Перші друковані часописи в Західній Україні. Іншомовна преса у Львові.

Перша газета в Україні, як і перша книга, з’явилася у Львові. 9 липня 1749 року тут вийшов одноденний листок польською мовою ”Kuryer Lwowski”. Проте дане видання не належить до власне періодичної преси, а являє собою одноденний листок (листівку, летючку), випущену з нагоди інтронізації львівського греко-католицького єпископа Льва Шептицького. Існують звістки й про газету “Avertissement” (“Повідомлення”, “Вісті”), яку почав видавати у Львові книгодрукар Антон Піллер відразу після приєднання Гали-чини до Австрії в 1772 році. Та оскільки робив він це свавільно, без належного дозволу влади, то львівський окружний уряд 11 січня 1774 року виніс ухвалу про заборону цього видання.

Першою газетою в Україні, що відповідала нашим нинішнім уявленням про подібного роду періодичні видання, була “Gazette de Leopol” (“Львівська газета”), яка виходила у Львові французькою мовою впродовж усього 1776 року. Дана газета була тижневиком, хоча виходила й не суворо регулярно. Але однаково за рік з’явилося 52 числа газети. Вона мала формат 23 на 18 см. та об’єм 4 сторінки. До окремих чисел (таких усього 15) випускалися додатки по 2 – 4 сторінки формату газети. Вони були двох типів: “Supplements” (“Новини”) і “Les annonces” (“Оголошення”); у до-датках першого типу містилися повідомлення й новини, такі ж, як і в основній частині газети, другий тип додатків друкував різного роду рекламні оголошення й об’яви. Видавалася газета в друкарні Антона Піллера. Видавцем газети був Оссуді (Ossoudi). Газета виходила за зразком віденської “Gazette de Vienne”. “Gazette de Leopol” - всебічне інформування своїх читачів про політичні новини в країнах Європи. Газета мала своє рекламне бюро, розміщене в центрі міста на площі проти митної контори, тому в газеті було достатньо реклами. Біля 12 матеріалів – це місцеві новини Львова. Три матеріали – про Україну. Бібліографічний відділ складався з оповісток друкаря А. Піллера про книжки, які надходили на продаж у його книгарні (французькою, латинською, німецькою та польською мовами).

1783 року німець Іван Фрідріх Шіц почав видавати у Львові тижневик польською мовою “Pismo uwiadamijace Galicyi”, що ви-ходив півроку: з липня до грудня включно. Від січня 1784 року назва цієї газети змінюється на таку: “Lwowskie pismo uwiadamijace”, а її власницею стає пані Піллерова, дружина відомого нам книгодрукаря; дане видання проіснувало цілий рік. Жінка також видавала у 1786 р. німецькою й польською мовами газету “Львівські тижневі новини”, періодичністю два рази на тиждень. Польське видання довелося зупинити через рік, а німецькою мовою проіснувала до 1795 року.

У 1796 – 1811 роках у Львові виходила німецькою мовою газета «Львівський цісарсько-королівський привілейований листок для інтеліґенції».

Провідна ознака перелічених видань – відсутність в них націоналістичної думки, навіть у поляків. Перший часопис на Україні – польський «Щоденник патріотичних політиків», що видавався у вересні 1792 – червні 1793 років і від квітня 1794 до березня 1798 років. У перший рік періодичність видання газети складала один раз на тиждень, у 1793 році газета виходила раз на 3 – 4 дні, а після перерви, у другий період свого існування, стала виходити щодня. Видавцем був українець Михайло Гарасевич. Перший польський журнал у Львові – «Зібрання творів цікавих…» Шість випусків про матеріали з історії, географії, фізики, виховання; майже всі вони перекладені з французьких часописів того часу.

У 1801 році у Львові зародилася й галузева журналістика. У 1811 році у Львові починає виходити “Gazeta Lwowska” (Львівська газета), якій судилося стати найтривалішим періодичним виданням України. Вона існувала до 1939 року, певний час мала й німецький паралельний варіант – “Lemberger Zeitung”.                                                                           

7. Харківські газети і журнали (1812-1825). Журнальна публіцистика.

