Основні напрямки державної інноваційної політики.

Державне регулювання інноваційної діяльності в Ук­раїні здійснюється відповідно до Постанови Верховної Ради Ук­раїни "Про концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України" від 13 липня 1999 року та Закону України "Про інноваційну діяльність" від 4 липня 2002 року.

Виходячи з актуальності наявних в Україні проблем, вирішення яких потребує наукового забезпечення, найбільш пріоритетними напрямами державної підтримки сьогодні є:

- у сфері наукового розвитку — фундаментальна наука; прикладні дослідження й технології; вища освіта, підготовка та перепідго­товка наукових кадрів; розвиток наукових засад розбудови соціальне орієнтованої ринкової економіки; наукове забезпе­чення вирішення проблем здоров'я людини та екологічної без­пеки; система інформаційного та матеріального забезпечення наукової діяльності;

- у сфері технологічного розвитку— дослідження і створення умов для високопродуктивної праці та сучасного побуту людини; розроблення засобів збереження й захисту здоров'я людини; розроблення ресурсо-, енергозберігаючих технологій; розроб­лення сучасних технологій і техніки для електроенергетики, пе­реробних галузей виробництва, в першу чергу агропромисло­вого комплексу, легкої та харчової промисловості;

- у сфері виробництва — формування наукоємких виробничих процесів, сприяння створенню та функціонуванню інно­ваційних структур (технопарків, інкубаторів тощо); створення конкурентоспроможних переробних виробництв; технологічне та технічне оновлення базових галузей економіки держави; впровадження високорентабельних інноваційно-інвестиційних проектів, реалізація яких може забезпечити якнайшвидшу віддачу і започаткувати прогресивнізміни у структурі вироб­ництва та тенденціях його розвитку;    

у сфері фінансово-банківської діяльності — стимулювання ство­рення спеціалізованих інноваційних банків, а також фондів довгострокового кредитування функціонуючих комерційних банків шляхом встановлення відповідних пільг з оподаткуван­ня коштів, що інвестуються для досягнення технологічних змін; диференціація ставки податку на прибуток комерційних банків залежно від напрямів використання ресурсів шляхом зниження в разі їх довгострокового кредитування високотехнологгчних проектів і підвищення в разі вкладання коштів у високоприбут­кові операції фінансового ринку; створення системи пільгового рефінансування комерційних банків, які надають пільгові кре­дити для реалізації інвестиційних проектів щодо розроблення і впровадження високотехнологічного обладнання та іншої інноваційної продукції; запровадження спеціального порядку створення інноваційних асоціацій, які є інвестиційно-виробни-. чими об'єднаннями юридичних та фізичних осіб, що беруть участь у здійсненні інноваційного проекту та випуску нової конкурентноспроможної продукції; запровадження державної системи страхування ризиків інноваційної діяльності за раху­нок спеціально створеної страхової компанії тощо