Семіотичний й символічний зміст української вишиванки

В Україні вишивали у кожному селі, у монастирях, поміщицьких маєтках. Так уже ведеться з давніх-давен - жінка одягала сім'ю, ткала килими, скатертини, вишивала рушники та сорочки, гаптувала їх квітами та оберегами, щоб доля рідної людини була красивою, захищеною від злого ока. За мотивами орнаменти вишивок поділяються на чотири групи: геометричні, рослинні, рослинно-геометричні, зооморфні (тваринні). Геометричні орнаменти, наприклад, притаманні всім видам народного мистецтва і всій слов'янській міфологи. Різноманітні кружальця, трикутники, ромби, кривульки, лінії, хрести символічно відображали уявлення наших предків про світобудову, тож їхнє значення відповідне. В основі рослинного орнаменту лежить культ поклоніння природі, рослині. Крім поширеного символу «дерево життя», який зображається стилізовано у формі листя або гілок, у вишивках з рослинним орнаментом популярні стилізовані зображення Берегині, використання таких мотивів, як «виноград» - символ добробуту, щасливого одруження, «барвінок» - символ кохання тощо. Рослинно-геометричні орнаменти поєднують в собі основи геометричного і рослинного орнаменту. Вишивкам Київщини властивий рослинно-геометричний орнамент. Із стилізованими гронами винограду, цвітом хмелю, ромбами, квадратами. Основні кольори білий, коралово-червоний, трапляється жовтий і голубий. Виконується вишивка хрестиком, знизуванням, гладдю. На зооморфних вишивках зображуються тотемічні й солярні тварини, а також звірі, що позначають три яруси «дерева життя». Інколи вишивальниці використовують індивідуальні мотиви, які властиві баченню візерунка певної особи. Ними можуть бути заячі та вовчі зуби, волове око, риб’яча луска тощо. Вишивкою оздоблювали рушники, фіранки, жіночий та чоловічий одяг. Особливої уваги надавали рушникам - старовинним оберегам дому, родини. У давнину рушник, вишитий відповідними візерунками-символами, був неодмінним атрибутом багатьох обрядів: з рушником приходили до породіллі вшанувати появу нової людини, зустрічали, і проводжали дорогих гостей, справляли шлюбні обряди, проводжали в останню путь, прикрашали, образи та накривали хліб на столі.

Обереги в українській народній культурі.

Символи у широкому розумінні – це образи, наділені невичерпно багатою значущістю. Вони виникають як результат пізнання людиною навколишнього світу та нероздільно пов’язані із світоглядом та життєвою практикою.

Рушник – ще один національний оберіг, народний символ України. Все життя українців пов’язане з рушником.

Дідух— українська різдвяна прикраса.

Вишиванка— символ здоров'я, краси, щасливої долі, родової пам'яті, порядності, чесності, любові, святковості; оберіг. Вишита національна жіноча та чоловіча біла сорочка. Символіка вишивки залежала від того, кому призначалося вбрання: парубкові — нареченому, чоловікові, хлопцеві; дівчині, заміжній жінці.

ВінокДля українського народу здавна традиційним оберегом. Вінок — символ життя, долі, життєвої сили; символ дівоцтва. Вінок є також символом довершеності. Не лише дівчата прикрашали ним себе, а й досить часто його використовували як елемент декорування будинку.

Лелека.Найулюбленішим птахом українців, без сумніву, є лелека, який символізує батьківську любов, сімейні цінності, плодовитість. Це – символ сімейного благополуччя, миру, любові до рідної землі, Батьківщини.

Символами влади військової старшини були клейноди, до яких належали корогва (прапор), бунчук, булава та її різновиди (тростина (палиця) та пірнач), каламар, литаври та печатка

Калина — символ життя, крові, вогню. Деякі дослідники пов'язують її назву із сонцем, жаром, паланням. Калина часто відіграє роль світового дерева, на вершечку якого птахи їдять ягоди і приносять людям вісті, іноді з потойбіччя. Та й саме дерево пов'язує світ мертвих зі світом живих. Калина символізує материнство: кущ — сама мати; цвіт, ягідки — діти. Це також уособлення дому, батьків, усього рідного

Вишня — символ світового дерева, життя; символ України, рідної землі; матері; дівчини-нареченої. У давнину вишня була одним із священних дерев далекої Японії та Китаю. Деревце вишні садили восени в діжечку, тримали його в хаті, а навесні, у березні, вишенька розвивалась і розквітала. вишня — це «божественне дерево», присвячене Сварогу

Писанка — символ Сонця; життя, його безсмертя; любові і краси; весняного відродження; добра, щастя, радості. Кожен орнаментальний мотив має певне сакральне значення. З них на писанці складається мальована молитва про злагоду і мир поміж людьми. У християнській культурі українців писанка стала символом воскресіння.

Образи Великої Матері - прадавній культ хліборобських племен. «Трипільськи Венери».

Трипільські Боги і Богині. Завдяки трипільській пластиці дізнаємося про пантеон Богів мешканців України кінця VІ – початку ІІІ тис. до. н. ч. Перше і, мабуть, головне місце в цьому пантеоні по праву належить Великій Богині-Матері — жіночому началу родючості, в якому відображалося уявлення про відтворюючі функції Землі, жінки, Природи загалом. Жінка-прародителька представлена глиняними образами повнотілих зрілих жінок, що народжують. У глину цих статуеток додавали зерно або борошно з нього. Уявлення про «похорон» зерна в землі (засів) і його «воскресіння» (весняні сходи) відображають ідею вічного перевтілення, відродження душ покійних родичів через тіла новонароджених дітей Роду. На животі Богині зображений ромб, розділений начетверо з крапками (зернами) в середині — символ засіяного поля. Вірогідно, вони символізують Свято Врожаю, осінній аграрний період. Часто статуетки Богині позначені спіралеподібними зміями, що обвивають її груди або живіт (оберіг вагітності). На поселенні Майданецькому Богиня-Мати тримала біля грудей дитину. Поруч зі старшою Богинею археологи знаходять і юну постать стрункої молодої Богині-Діви, оновленої весняної Природи. Наявні також статуетки Богині в позі Оранти з піднятими до неба руками. Велика Богиня часто сидить на глиняному рогатому троні (у вигляді бика), що вказує на її міфологічний зв’язок з Богом-Биком. Трипільські Мадонни – це молитовний лист прописаний у глині. Червоний глей (глина) – в усіх народів вважався сакральним оздоблювальним матеріалом. Саме червоною (а не сірою чи жовтою) глиною робили обереговий орнамент на підвіконні, навколо дверей в самій оселі. У червоний глей «вписували», через нього наші предки «проговорювали» зміст своєї молитви, який і втілювала певна фігура і певний семантичний розпис. Зазвичай, усі варіанти вигляду «Трипільських Мадонн» пронизує стрижнева ідея – це тема краси життя, продовження життя, ідея продовження роду. «Ромб з крапелькою» - символ засіяного поля – присутній в орнаментованому розписі на усіх глиняних красунях. Змія, вічна спіраль, вічна хвиля… як символи вічного відновлення, оновлення й відродження життя, теж є чи ні на кожній фігурці. Та й саме «Венерами» їх назвали не просто так. Вони дійсно дуже елегантні, красиві, тендітні, подекуди надзвичайно витончені й стрункі (особливо образи - Діви). Любов і Краса – саме ці вічні феномени (які завжди фокусують увагу на жінку) були вкладені в символічну мову розпису даних глиняних статуеток.