Датою народження журналістики в підросійській Україні є 1812 рік, коли в Харкові з 4 травня до 20 липня існувала газета під назвою “Харьковский еженедельник”(Видавець книгар Ланґнер).Вийшло усього 12 чисел. Великий тираж – 600 примірників. Виходила щосуботи в обсязі 1 - 1,5 друкованого аркуша. Передплата для Харкова дорівнювала 10 крб. на рік, а з пересилкою – 12. “Харьковский еженедельник” виник з бажання задовольнити запити промисловості й торгівлі. У відповідності до своїх наукових інтересів К. Нельдехен вміщував у своїй газеті переважно матеріали з господарського життя, давав сільськогосподарські поради. Широко висвітлювалася на сторінках “Харьковского ежене-дельника” торгівля в місті, а також ярмаркові товари й ціни на них в інших містах України й Росії.

Харьковский демокрит. Цензурний дозвіл на перше число журналу датований 7 січня 1816 року. Видавець – студент Василь Маслович. У журналі публ. Грігорія Квітку, Івана Срезневського, Разумніка Гонорского та ін. Матеріали у часописи ділилися на три частини - «поезія, проза, суміш», загальний напрямок був сатиричний, але без політики. У прихованій формі критикувалося кріпацтво та проблеми харківчан. Представлений також був жанр літературної пародії. «Харківський Демокрит» видавався російською мовою, проте твори, пов’язані з минулим або тогочасним життям Слобожанщини, вміщали багато українізмів, пізніше у часописі з’явилося кілька творів українською мовою від самого Масловича. Харківський Демокрит був першим часописом, який виходив на території України, першим часописом, де була вжита українська мова та першим суто гумористичним виданням у Російській імперії. Видання часопису було припинено у червні 1816 року, про що читачів проінформували три слова «Кончина «Харьковского Демокрита», надруковані на останній сторінці.

Наступником видання став «Український Вісник» - перший в Україні літературно-мистецький, науковий і громадсько-політичний місячник. Виходив за ініціативи І. Срезневського у 1816—1819 р. переважно російською мовою. Редакція: Є.Філомафітського, Р. Гонорського і Григорія Квітки, Петра Гулака-Артемовського; наклад 350 — 500 примірників. Ідея створення належить викладачам Харківського Університету. Зміст: перекладні матеріали переважно з науки і мистецтва і статті на загально-культутрні, релігійні і філософські теми, статті з історії України, етнографії, економіки, педагогіки і літератури, літературної і театральної критики. Вперше з'явилися українською мовою твори Петра Гулака-Артемовського «Пан та собака» та його байки і статті. Цінні статті про життя і діяльність Г. Сковороди. Одним із провідних елементів концепції журналу було розширення інформації про рідний край, ознайомлення читачів з історією України, формування почуття любові до неї. На вимогу Міністерства Освіти місцева влада припинила появу «Украинского Вестника».

«Украинскій Домоводъ» — господарський місячник, присвячений тваринництву і переробці його продуктів, виходив у Харкові у 1817 році. Видавець і редактор Ф. Пільгер. Появу «Украинского Домовода» припинила цензура за критику урядових кіл, що належно не дбали про освіту і добробут села.

«Харьковскія Извѣстія» — тижневик, виходив 1817 — 23 у Харкові, спершу видавець і ред. А. Вербицький, з 1819 — Рада Харківського університету, з доручення якої ред. були П. Гулак-Артемовський, Є. Філомафітський, О. Склабовський та О. Куницький. Газ. подавала матеріали з життя Харкова: про театр, нові книги, статистичні дані, побутові зарисовки; українською мовою друкувалися вірші Г. Квітки-Основ'яненка.

«Украинскій Журналъ» —літературно-художній, науковий і громадсько-політичний двотижневик, що видавався Харківським університетом.

Виходив 1824 — 1825 у Харкові як своєрідне продовження «Украинского ВЂстника» (з 1816); редактор Олександр Склабовський . Вийшло 48 номерів; наклад 600 примірників. Журнал містив серед іншого матеріали з української історії, етнографічні описи, описи українських міст, статті про українську мову і народну творчість та їх значення для розвитку української літератури. «УЖ» інформував про стан освіти, культурні події, літературні новини і про громадське життя, зокрема на Слобожанщині. Журнал припинила університетська влада.