Леонід Позен (1849-1921). Лірник. 1883. Бронза.

В.Демут-Малиновський, П.Клодт, архітектор К.Тон. Пам’ятник Володимиру Святославовичу. 1853. Бронза, чавун. Київ.

Одним із найвидатніших творів монументальної пластики став пам’ятник Богдану Хмельницькому в Києві, встановлений на Софійській площі в 1888 р. Автор його – скульптор Михайло Микешин (1835-1896). Образ Хмельницького відзначається піднесеністю і повнотою мистецького узагальнення. Енергійних рух вершника, його мужнє обличчя, різкий і поривчастий жест руки засвідчують палку вдачу, рішучість гетьмана. Пам’ятник чудово вписався в ансамбль площі і разом з комплексом будівель стародавньої Софії створює один з найкращих куточків столиці України.

Михайло Мікешин (1835-1896). Пам’ятник Богдану Хмельницькому. 1888. Бронза, граніт. Київ.

Михайло Мікешин (1835-1896). Пам’ятник Богдану Хмельницькому. 1888. Бронза, граніт. Київ. Фрагмент.

Основоположником української побутової скульптури вважається Леонід Позен (1849-1926). Він був виразником лінії передвижництва в скульптурі, членом Товариства пересувних художніх виставок, чию творчість високо цінив В.Стасов. Крім пластичних творів, де зображені сцени з життя народу та народні типи, він є автором скульптурних портретів. Це пам’ятники І.Котляревському (1896-1902) та М.Гоголю (1913-1915) у Полтаві. Постамент пам’ятника І.Котляревському, прикрашений рельєфами і архітектурними оздобами, увінчує погруддя письменника. Рельєфи відображають сцени з творів письменника: “Енеїди”, “Наталки-Полтавки” й “Москаля-чарівника”. Композиційне й образне вирішення рельєфів близьке до живописного.

Леонід Позен (1849-1921). Пам’ятник І.Котляревському. 1903. Бронза, граніт. Полтава.

Леонід Позен (1849-1921). Горельєф на постаменті пам’ятника І.Котляревському. 1903. Бронза. Полтава.

Леонід Позен (1849-1921). Горельєф на постаменті пам’ятника І.Котляревському. 1903. Бронза. Полтава.

Леонід Позен (1849-1921). Лірник. 1883. Бронза.

В цей час також активно працювали скульптори П.Забіла, В.Беклемишев, Ф.Балавенський, Б.Едуардс та багато інших.

Федір Балавенський (1865-1943) створив галерею погрудних портретів діячів вітчизняної культури: Т.Шевченка (їх скульптор виконав близько двадцяти), І.Котляревського, М.Лисенка, М.Кропивницького. Творчій манері митця притаманне експресивне моделювання форми, намагання підкреслити основну рису характеру людини. У 1907-1922 роках Балавенський викладав скульптуру в Київському художньому училищі.

Борис Едуардс (1860-1924) – вихованець Одеської рисувальної школи. Він був майстром станкової жанрової скульптури, портрета, монументальних статуй. Він – автор пам’ятників О.Суворову в Очакові й Ізмаїлі, погруддя О.Пушкіна в Харкові.

Художник, скульптор, актор, драматург і кінорежисер – ось далеко неповний список професійних зацікавлень Івана Кавалеридзе (1887-1978). Шлях у монументальному мистецтві він розпочав, коли у 1910 р. одержав першу премію на конкурсі проектів пам’ятника княгині Ользі для так званого «Історичного шляху» від Михайлівського Золотоверхого монастиря до Софійського собору у Києві. Статуї княгині Ольги та слов’янських просвітителів Кирила і Мефодія виконав І.Кавалеридзе, а Андрія Первозванного – П.Сніткін. У 1911 р. цей монумент було відкрито, у 1919 р. статую княгині Ольги було знято, згодом розібрано й інші частини. Поновлено пам’ятник вже в наші дні.