Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Позичковий капітал п-ва, його складові частини та порядок формування




Позичковий капітал п-ва може формуватися за рахунок внутрішніх (ІІ розділ пасиву балансу «Забезпечення наступних витрат і платежів» і V розділ пасиву балансу «Доходи майбутніх періодів») та зовнішніх (ІІІ розділ пасиву балансу «Довгострокові зобов‘язання» і ІV розділ пасиву балансу «Поточні зобов‘язання») джерел фінансування.

У складі забезпечень наступних витрат і платежів відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати і платежі, величина яких може бути визначена тільки на основі прогнозних оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень.

До основних видів забезпечень, які можуть створюватися на п-вох, належать такі:

§ забезпечення виплат персоналу;

§ додаткове пенсійне забезпечення;

§ виконання гарантійних зобов'язань;

§ реструктуризація;

§ виконання зобов'язань за ризиковими (обтяжливими) контрактами тощо.

До складу позичкового капіталу належать також зобов'язання, які відображаються за розділом «Доходи майбутніх періодів». У цій статті показуються доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів.

Згідно з П(с)БО 2 піддовгостроковими зобов'язаннями слід розуміти зобов'язання, що будуть погашені протягом строку. який перевищує 12 календарних місяців, або протягом строку, що перевищує операційний цикл, якщо він більший 12 календарних місяців.

Довгострокові зобов'язання:

• довгострокові кредити банків;

• довгострокові зобов'язання за емітованими облігаціями;

• відстрочені податкові зобов'язання;

• довгострокові векселі видані;

• довгострокові зобов'язання з фінансової оренди та оренди цілісних майнових комплексів;

• інші довгострокові зобов'язання.

Підпоточними (короткостроковими) зобов'язаннями необхідно розуміти зобов'язання, що будуть погашені протягом операційного циклу або повинні бути погашені протягом 12 місяців з дати складання балансу. Поточний позичковий капітал формується:

• короткострокові кредити банків;

• поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;

• векселі видані;

• кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги;

• поточні зобов'язання за розрахунками з одержаних авансів;

• поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом;

• поточні зобов'язання за розрахунками зі страхування;

• поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці;

• поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками;

• поточні зобов'язання із внутрішніх розрахунків;

• інші поточні зобов'язання.

До основних зовнішніх джерел формування позичкового капіталу п-ств належать:

• банківські (фін) кредити:

• кошти, залучені в результаті емісії облігацій;

• комерційні позички.

Усі витрати (відсотки, комісійні тощо) п-ств, пов'язані із залученням та обслуговуванням позичкового капіталу, відображаються за статтею “Фін витрати” звіту про фін результати.

 

Мета, завдання та види реорганізації підприємств, спрямованої на розукрупнення.

Мета та завдання розукрупнення:

· забезпечення гнучкості фінансово–господарської діяльності підприємства та спрощення структури управління діяльністю такого суб’єкта господарювання шляхом створення кількох формально незалежних суб’єктів господарювання — створення на основі підприємства інтегрованої корпоративної структури (ІКС);

· відокремлення прибуткових (перспективних) структурних підрозділів суб’єкта господарювання від безперспективних із наступною ліквідацією останніх через процедуру банкрутства;

· підвищення інвестиційної привабливості суб’єкта господарювання (наприклад, в рамках підготовки підприємства до приватизації або як попередній етап перед укрупненням);

· захист від ворожого поглинання (виділення привабливого структурного підрозділу, в результаті чого підприємство – покупець втрачає інтерес до підприємства – цілі);

· за ухвалою суду відповідно до антимонопольного законодавства тощо.

Розрізняють дві основні форми розукрупнення — поділ та виділення.

За умови розукрупнення шляхом виділення підприємство, що реорганізується (материнське підприємство), зберігає статус юридичної особи і являється єдиним правонаступником підприємства, що було реорганізоване, по відношенню щодо права на назву, торгову марку, бренд тощо. Активи та зобов’язання право попередника розподіляються між правонаступником та іншою компанією.

Розукрупнення шляхом поділу суб’єкта господарювання відбувається аналогічно до виділення за виключенням одного суттєвого моменту — підприємство, що реорганізується, втрачаєстатус юридичної особи, а на його місці створюється принаймні два нових суб’єкта господарювання, кожен із яких має статус юридичної особи.

При цьому, поділ суб’єкта господарювання характеризується особливостями:

· поділ не являється оплатною угодою, оскільки, фактично, має місце передача активів та зобов’язань від підприємства – правопопередника (материнського підприємства) до новостворених підприємств (правонаступників);

· власники материнської компанії повністю забезпечують незмінність величини номінального підконтрольного капіталу та зберігають контроль над фінансово–господарською діяльністю новостворених підприємств відповідно до участі у статутному капіталі материнського підприємства

 

 

Сутність та необхідність фін контролінгу

Однією з причин виникнення кризової ситуації на багатьох українських п-вах є низький рівень менеджменту. Саме некваліфіковані та помилкові дії керівництва привели велику кількість суб'єктів господарювання на межу банкрутства. Істотним фактором, який зумовлює прийняття неправильних управлінських рішень, є відсутність на вітчизняних п-вах ефективної системи контролінгу.

Під контролінгом розуміють функціональну систему планування, контролю, аналізу відхилень, координації, внутрішнього консалтингу та загального інформаційного забезпечення керівництва п-вом. Інакше кажучи, контролінг - це спеціальна саморегулююча система методів та інструментів, яка спрямована на функціональну підтримку менеджменту п-ва і включає інформаційне забезпечення, планування, координацію, контроль і внутрішній консалтинг.

На практиці розрізняють різні напрями (сектори) контролінгу: фін контролінг, контролінг збуту, дивізіональний контролінг, контролінг виробництва та закупівель тощо.

Фін контролінг зорієнтований на функціональну підтримку фін менеджменту, що визначає його зміст та основні завдання. Провідною метою фін контролiнгу є орієнтація управлінського процесу на максимізацію прибутку та вартості капіталу власників при мінімізації ризику і збереженні ліквідності та платоспроможності п-во. Для досягнення цієї мети фін контролінг (контролер) вирішує цілий ряд функціональних завдань.

 

 










Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 437.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...