцільно встановлювати мінімально допустимі розміри земельних ділянок.

Першим прикладом подібного нормування у сучасному законодавстві є встановлення нормативів мінімальних розмірів земельних ділянок, які утворюються в результаті поділу земельної ділянки ФГ, що успадковується (ст. 23 ЗУ «Про фермерське господарство», ПКМ від 10.12.2003 № 1908 «Про затвердження мінімальних розмірів земельних ділянок, які утворюються в результаті поділу земельної ділянки фермерського господарства, що успадковується»). Нормативи встановлені в залежності від адміністративного утворення (області), у якій знаходиться земельна ділянка. Між тим, на наш погляд, на мінімально допустимий розмір земельної ділянки повинні впливати вид сільськогосподарських угідь, тип ландшафту, кліматичні зони (що не збігаються із кордонами областей), рельєф місцевості тощо. У постанові ж уряду, схоже, нормативи просто «взяті зі стелі».