ОЦІНКА ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ

При розробці оптимальних фінансових рішень у кон­кретних ситуаціях інвестор має вміти оцінювати майбутню вартість інвестованих грошових коштів.

Оцінка майбутньої вартості грошових вкладень, інвесто­ваних на строк більше одного року (періоду) залежить від того який процент (простий чи складний) буде прийматися в розрахун­ках.

Знаходження майбутньої вартості грошових коштів через и-період і при відомо­му значенні темпу їх приросту здійснюється за такою формулою: FV=PV(1+r)n,де PV-сума грош коштів, інвестованих у пер t=0, r- ставка відсотку, n-к-ть періодів.

Процес, в якому при заданих значення РУ та г необхідно знайти величину майбутньої вартості інвестованих коштів до кін­ця певного періоду часу (п) називається операцією нарощування.

У фінансових розрахунках часто виникає потреба в оцінці поточної вартості майбутніх грошових потоків (РУ). Процес конвертування грошових коштів, що планується одержати у майбутніх періодах в їх, поточну вартість називається операцією дисконтування.Процентна ставка, що використо­вується у розрахунку РУ називається дисконтною ставкою.А по­казник поточної вартості визначається за такою формулою: PV=FVn*1/(1+r)n, де 1/(1+r)n – множник пот вартості.

В інвестиційному аналізі виникає необхідність оцінити грошові потоки, які генеруються інвестиційним проектом у різні періоди часу. Одним із способів оцінки їх є представлення цих по­токів у вигляді аннуітету,або фінансової ренти,який представляє собою рівні за величиною грошові потоки за кожний період про­тягом точно визначеного часу.

Узагальнюючими показниками ренти є нарощена (май­бутня) сума ренти та сучасна (поточна, приведена) рента.

Нарощена сума — це сума усіх членів потоку платежів з нарахуванням на них відсотків у кінці строку, тобто на дату ос­танньої виплати. Цей показник показує яку величину буде пред­ставляти капітал, який вноситься через рівні проміжки часу про­тягом усього строку ренти з нарахованими відсотками.

Майбутня вартість звичайного аннуітету (FVАn) протя­гом періоду п визначається за формулою: FVAn=P*FVIFAr,n , де P – період надходження рівні за величиною грош потоки; FVIFAr,n – фактор майб вартості аннуітету, коефіцієнт.

Ринок ЦП, хар, структ

Ринок ЦП –це складн мех.-м , з доп якого встановл-ся відповідні та ек взаємовідносини між п-цями, корпораціями та інш стр-рами, яким необхідні фін кошти для свого розвитку та орг-ми та гром-ми, які їх можуть позичити чи надати на певних умовах.

Характеризуючи сучасний стан ринку цінних паперів на Україні можна сказати, що подальший розвиток національного фондового ринку стримується рядом об’єктивних та суб’єтивних факторів. Насамперед це уповільнення темпів росту Української економіки, фактично відсутність структурних перетворень, негативна коньюктура на зовнішніх товарних ринках – споживачах українського експорта.

Залежно від значення, яке має ринок цінних паперів в економіці, його можна поділити на два види: первинний і вторинний.

                   Первинний ринок – це ринок, на якому розміщуються вперше випущені папери. Тут відбуваються мобілізація грошових коштів акціонерними товариствами та запозичення їх державою. Продаж цінних паперів може бути прямим і опосередкованим.

                   Вторинний ринок – це ринок, на якому продаються і купуються випущені раніше цінні папери. Тут відбуваються зміна власника цих паперів. З погляду організації вторинний ринок поділяється на централізований і децентралізований.

Отже сучасний ринок цінних паперів складається з біржового обігу, а також позабіржового обігу. У свою чергу позабіржовий обіг ділиться на організований та неорганізований. Організований обіг перебуває під контролем саморегульованих органів, членами яких є посередники цих ринків (в основному – це брокери).

Важливим елементом біржового ринку є фондова біржа. “Фондова біржа – це організація, яка створена для забезпечення вигідних умов вільної купівлі-продажу цінних паперів по ринкових цінах на регулярній та впорядкованій основі”.

