Джерела формування обігових коштів

Визначен джерел форм обігових коштів є важливим моментом в роботі підприємства.

Структура джерел формування обігових коштів є такою: власні джерела; позикові джерела, залучені джерела коштів.

Власні джерела. Мінімальна потреба в обігових коштах покривається за рахунок таких власних джерел як статутний капітал, нерозподіленого прибутку підприємства (тобто прибуток, який залишається в розпорядження підприємства), цільового фін-ня та цільових надходжень, надходження від емісії цінних паперів.

Позикові джерела. Формувати обігові кошти лише за рахунок власних джерел ек не доцільно, так як це знижує можливості підприємства щодо фін-ня власних витрат і крім того позбавляє підприємство отримувати додатковий прибуток за рах вик-ня позикових коштів. Джерелами позикових коштів є банківські кредити, як короткострокові так довгострокові, які зазвичай викорис на придбання основних та поточних активів, на сезонні потреби підприємства.

Але залучення кредитів потребує додаткових витрат підприємства по обслуговуванню цих боргових зобов’язань. До тих пір, поки розмір прибутку, забезпеченого використанням кредитів покриває витрати, пов’язані з його обслуговуванням, доти підприємство залишається ек стабільним. Тобто для підприємства є важливим забезпечити раціональне співвідношення позикових та власних коштів.

Залучені кошти. До залучених коштів належать кошти ін суб’єктів гос-ня: отримання комерційного кредиту – відстрочка платежу найчастіше оформлена у вигляді векселя, іншого боргового зобов’язання, товарного кредиту, авансового платежу. Позаплановим джерелом формування залучених коштів є кредиторська заборгованість, яка виникає в наслідок недостачі власних обігових коштів – короткострокові зобов’язання підприємств перед бюджетом; за розрахунковими документами, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк.

Раціональне фор-ня обігових коштів має значний вплив на процес вир-ва, на фін результати і фін стан підприємства.

Нормування обігових коштів

Обігові кошти - це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обертання для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції.

Нормальне фун-ня підприємства можливе тільки за умови оптимал співвідношення складових його оборотного капіталу. Ефективне фун-ня обігових коштів забезпечується через їх нормування.

Нормування – це визначення мінімальної їх потреби з метою створення запасів оборотних активів, необхідних для забезпечення нормальної і безперебійної діяльності підприємства.

Норматив-мін розрахункова величина грошових засобів, необхідна для покриття необхідності оборотних засобів.

Норма-кількість днів, на яку ств запас оборотних засобів, забезпеч неперервну роботу підприємства в т.ч при нарушенні графіку виробнич процесу.

Норма запасу вкл.: норма транспортних запасів, на розгрузку та складування, підготовчий запас, технолог запаси, поточний запас, страховий запас.

У практиці використовують два методи визначення потреби в обігових коштах: прямий та економічний. Суть прямого методу полягає в тому, що норматив потреби за кожним видом обігових коштів визначають з урахуванням усіх особливостей діяльності підприємства (умов і термінів постачання запасів, кількості постачальників, організації процесу виробництва продукції, умов її реалізації тощо). При застосуванні ек методу потребу в обігових коштах розраховують шляхом коригування нормативів обігових коштів обчислених раніше прямим методом

Показники ефективності використання обігових коштів

Фін рез і фін стан підприємства залежать від обсягу, структури і ефективності використання його обігових коштів. Ефективність викорис обігових коштів підприємства оцінюють за показниками:

Коеф оборотності – діленням вартості реаліз продукції за діючими оптовими цінами за певний період на середній залишок оборотних коштів за той самий період.

Коеф завантаження – скільки оборотних коштів припадає на кожну грошову одиницю реаліз продукції – тобто обернений показник до коефіцієнту оборотн.

Тривалість одного обороту в дн. (шв обороту) – співвідношення кількості днів у розрахун періоді (квартал – 90, рік – 360) і коеф оборотності за той самий час.

Рентабельність – відношення прибутку підприємства до його оборотних коштів.

Унаслідок прискорення оборотності фін коштів зменшується потреба в них, тобто відбувається процес вивільнення оборотних коштів з обороту. Розрізняють абсолютне (зменшення потрібної суми коштів) та відносне (реалізація більшої кількості продукції за фіксованої суми коштів завдяки поліпшення їхнього використання).

Оптимізація запасів дає змогу скоротити запаси на підприємстві, особливо з матеріаломістким виробництвом.

Якщо прискорити реалізацію продукції на 1 день, то можливе вивільнення оборотних коштів становитиме 1/3 обсягу залишків готової продукції на складах.

Розрах показників ефективності використання обігових коштів дозволяє виявити існуючі резерви зниження витрат вир-ва та обігу, підвищ рентабельності діяльності підприємства та його ек зростання.