Золоте правило фінансування

Зміст його полягає в необхідності узгодження строків, на які мобілізуються фін ресурси, зі строками, на які вони вкладаються в реальні чи фін інвестиції. Золоте правило фінансування називають також золотим банківським правилом, або правилом узгодженості строків. За цим правилом фін капітал повинен бути мобілізований на строк, не менший від того, на який даний капітал заморожується в необоротних та оборотних активах п-во.

При використанні золотого правила фінансування слід керуватися двома умовами, які виражають його зміст:

1) 2)

Золоте правило балансу

З метою досягнення паралельності строків мобілізації і використання фін ресурсів воно вимагає дотримання певних співвідношень між окремими статтями пасивів та активів. Для цього при складанні бюджетів рекомендується керуватися такими двома умовами:

а) потребу в капіталі для фінансування необоротних активів слід покривати за рахунок власного капіталу і довгострокових позичок:

б) довгострокові капіталовкладення повинні фінансуватися за рахунок коштів, мобілізованих на довгостроковий період, тобто довгострокові пасиви повинні використовуватися не тільки для фінансування необоротних активів, а й для довгострокових оборотних активів (наприклад, оборотні засоби, авансовані в стратегічні запаси сировини, неліквідні товари тощо):

Правило вертикальної структури капіталу

Структура капіталу п-во — це співвідношення власних і позичковій джерел у структурі пасивів. Вартість капіталу — це плата за користування залученими фінансовими ресурсами, в т. ч. сплата процентів, дивідендів, комісійних, негативних курсових різниць та інші затрати. Вважається, що чим гірша структура, тим вище середньозважена вартість капіталу.

Правило вертикальної структури капіталу пов'язане з аналізом складу та структури джерел формування капіталу. Правило вертикальної структури вимагає дотримання певного співвідношення між власним і позичковим капіталом п-во. Результати аналізу структури використовуються під час прийняття рішень щодо фінансування п-во, зокрема при оцінці інвестиц. привабливості, кредитоспроможності та санаційної спроможності. На практиці здебільшого розраховують коефіцієнт заборгованості та коефіцієнт незалежності. Перший характеризує залежність п-во від позичкового капіталу і визначається як відношення позичкового капіталу до джерел власних коштів. Прийнято вважати, що зростання рівня заборгованості свідчить про зростання фін ризику, тобто можливості втрати платоспроможності. І навпаки, при заданих напрямах інвестування ризик кредиторів тим менший, чим менша частина позичкового капіталу в загальній сумі пасивів.

Правило ліквідності

А1 ≥ П1; А2 ≥ П2; А3 ≥ П3; А4 ≤ П4.

Планування фін результатів п-ва

Фінансове планування — це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими й маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.

Основними завданнями фінансового планування є:

• забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

• установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями тощо;

• визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

• виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

• здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.

Прогноз фін результатів доцільно складати за формою, передбаченою для складання відповідного звіту (форма 2). Інформація, яка міститься в бюджеті фін результатів, є основою для подальшого планування руху грошових коштів та платоспроможності п-во. Необхідність планування фін результатів зумовлена такими чинниками:

· по-перше, потребою в інформації щодо майбутніх фін результатів і можливих джерел фінансування інвестицій і виплати дивідендів;

· по-друге, необхідністю визначення потреби в капіталі, зокрема капіталі для фінансування затрат, відповідно оборотних активів у плановому періоді;

· по-третє, необхідністю оцінки рівня податкового навантаження в плановому періоді.

Планування фін результатів може мати як короткостроковий, так довгостроковий характер. За одиницю періоду планування може братися місяць, квартал, рік. Основою планування фін результатів є інформація, що міститься в бюджетах реалізації та виробництва продукції.

Планування фін результатів здійснюється зіставленням прогнозів доходів і витрат за всіма видами д-сті (наприклад, виручки від реалізації та собівартості реалізованої продукції). Зрозуміло, що найскладнішим завданням при цьому є прогнозування обсягів реалізації продукції.

26 .Методи розрахунку Cash-flow

Відповідно до міжнародних стандартів обліку і сформованої практики для підготовки звітності про рух коштів використовуються два основних методи - непрямий і прямий. Ці методи розрізняються між собою повнотою представлення даних про грошові потоки підприємства, вихідною інформацією для розробки звітності й іншими параметрами.

Класичнийспосіб розрахунку операц Cash-flow полягає в тому, що до ЧП п-во (після оподаткування) за визначений період додаються амортизац відрахування, нараховані у цьому самому періоді, та приріст забезпечень.

Якщо від «класичного» (брутто) Cash-flow відняти суму нарахованих дивідендів, то одержимо — нетто Cash-flow. Однак при використанні цього підходу до визначення чистого грошового потоку не враховуються зміни у складі поточних активів та пасивів, які також суттєво впливають на величину грошових коштів п-во.

На практиці поширення набули два основні методи розрахунку Cash-flow від операційної д-сті:

1. Прямий метод, при використанні якого чистий грошовий потік (Cash-flow) від операц д-сті розраховується як різниця між вхідними та вихідними грошовими потоками, що мають безпосереднє відношення до операц д-сті п-во. До вхідних грошових потоків належать: грошові надходження від продажу товарів у звітному періоді; погашення деб заборг; інші грошові надходження від операц д-сті (від реалізації ОбА, операційної оренди активів тощо). До вихідних грошових потоків належать грошові видатки на покриття витрат, які включаються у собівартість продукції, адміністративних витрат, витрат на збут, інших витрат у рамках операційної д-сті, а також податки на прибуток та відсотки за користування позичками.

2. Непрямий метод. Вихідною величиною при використанні цього методу є фін результати від операц д-сті. Здійснюється зворотний до прямого методу розрахунок: операц прибутки (збитки) коригуються на статті доходів (зменшуються) і витрат (&), які не впливають на обсяг грошових засобів (амортизація, забезпечення наступних витрат і платежів), а також на суму змін в ОбА та поточних зобов'язань, що пов'язані з рухом коштів у рамках операц д-сті та сплатою % за користування позичками.