Передумови виникнення журналістики

Економічні передумови. Розвиток капіталістичного виробництва в ренесансній Європі призвів до руйнування феодальної замкнутості й роз’єднаності земель. Відійшло в минуле натуральне господарство, яке ви­ключало потребу в інформації про виробництво товарів навіть у сусідніх міс­тах. Унаслідок розвитку торгівлі в європейських країнах почав складатися внутрішньонаціональний ринок, а самі вони перетворювалися на централізо­вані національні держави. Зростала господарська активність населення, яке дедалі ширшими колами втягувалося у виробництво товарів та торгівлю ними, лихварство і т. п. Розросталися міста, які прощалися з своїм минулим відокремлених від світу, обнесених мурами середньовічних фортець, а набу­вали нового статусу – центрів промислового виробництва й культурного життя. У містах активно формувався так званий “третій стан”, що в майбут­ній історичній перспективі розщепився на антагоністичні верстви – буржуа­зію і пролетаріат.

Самий спосіб буття суспільства поступово змінився. Потреба в інформації стала важливою нагальною необхідністю багатьох громадян. Від повідом­лень про ціни на товари залежав їх рух шляхами економічних комунікацій, визначення потреби в їхній кількості й асортименті. Від інформації про фі­нансові справи залежали обмінні курси валют у лихварів. Від повідомлень про наукові й технічні відкриття та винаходи залежали виробничі успіхи перших промислових підприємств і здатність товаровиробників конкурувати між собою.

А відтак, в епоху раннього капіталізму різко зросла кількість людей, заці­кавлених в отриманні достовірної економічної інформації. Сама інформація перетворилася на товар, стала предметом торгівлі. У суспільній свідомості вироблялася думка, що володіння новинами створює підстави для успішного ведення господарства, дає можливість мати стабільні прибутки, гарантує майновий добробут.

Усе це разом узяте й породило попит на інформацію, що й спричинило ви­никнення спершу рукописної переджурналістики, а потім і друкованих газет і журналів.

2. Політичні передумови. Ренесанс призвів до розкріпачення людини, підніс культ людської особистості, творчості, індивідуальності. Усе більше число громадян втягувалося в політичну діяльність. Творення історії, при­йняття державних рішень перестає бути прерогативою лише монархів та їх найближчого оточення. У ряді країн виникають парламенти як представни­цькі органи всіх верств суспільства. До числа державних діячів, не кажучи вже про урядовців у провінції, все більше втягуються нижчі суспільні прошарки, включаючи представників “третього стану”.

А відтак, розширилося коло споживачів політичної інформації, тих, кому було життєво необхідно знати соціальне довкілля, бути добре обізнаним з подіями в столицях сусідніх держав, новинами при дворах можновладців, пе­ребігом бойових дій під час воєн, наявністю збройних сил в розпорядженні тієї чи іншої історичної особи і т. п. Зрештою, це коло проблем завжди ціка­вило соціально активну особистість. Але був тут і цілком прагматичний ас­пект: без правдивої та своєчасної інформації про події і факти суспільного життя неможливими були і прийняття політичних рішень у верхніх ешелонах влади. І знову спрацював відомий закон: попит породжує пропозиції. Інфор­мація поступово перетворилася з усної на письмову, з принагідної – на періо­дичну, з передаваної конфіденційними каналами – на поширювану публічно. Так народилася журналістика.

3. Технічні передумови. Головною технічною передумовою виникнення журналістики є наявність друкарського верстата і вже розвиненого й апробо­ваного книгодрукування. Усі способи усних оголошень за допомогою оклич­ників чи рукописного поширення інформації у великих містах слід розгля­дати як передісторію журналістики. Лише винайдення друкарського верстата відкрило нову епоху в розвитку людства, створивши такі форми поширення й функціонування інформації, які збереглися й до сьогодні.

Точна дата народження книгодрукування невідома, але добре відоме ім’я його засновника. Це Йоган Гутенберг (1394-99(?) – 1468) – німецький винахі­дник, який відкрив спосіб виготовлення друкарських форм із застосуванням рухомих літер, створив ручний словолитний пристрій, сконструював друкар­ський прес, запропонував рецепт гарту шрифтів і хімічного складу друкарсь­кої фарби. Відомо, що вже в 1438 р. він заснував друкарню в Страсбурзі. У 1447 р. відкрив друкарню в Майнці, де спершу випускав невеликі навчальні та популярні книжки, наприклад, астрономічні календарі. Найбільш знаме­нита його книга – 42-рядкова Біблія, що складала два томи й налічувала 1282 сторінки (1452 –1455).

З Німеччини книгодрукування швидко поширилося в інші країни Європи: в Італію (1464), Швейцарію (бл. 1468), Францію (1470), Угорщину (1473), Польщу (1474) та ін. На 1500 рік друкарні були в 250 містах Європи і випус­тили близько 40 тис. видань. Про темпи розвитку книгодрукування свідчать такі цифри: протягом ХVІ століття в Європі було видано бл. 500 тис. назв книг, протягом ХVІІ століття – 3 млн.

Винайдення книгодрукування не відразу призвело до утворення журналіс­тики, але стало його обов’язковою умовою. Необхідний був розвиток друкар­ського верстата, його вдосконалення, аби він зміг забезпечувати оператив­ність виходу періодичних видань. У цьому зв’язку доречно нагадати, що тер­мін “журналістика” походить від французького слова “журнал”, що в пере­кладі українською мовою означає “щоденник” (від jour – день). Тому Т. Шев­ченко свій щоденник назвав “Журналом”. А М. Лермонтов у романі “Герой нашого часу” частину, написану від імені головного героя, назвав “Журнал Печоріна”.

Журналістика передбачає періодичний вихід видань, що постачають опе­ративну інформацію.

4. Культурні передумови.Сутність цієї передумови полягає в необхідно­сті забезпечення в суспільстві порівняно високого рівня загальної освічено­сті, що, з одного боку, висуває певну групу літераторів-журналістів, здібних щодня збирати, обробляти й письмово викладати інформацію, а, з другого боку, формує досить розвинуту читацьку аудиторію, яка складається з осіб, котрі мають навички щоденного читання й готові витрачати кошти на при­дбання періодичної преси.

На час пізнього Ренесансу в Європі вже склалася розгалужена система освіти, а вміння читати й писати стали звичайними атрибутами громадян, особливо в містах. Як тип вищого навчального закладу сформувалися універ­ситети, спершу в Італії в ХІ – ХІІ ст., далі у Франції, Іспанії, Англії (ХІІ – поч. ХІІІ ст.). Батьки охоче віддавали вчитися своїх дітей, що розглядалося як запорука їхньої успішної кар’єри, необхідна умова просування по східцях державної служби чи професійного ведення підприємницької діяльності.

Величезного поштовху розвиткові освіти надало винайдення книгодруку­вання, завдяки якому книга стала важливим чинником суспільно-політичного життя й розвитку культури. Друкована книга у порівнянні з рукописною зна­чно здешевилася, скоротилися терміни її виготовлення, збільшилася кількість виготовлених екземплярів. Книга перестала бути доступною лише королівсь­ким дворам і монастирям, а стала загальносуспільним надбанням. Процес поширення освіти й зростання освіченості згодом і призвів до якісного стрибка – народження журналістики.

Іншими словами, мова йде про такий період у житті суспільства, коли, вна­слідок поділу праці, розділяються її фізичний і розумовий різновиди, а відтак виникає інтеліґенція як специфічна верства населення, зайнята розумовою ді­яльністю. Вона і стає гарантом виникнення журналістики.