Склад земель сільськогосподарського призначення

Склад ЗСГП визначається ч. 2 ст. 22 ЗКУ. ЗСГП включають: «а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги)»;

Перелоги - один з видів сільськогосподарських угідь, переважно орних, що втратили родючість і не були в обробітку протягом кількох років. На ділянках, зайнятих перелогами, формуються сприятливі умови для відновлення природного рослинного покриву. За іншим визначенням, перелоги - «7. Заросле травою поле, що свідомо не обробляється кілька років для відновлення родючості ґрунту. 2. Земля, що ніколи не оброблялась; цілина»

На 01.01.2006 структура сільськогосподарських угідь (усього -42030,3 тис. га) України включала 77,8 % ріллі, 13,2 % пасовищ, 5,8 % сіножатей, 2,2 % багаторічних насаджень, 1,0 % перелогів. За роки проведення земельної реформи на 1033,7 тис. га зменшилася площа ріллі при одночасному збільшенні площі перелогів на 432,7 тис. га.

Проблема. На сьогодні законодавство не визначає критеріїв віднесення сільськогосподарських угідь до тих чи інших видів. Відсутні внутрівидові пріоритети у межах категорії земель, що сприяє зловживанням при внутрігосподарському будівництві. Належність до певного виду угідь визначається переважно за даними статистичної звітності.

«б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо)». Під словом «тощо» можуть «ховатися» аеродроми сільськогосподарської авіації, вигульні майданчики тощо.

Природно, що різні види угідь повинні мати різний правовий режим. Між тим, на сьогодні відсутні спеціальні правила використання різних сільськогосподарських угідь, якщо не враховувати розрізнених вимог, вміщених у законодавстві про меліорацію, селекцію та насінництво, боротьбу з бур´янами, ерозією, про консервацію деградованих земель тощо. Дана проблема може бути вирішена за допомогою нормування у галузі охорони земель, землевпорядного та агротехнічного нормування.

Проблема. На сьогодні не має однозначного законодавчого вирішення питання про категорію та правовий режим сільськогосподарських угідь, що знаходяться у складі інших категорій земель: транспорту, лісогосподарського призначення та водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення тощо (у т. ч. тих, що надаються для сільськогосподарських потреб тимчасово). Наприклад, на сьогодні фактично існують, хоча і поза правовим полем, службові земельні наділи. Питання надання та використання службових земельних наділів визначались главою 27 ЗК УРСР від 25.12.1970. Такі наділи згідно зі ст. 131 надавались для вирощування сільськогосподарських культур, а також для сінокосіння окремим категоріям працівників транспорту, лісового господарства, лісової промисловості, зв´язку, водного, рибного, мисливського господарства, а також деяких інших галузей народного господарства. Виділялись із земель, які були в користуванні підприємств, організацій і установ відповідних міністерств і відомств, а при нестачі таких земель - із земель державного запасу і земель державного лісового фонду. Розміри наділів визначалися ст. 132 ЗК УРСР.

На думку В. І. Семчика, такі землі не належать до ЗСГП. Як видається, достатніх законодавчих підстав для такого висновку немає. Більш правильним було б вважати, що вказані землі належать одночасно до кількох категорій земель, маючи складний правовий режим.

Основні особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення

Поняття правового режиму земель

Поняття «правовий режим земель» - категорія доктринальна. Наводимо деякі наукові визначення цього поняття.

В. К. Гуревський зазначає, що «правовим режимом земель прийнято вважати встановлені правовими нормами порядок та умови використання за цільовим призначенням земель всіх категорій, забезпечення та охорону прав власників землі і землекористувачів, здійснення державного управління земельними ресурсами, контролю за раціональним використанням землі і додержанням земельного законодавства, ведення державного земельного кадастру, проведення землеустрою, моніторингу землі, справляння плати за землю і застосування юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства».

За визначенням І. О. Іконицької, правовий режим земель - «встановлена нормами права можлива та належна поведінка по відношенню до землі як об’єкту права власності та інших прав на земельні ділянки, об’єкту державного управління земельними ресурсами та об’єкту правової охорони землі як природного ресурсу, що виконує визначені Конституцією РФ найважливіші соціально-економічні функції - основи життя та життєдіяльності народів, що проживають на відповідній території».

Майже аналогічно визначає дане поняття М. І. Краснов: «режим ...- це порядок необхідної поведінки щодо землі як об´єкта права ...». В іншій праці науковець визначає правовий режим земель як «певне теоретичне поняття, що узагальнює правову характеристику землі як об’єкта права та містить вказівку на коло найважливіших суспільних відносин, що виникають з приводу землі».

О. І. Красов вказує, що «елементами змісту правового режиму є право власності, державне управління, регулювання використання земель, правова охорона земель», хоча «... сьогодні зміст терміну «правовийрежим земель» змінюється, він насичується новими елементами».

На думку А. В. Луняченка, «під правовим режимом земель сільськогосподарського призначення необхідно розуміти спеціальний порядок використання земель, встановлений законодавством для найбільш цінної категорії земельного фонду України».

В. І. Семчик вважає, що «під правовим режимом розуміються як встановлені правовими нормами право власності і користування земельними ділянками, так і порядок та умови їх набуття у власність чи користування, зміна і припинення права власності, порядок та умови використання у відповідності з цільовим призначенням, правової охорони земель і відповідальності за порушення земельних прав і земельного законодавства».

На думку Н. І. Титової, правовий режим - це «сукупність правових норм, що встановлюють певний порядок землекористування певних видів».

Узагальнюючи наведені вище визначення, видається, що правовий режим земель можна умовно визначити як встановлений правовими нормами порядок поведінки по відношенню до цих земель.