Методи фінансового контролінгу.

Служби контролінгу в процесі виконання своїх функцій використовують велику кількість методів. До основних методiв контролiнгу належать:

· методи оптимізації абсолютної величини витрат суб’єкта господарювання:

- аналіз точки беззбитковості;

- цільове калькулювання собівартості.

-АВС аналіз;

-XYZ аналіз;

· методи обґрунтування управлінських фінансових рішень:

-бенчмаркінг (benchmaking);

-вартісний аналіз;

-портфельний аналіз;

-SWОТ аналіз (аналіз сильних і слабких місць);

· методи фінансового прогнозування:

-експертні методи планування;

-казуальне прогнозування;

-методи екстраполяції тощо.

Фінансовий контролінг з метою оптимізації абсолютної величини витрат суб’єкта господарювання використовує (1) аналіз точки беззбитковості; (2) АВС аналіз; (3) XYZ аналіз і (4) цільове калькулювання собівартості. Якщо перші три методи представляють собою певну формалізовану модель групування витрат суб’єкта господарювання, визначення їх цільового рівня та обґрунтуванням напрямків оптимізації їх абсолютної величини, то цільове калькулювання собівартості визначає функціональну модель організації оптимізації абсолютної величини затрат підприємства.

В рамках цільового калькулювання собівартості з метою приведення поточного рівня витрат до їх цільового рівня (з метою забезпечення необхідного розміру прибутку) використовуються згадані вище методи оптимізації абсолютної величини затрат.

Слід також відмітити, що останнім часом спостерігається тенденція зміщення акцентів не на формування прибутку, а на створення вартості, яка розглядається як певна функція, значення якої залежить від доходів, прибутку та витрат, — ABM (Activity–based Management) та VBM (Value–based Management).

При цьому в процесі бюджетування фінансових результатів часто використовується аналіз точки беззбитковості. Проведення аналізу передбачає встановлення параметрів точки беззбитковості (доходи дорівнюють витратам) та оцінка потенціалу формування позитивної різниці між фактичною виручкою від реалізації та виручкою від реалізації, що відповідає точці беззбитковості, яку називають зоною безпеки. На зазначену різницю підприємство може знизити обсяги реалізації або підвищити рівень затрат без загрози зазнати збитків. Підкреслимо, що кожне підприємство повинно прагнути розширити зону безпеки, оскільки чим вона менша, тим більшим є ризик одержання збитків.

На основі розрахунку точки беззбитковості можна дійти висновків щодо доцільності виробництва тих чи інших видів продукції, мінімальних цін або обсягів реалізації, які забезпечують беззбиткову діяльність. Аналізуючи точку беззбитковості, можна визначити, наскільки успішно підприємство працює (у разі його прибутковості) і наскільки глибокою є криза (у разі збитковості). На підставі відповідних висновків розробляються рекомендації щодо шляхів зменшення збитковості та збільшення прибутковості операційної діяльності підприємства.

Бенчмаркінг (від англ. benchmarking — встановлення контрольної точки) — це перманентний, безперервний процес порівняння товарів (робіт, послуг), виробничих процесів, методів та інших параметрів досліджуваного підприємства (структурного підрозділу) з аналогічними об’єктами інших підприємств чи структурних підрозділів.

У центрі уваги бенчмаркінгу — запитання: чому інші працюють успішніше, ніж ми? Основний зміст та мета бенчмаркінгу полягає в ідентифікації відмінностей з порівнюваним аналогом (еталоном), визначення причин цих відмінностей та виявлення можливостей щодо вдосконалення об’єктів бенчмаркінгу. Об’єктами бенчмаркінгу можуть бути: методи, процеси, технології, якісні параметри продукції, показники фінансово-господарської діяльності підприємств (структурних підрозділів).

Вартісний аналіз — це метод контролінгу, що полягає в дослідженні функціональних характеристик продукції, яка виробляється, на предмет еквівалентності їх вартості та корисності. Отже, в центрі уваги вартісного аналізу перебувають функціональні та вартісні параметри продукції (робіт, послуг), саме тому цей вид аналізу позначають також як функціонально-вартісний.

Портфельний аналіз — ефективний інструмент стратегічного контролінгу. В основі портфельного аналізу покладено два оцінні критерії: теперішня вартість очікуваних доходів від володіння цінними паперами (проценти, дивіденди) і рівень ризиковості вкладень.

Аналіз сильних і слабких місць, а також наявних шансів і ризиків. В економічній літературі цей вид аналізу позначається також як SWOT-аналіз (SWOT-analysis). Даний вид аналізу може здійснюватися стосовно всього підприємства, його структурних підрозділів, а також у розрізі окремих видів продукції.

Фінансове планування на основі експертних методів передбачає максимальну відмову від формалізованих (математичних, статистичних та економетричних) методів розрахунку планових величини фінансових показників або цільового їх рівня. У той же час, основна увага приділяється суб’єктивним очікуванням учасників експертної оцінки (експертів), які формуються під впливом, перш за все, практичного досвіду та інтуїції експертів. З цих міркувань до проведення експертної оцінки залучаються керівники структурних підрозділів, а також інші спеціалісти, що мають значний досвід та відповідну кваліфікацію. До основних методологічних прийомів, що використовуються за експертного (суб’єктивного) методу прогнозування, належать такі: індивідуальні опитування; мозкова атака (brainstorming); метод Дельфі; розробка сценаріїв.

Каузальний метод - заснований на встановленні, ідентифікації та кількісній оцінці планових значень цільових фінансових показників на основі причинно–наслідкових зв’язків з іншими показниками. Цільовий показник при цьому розглядається як деяка функція сукупності факторів, зміна яких призводить до відповідної зміни цільового показника. Казуальний метод фінансового планування може здійснюватися у двох основних формах— (1) детермінантний прогноз та (2) стохастичний прогноз.

Метод кстраполяції, за якого висновки про прогнозні значення цільових показників у майбутніх періодах робляться на основі вивчення їх динаміки у попередніх періодах (аналогічно до технічного аналізу ринкових інструментів — цінних паперів, деривативів тощо). Необхідним елементом при цьому є побудова та аналіз так званого ряду динаміки, який класифікує значення показників у часі у розрізі окремих періодів та описує динаміку їх розвитку.