Професійна д-ть на ринку цінних паперів в Україні., види, цілі.

Види:

1. торгівля цінн пап-здійсн цивільно правових угод щодо цінн па, які передб оплату цінн пап проти їх поставки новому власнику на підставідоговорів доручення 2.депозитарна дія-ть- дія-ть з надання послуг щодо збер-ня цінн пап 3. розрах-кліринггова дія-ть- дія-ть з виз-ня взаємний зобов щодо угод з цін пап та роз-ків за ними 4 дія-ть з упр-ня цін пап- дія-т,що здій-ся від свого імені за винагороду на підставі від-го діговору протягом виз-го терміну щод упр-ня переданими у володіння цін пап 5 дія-ть з ведення реєстру власників іменних цін пап- збір, фіксація,обробка даних, що складають сис-му реєстру власників іменн цін пап 6.дія-ть по орг-ції торгівлі на ринку цін пап-надання послуг, що безпосередньо сприяють укладеннюцивільно-правових угодз цін пап.

Гол мета – залучення та забезпеч дальшого р-ку зростання в-ва.

Цілі:

сприяння надходженню інвестицій у реальний сектор економіки;

- створення ефективної системи захисту прав і інтересів інвесторів, як вітчизняних, так і іноземних;

- створення сприятливих умов для розвитку інститутів спільного інвестування, в тому числі недержавних пенсійних фондів;

- розбудови сучасної надійної системи виконання угод з цінними паперами та обліку права власності на цінні папери;

- розбудови ефективної системи організованої торгівлі, яка має визначати ринкову вартість цінних паперів вітчизняних емітентів;

121.. Формування портфелю цінних паперів.

Портфель цінних паперів — це сукупність зібраних воєдино різних фінансових цінностей, які служать інструментом для досягнення конкретної мети інвестора. У портфель можуть входити цінні папери одного типу (акції) або різні інвестиційні цінності (акції, облігації, депозитні сертифікати тощо).

Основними етапами формування портфелю цінних паперів є:

1)вибір оптимального типу портфеля;

2) оцінка прийнятного співвідношення ризику та доходності;

3) визначення початкового складу портфеля

4)вибір схеми управління портфелем. При цьому слід враховувати тип портфелю(ризиковий, поміркований), диверсифікація фонд інструментів, забесп ліквід портфеля, керованість, рівен оподатк

Банківський інв кредит

Банківський кредит відноситься до боргового фінансування, що  застосовується при фінансуван­ня інвесгиційних проектів із високою нормою прибутковості (яка перевищує ставку позичкового відсотка) та незначними строка­ми окупності витрат. 

Необхідність Б. кредиту пов'язана з об'єктивною розбіжністю у часі руху матеріальних і грошових потоків, що виникає в процесі відтворення суспільного продукту. різницю у вели­чині і термінах повернення капіталу, авансованого у вироб­ництво, а також у зв'язку з необхідністю одночасної інвесгиції ве­ликих грошових коштів для розширення виробничого процесу. Розрізняють

банківський інвестиційний кредит — це основна форма, при якій грошові кошти на фінансуван­ня інвестиційних проектів надаються банківськими установами у тимчасове користування та з виплатою відсотку. Основними формами банківського інвестиційного кредиту є 1.Строкові кредити підприємцям призначаються для фінан­сування довго- та середньострокових інвестицій (покупка обладнання, або будівиишво споруд, строком більше одного року).

2. Револьверна кредитна лінія дозволяє фірмі-боржнику запозичити кошти в межах визна­ченого ліміту, погашати всю суму запозичень або її частку та про­водити при необхідності повторне запозичення в межах строку дії кредитної лінії.

3.Проектні кредити —спрямовані на фінансування поповнення основного капіталу, яке в майбутньому забезпечить надходження готівки. Отже, банк кредити дозволяють здійснвеликі довгострокові кредитні проекти для задоволення потреб інвестиційної сфери, р-ку економіки