Особливості становлення української журналістики та її джерела.

Ще з історії ми пам’ятаємо, що Україна тривалий час перебувала під окупацією поляків, росіян і австрійського уряду, тому українська журналістика формувалася саме під впливом цих трьох держав. Українська преса на етнографічних землях розвивалася в різних економічних та духовно-політичних умовах. Становлення та розвиток української журналістики слід поділити на декілька періодів.

Перший період – XVIІ ст.-1848 рр. (від універсалів гетьмана І.Виговського до виходу “Зорі Галицької” у Львові. Період зародження і становлення української журналістики. Преса цього періоду друкувалася здебільшого російською мовою, хоча тематично тяжіла до українських проблем).

Другий період – І848 - І904 рр. (українська преса на Західній Україні швидко зростала, тоді як на Наддніпрянщині майже цілком занепала, незважаючи на короткочасне видання 1861 - 1863 рр. “Черниговского листка”, а заступають її тут альманахи, збірники й календарі. Це часи найжорсткіших цензурних заборон та утисків для української періодики в Росії).

Третій період – 1905 -1914 рр. (від пореволюційного відродження української преси на східних землях до заборони її царським урядом у зв’язку з першою світовою війною. Переможний ріст преси на Наддністрянщині).

Четвертин період – 1914 - 1917 рр. (занепад української преси на всіх етнографічних землях внаслідок війни та інших репресій).

Також слід врахувати ряд особливостей:

1. При досить пізньому початку української преси, зумовленому політичним становищем України, незвичайно швидкий розвиток української преси і її різнобічна диференціація як за політично-програмними ознаками, так і за типом читацької аудиторії.

2. Преса носила регіональний рівень. Тільки не багатьом органам, частіше літературно –громадського, а не політичного характеру щастило набувати загальноукраїнського резонансу (насамперед, “Літературно – науковий вісник”, “Діло”, “Рада”).

3. Хоча преса й була регіональною, але в усіх виданнях простежувався єдиний для всієї країни процес кристалізації політ. думки і боротьби ідейних напрямів, хоча вільна укр. преса взагалі була неможлива в цих окупаціях.

4. Дуже щільний зв’язок з читацькою аудиторією, зв’язок не тільки духовний, а й матеріальний. Українська преса майже ніколи не мала великих меценатів, а трималася безпосередньо на допомозі читачів.

5. Українська преса раз-у-раз наражалася на заборони або утиски. Видання мусило змінювати назву чи редактора або взагалі припинятися на якийсь час. Тому для української преси характеристична велика кількість недовготривалих органів, а в довготривалих, якщо такі були, траплялися перерви.