Знос та амортиз основних засобів.

Зношення ОФ, тобто втрата ними частини вартості, є фізичним і моральним.
Фіз знос — це втрата ОФ їх споживчих якостей.Морал знос являє собою передчасне (до закінчення строку фіз служби) обезцінення ОФ, викликане або здешевленням відтворення ОФ(моральне зношення першого роду), або використанням більш продуктивних засобів праці (моральне зношення другого роду).
Морал знос 2-го роду в межах суспільного вир-ва оцінити неможливо, оскільки одні і тіж ОФ можуть задовільняти або не задовільняти потреб конкретних споживачів.
Процес відшкодування зносу ОФ здійснюється шляхом амортизації.

Амортиз-процес поступового перенесення вартості ОФ і немат активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами аморт відрахувань, установленими законодавчими актами. Аморт відрах вкл до складу валових витрат, що беруться для обчислення оподатковуваного прибутку.
Для здійснення процесу нарахування амортизації основні фонди підприємства поділяють на такі групи:гр1 — будівлі, споруди, їх компоненти, передавальні пристрої з норм амортиз 2% ;гр2 (10%) — транспортні засоби, меблі, офісне обладнання, побутові прилади;гр3 (6%)—станки, машини,обладнання; гр4 (15%)- ЕОМ.
З метою пожвавлення процесу відтворення основних фондів та захисту нагромаджених амортизаційних сум від знецінення підприємствам дозволено здійснювати прискорену амортизацію активної частини ОФ.
На Заході використовуються два осн методи прискореної амортизації:(1) метод зменшуваного залишку;(2) метод суми чисел (кумулятивний метод).
Суть першого полягає в тому, що норма амортизації, яка використовується при рівномірному нарахуванні зношення, збільшується у 1,5—2 рази, а амортизаційні суми обчислюються за цією нормою не від початкової вартості ОФ, а від недоамортизованої їх частини.
Кумулятивний метод характеризується більш високими нормами амортизації в першій половині амортизаційного періоду і поступовим їх зниженням в другій половині.

Для амортизації нематеріальних активів застосовується лін метод, за яким кожний окремий вид немат активу амортизується рівними частками виходячи з його вартості протягом терміну, який визначається платником податку самостійно, виходячи із терміну корисного використання таких нематеріальних активів або терміну діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.

Показники руху та використання ОФ

Показники викорис ОФ переважно поділ на дві великі групи:натуральні; вартісні.Іноді додатково виокремлюють ще одну гр— умовно–натуральні.

Показники, що хар технічний стан ОФ:

Коеф оновлення – характеризує інтенсивність введення в дію нових виробничих потужностей. =вартість введених ОФ/первісна вартість всіх ОФ на кінець року;

Коеф вибуття. Хар інтенсивність вибуття ОФ упродовж розрахункового періоду.=вартість ОФ, що вибули/первісна вартість всіх ОФ на поч року;

Коеф зносу. Показує, яка частка вартості ОФ підприємства вже перенесена на вартість готової продукції. Інакше кажучи, хар ступінь зносу ОФ. = вартість зносу/ первісна вартість всіх ОФ на поч р.

Узагальнюючі показники, хар використання ОФ:

Фондовіддача – показує, яка частка валового доходу припадає на 1 грн вартості ОФ. = випуск товарної продукції/середньоріч вартість ОФ.

Фондоозброєність. Хар ступінь озброєності фондами одного працівника і показує, яка частка загальної вартості ОФ підприємства припадає на одного середньооблікового працівника. = середньорічна вартіс ОФ/середньообл чисельність працівн.

Фондомісткість. Хар, яка частка вартості ОФ припадає на 1 грн. валового доходу підприємства. Цей показник обернений до фондовіддачі.

Рентабел– показує, який прибуток отримують з кожної грн ОФ.= балансовий прибуток/ середньоріч варт ОФ.

Напрямки залучення ОФ

Процес виробництва здійснюється за умови поєднання робочої сили і засобів вир-ва. Засоби вир-тва; склад із засобів праці та предметів праці. У вартісному виразі вони становлять виробничі фонди (виробничі засоби) підприємства, які поділяються на основні та оборотні. Гол-ми ознаками осн фондів є термін їх експлуатації (більше одного календарного року), вартість і спосіб її перенесення. Основні фонди поділяються на осн вирчі та осн невир фонди.

Шляхи надходження ОФ: Купівля ОФ із перерахуванням авансу, Купівля об'єкта з оплатою після одержання, Виготовлення об'єкта ОФ із залученням підрядника, Виготовлення об'єкта ОФ силами підприємства, Надходження ОФ як внеску до статутного фонду.

ОФ підприємства формуються за рахунок:грошових та матеріальних внесків засновників;доходів, одержаних від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності;доходів від цінних паперів;кредитів банків та інших кредиторів;капітальних вкладень і дотацій з бюджетів;надходжень від роздержавлення і приватизації власності;придбання майна іншого підприємства, організації; безоплатних або благодійних внесків, пожертвуваннь організацій, підприємств і громадян; інших джерел, не заборонені законодавчими актами України.

Склад і структура обігових коштів

Обігові кошти - це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обертання для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції.

За джерелами форм обігові кошти поділяють на: власні та прирівняні до власних; залучені та інші. Власні обігові кошти – це кошти, що постійно перебувають у розпорядженні підприємства і сформовані за рахунок власних ресурсів (прибуток і ін.). У процесі руху власні обігові кошти можуть заміщатися коштами, що є частиною власних, авансованих на оплату праці, але тимчасово вільними (у зв'язку з одноразовістю виплати заробітної плати). Ці кошти називаються прирівняними до власних, або стійкими пасивами. Класифікація обігових коштів має важливе значення, оскільки дає змогу підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування обігових коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

Склад обігових коштів – це сукупність окремих ел обігових виробничих фондів і фондів обігу. Склад обігових коштів у різних галузях гос-ва може мати певні особливості. Так, у виробничій сфері основні статті обігових коштів – це сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція. В окремих галузях промисловості є статті обігових коштів, що хар лише для них.

Структура обігових коштів – це питома вага вартості окремих статей обігових виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі обігових коштів.Структура обігових коштів має значні перепади в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок мат цінностей, умов реалізації продукції (виконаних робіт,наданих послуг), здійснення розрахунків.