Стилі сучасної української літературної мови. Науковий стиль його риси.

Функціональний стиль – це своєрідний характер мовлення того чи іншого його різновиду, що відповідає певній сфері суспільної діяльності й співвідносній з нею формі свідомості, який твориться особливостями функціонування в цій сфері мовних засобів і специфічною мовленнєвою організацією, що створює певне загальне її стилістично забарвлення (“маркування”).Виділяють такі функціональні стилі: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній,епістолярний, конфесійний-писемні. Усні-розмовний, ораторський.

Науковий стиль дає змогу зафіксувати текстуально наукові факти, явища, результати наукових досліджень: тез, статей, дисертацій, монографій, підручників, рецензій, доповідей. За допомогою наукового стилю реалізується мовна функція повідомлення, популяризація наукових знань. Основні мовні особливості: наявність великої кількості термінів з різних галузей знання; превалювання абстрактної лексики і запозичених слів; використання багатозначних слів в одному зі значень; відсутність емоційно-експресивної лексики; велика кількість абстрактних іменників середнього роду з суфіксами -ство, -цтво, -ння, -ття; чітка композиційна структура тексту, поділ його на розділи, параграфи, пункти, підпункти,складні синтаксичні конструкції, повні речення.

Науковий стиль має кілька різновидів:

– Власне науковий обслуговує фахівців певної галузі науки. Це наукові дослідження, викладені в докторських, кандидатських дисертаціях, монографіях, окремих статтях.

– Навчально-науковий використовується при написанні підручників, посібників та іншої літератури, призначеної для навчальних закладів.

– Науково-публіцистичний властивий працям, призначеним для фахівців певної галузі науки і техніки.

– Науково-популярний має на меті зацікавити науковою інформацією широке коло людей незалежно від їх професійної підготовки.

– Виробничо-технічний – це мова літератури, що обслуговує різні сфери господарства й виробництва (інструкції, описи технологічних процесів).

Стилі сучасної української літературної мови. Офіційно-діловий стиль його риси.

Функціональний стиль – це своєрідний характер мовлення того чи іншого його різновиду, що відповідає певній сфері суспільної діяльності й співвідносній з нею формі свідомості, який твориться особливостями функціонування в цій сфері мовних засобів і специфічною мовленнєвою організацією, що створює певне загальне її стилістично забарвлення (“маркування”). Виділяють такі функціональні стилі: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній,епістолярний, конфесійний.

Офіційно - діловий стиль - мова ділових паперів: розпоряджень, постанов, програм, заяв, автобіографій, резолюцій, протоколів, указів, актів, законів, наказів, анкет, розписок, тощо. Основна функція офіційно-ділового стилю -інформативна (повідомлення). Сфера вивчення ділового стилю зумовлює його жанрову розгалуженість. Власне, функція офіційно - ділового стилю полягає в тому, що він надає документу офіційно-ділового забарвлення. Сфера застосування:офіційно-ділові стосунки, спілкування в державно-політичному,громадському й економічному житті, законодавство, адміністративно-господарська діяльність. Документ — основний вид офіційно - ділового стилю. Найважливіші ознаки офіційно - ділового стилю:

1.   Наявність реквізитів, які мають певну черговість.

2. Точність, послідовність і лаконічність викладу фактів, грамотна чіткість висловлювання.

3.   Наявність усталених мовних зворотів, певна стандартність початків і закінчень документів.

4.   Лексика здебільшого нейтральна, слова вживаються в прямому значенні.

5.   З метою чіткої організації текст поділяється на параграфи, пункти, підпункти;

6.   Часте вживання словосполучень з дієсловами у формі теперішнього часу зі значенням позачасовості, постійності дії.

6. Культура мовлення. Комунікативні ознаки мовлення(правильність, точність, логічність).

Культура мовлення – культура мислення та культура суспільних і духовних стосунків людини. Як відомо, існування людського колективу, виробництва, трудової діяльності, творчої праці неможлива без мови. Головна складність в оволодінні усним мовленням полягає у необхідності визначати на слух необхідність того чи іншого слова.

До усного ділового мовлення ставляться такі вимоги:1)Точність великою мірою залежить від глибини знань та ерудиції особистості, а також від активного словникового запасу. Висловлюючи власні думки, слід добирати слова, які найбільше відповідають змісту, зокрема варто користуватися словником синонімів, тлумачним словником тощо. Отже, точність - «це уважне ставлення до мови, правильний вибір слова, добре знання відтінків значень слів-синонімів, правильне вживання фразеологізмів, крилатих висловів, чіткість синтаксично-смислових зв'язків між членами речень».2)Важливим критерієм бездоганності мовлення є його послідовність, тобто логічність. Щоб виклад думок був послідовним (логічним), насамперед треба скласти план або тези висловлювання, в яких була би внутрішня закономірність, послідовність, вмотивованість, що відповідають законам логіки. Причини логічних помилок: • тавтологія: моя автобіографія, захисний імунітет, висловити свою думку; • поєднання логічно несумісних слів: убивчо щедрий, страшно красивий; • порушення порядку слів у реченні: Гнів зумовлює біль (чи Біль зумовлює гнів); • неправильне вживання похідних сполучників української мови1. Страшні не стільки протести, скільки провокації (правильно: Не так страшні протести, як провокації.) • вживання пасивних конструкцій, до складу яких входять дієсло-ва на -ся, замість активних конструкцій: Президент обирається народом (правильно: Народ обирає Президента). Більшість таких помилок мають логічне підґрунтя, тому мову треба вивчати впродовж усього життя. Логічність мовлення перебуває в тісному зв'язку з точністю.3)Правильність - визначальна ознака культури мовлення, яка полягає у відповідності його літературним нормам, що діють у мовній системі (орфоепічним, орфографічним, лексичним, морфологічним,синтаксичним, стилістичним, пунктуаційним, словотвірним).

Слід пам'ятати про те, що загальна мовна культура визначається не лише знанням норм літературної мови, а й ерудицією людини, культурою її мислення, ступенем оволодіння технікою мовлення, рівнем психологічного й комунікативного розвитку. Усне мовлення є мовною творчістю, імпровізацією, у ньому присутній значний емоційний потенціал.