Майновий (Витратний) та ринковий підходи в оцінці вартості підприємства.

Згідно з майновим підходом вартість підприємства розраховується як сума вартостей усіх активів (основних засобів, запасів, вимог, нематеріальних активів тощо), що складають цілісний майновий комплекс, за мінусом зобов’язань. Основним джерелом інформації за даного підходу є баланс підприємства.

При цьому, оцінка вартості підприємства на базі активів заснована на так званому принципі субституції, згідно з яким вартість активу не повинна перевищувати ціни заміщення всіх його складових. У рамках цього підходу розрізняють такі основні методи:

· оцінка за відновною вартістю активів (витратний підхід);

· метод розрахунку чистих активів;

· розрахунок ліквідаційної вартості.

В основу витратного підходу до оцінки вартості підприємства покладено принципи корисності і заміщення. Він ґрунтується на тезі, що потенційний покупець не заплатить за об’єкт більшу ціну, ніж його можливі сукупні витрати на відновлення об’єкта в поточному стані та в діючих цінах, що забезпечуватиме його власникові подібну корисність. У рамках цього підходу основним методом оцінки вважається метод відтворення (оцінка за відновною вартістю активів). Відновна вартість розраховується з використанням інформації про вартість відтворення майна в існуючому вигляді в ринкових цінах на момент оцінки. Метод базується на показниках первісної вартості активів, величини їх зносу та індексації.

Первісна вартість активів — це вартість окремих об’єктів активів, за якою вони були зараховані на баланс підприємства. Первісна вартість активу включає такі елементи як суму витрат, пов’язаних з його виготовленням (придбанням), доставкою, спорудженням, встановленням, страхуванням під час транспортування, державною реєстрацією, реконструкцією, модернізацією та іншим поліпшенням активів. У свою чергу відновна вартість активу відповідає вартості відтворення об’єкта оцінки на дату проведення оцінки його вартості. Вона визначається шляхом множення первісної вартості активів на коефіцієнт індексації. Враховуючи те, що з часом активи поступово втрачають споживчу вартість, на їх оцінку суттєво впливає рівень фізичного та морального зносу. У разі індексації первісної вартості активів відбувається також індексація величини зносу. Реальна вартість матеріальних і нематеріальних активів характеризується їх залишковою вартістю, що визначається як різниця між їх відновною (первісною) вартістю та проіндексованою сумою зносу. Таким чином, вартість підприємства, що аналізується, визначатиметься як різниця між реальною вартістю його активів та ринковою ціною зобов’язань такого підприємства.

Метод оцінки за відновною вартістю досить часто використовується в ході оцінки майна під час приватизації державних підприємств. Слід відмітити, що використання даного методу є виправданим, якщо балансова та ринкова вартість активів підприємства істотно не відрізняються. Однак, відомо, що на практиці балансова вартість активів підприємства, як правило, не відповідає їх реальній (ринковій) вартості. Тому, для підвищення достовірності результатів оцінки отриману величину вартості необхідно скорегувати на вартість прихованих прибутків (збитків) підприємства, що аналізується. Слід також відмітити, що вартість підприємства, оцінена за даним методом, не дорівнює арифметичній сумі вартостей окремих активів підприємства, що перебувають у його власності, і її необхідно скорегувати на вартість гудвілу (goodwill). Гудвіл — вартість фірми, її ділової репутації, нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його ринковою вартістю, що виникає внаслідок кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку, нових технологій тощо. Тому, з метою врахування вартості гудвілу в процесі визначення вартості підприємства рекомендується застосовувати комбінацію методів, заснованих на оцінці активів підприємства та капіталізації його доходів (так званий швейцарський метод середньої оцінки), за наступним алгоритмом:

, де ВП—вартість підприємства; ВП_а—вартість підприємства, визначена на основі методу оцінки вартості активів; ВП_к —вартість підприємства, визначена на основі методу DCF.

Звертаємо увагу на те, що частини фахівців відстоюють твердження, що використання методу середньої оцінки вартості підприємства є невиправданим для оцінки вартості підприємства його покупцями, оскільки може призвести до суттєвих розбіжностей у визначенні вартості підприємстві та, як наслідок, підвищити ризики інвестування в таке підприємства. Ця проблема є особливо актуальною для тих суб’єктів господарювання, вартість яких, розрахована на основі методу капіталізації доходів, суттєво відрізняється від абсолютної величини вартості, розрахованого на основі майнового підходу.