Принципи та умови банк.кред-ня.

До принципів банківського кредитування належать: Цілеспрямованість (цільове використання), Строковість; Зверненість; Платність; Забезпеченість.

Сутність принципу цільового використання кредиту полягає в тому, що позичка має надаватися лише на конкретні цілі,’ які визначаються на підставі наданих позичальником господарських договорів (контрактів), бізнес-планів, цільових програм чи проектів та повинні бути передбачені статутом позичальника.

Строковий принцип передбачає, що кредит надається на певний термін, тобто він повинен бути не просто повернений, а повернутий своєчасно. Дотримання стоків - це обов’язкова умова, за порушення якої банк застосовує до позичальника економічні санкції.

Поверненість - одна з головних ознак кредиту, як економічної категорії. При його порушенні кредит втрачає своє реальне значення.

Принцип платності виражає необхідність оплати права на використання позичених коштів. Платність кредиту здійснює стимулюючий вплив на комерційний розрахунок підприємств, змушуючи їх ефективно використовувати позички.

Переважна кількість кредитів надається під забезпечення. Це означає, що для гарантії повернення позики використовується застава майна (майнових прав), поручительство, гарантія, цесія (переуступка боргу), страхування. Незабезпечений кредит (бланковий) може надаватися лише високо надійним клієнтам.

Умови Кр-ня детально опис-ся у кредитному договорі, а саме:

1) опис суб'єктів угоди - визначається, хто позичальник, хто кредитор; якщо кредиторів кілька - хто провідний кредитор. Важливо визначити юридичні права сторін, що підписують договір; 2) опис умов кредитування - вказуються сума і строк кредиту, порядок його видачі та погашення. Погашення кредиту передбачається на конкретну дату або в розстрочку; 3) зобов'язання позичальника повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом; 4) опис забезпечення кредиту з посиланням на угоди, що є частинами кредитного договору (договір застави, гарантії, поручительства, страхова угода); 6) права суб'єктів угоди. Банк залишає за собою право вимагати дострокового погашення кредиту у випадку порушень умов кредитної угоди. Позичальник може домагатися перенесення строків погашення позички, підвищення суми позички, права достроково погашати кредит; 7) санкції за порушення умов угоди. Порушення з боку позичальника умов кредитної угоди карається шляхом стягнення пені, яка нараховується на суму боргу або на суму кредиту, або на суму порушення. 8) строк набуття угодою чинності; 9) Можливості зміни умов угоди; 10) юридичні адреси суб'єктів угоди, підписи уповноважених осіб, скріплені печатками.

Кредитний договір.

Кредитний договір — це юридичний документ, що визначає вза­ємні обов'язки і відповідальність між банком і клієнтом з нагоди одержання останнім кредиту. Кредитний договір укладається тільки в письмовому вигляді і не може змінюватися в односторонньому порядку. Зміст і перелік умов кредитного договору визначаються за угодою сторін і включають розмір кредиту, умови надання і пога­шення позичок, розмір проценту за кредит та ін. умови, які не су­перечать чинному законодавству.

На практиці банки розробляють типові форми кредитних угод, основними положеннями яких є:                 

1) опис суб'єктів угоди — визначається, хто позичальник, хто кредитор; якщо кредиторів кілька — хто провідний кредитор. Важ­ливо визначити юр. права сторін, що підписують договір;

2) опис умов кредитування — вказуються сума і строк кредиту, порядок його видачі та погашення. Погашення кредиту передбачає­ться на конкретну дату або в розстрочку;

3) зобов'язання позичальника повернути суму кредиту та сплати­ти проценти за користування кредитом;

4) опис забезпечення кредиту з посиланням на угоди, що є час­тинами кредитного договору (договір застави, гарантії, поручитель­ства, страхова угода);

5) обмежувальні умови:

а)захисні; б) негативні.

 Захисні статті — це список дій чи умов, яких повинен дотриму­ватись позичальник протягом дії кредитного договору (зобов'язання Періодично подавати банку звітну документацію, надавати працівникам банку інформацію про свою господарську діяльність).

Негативні статті — це список умов, які не повинен допустити позичальник (заборона отримання додаткових кредитів, передачі в заставу третім особам активів, надання гарантії, невиплати дивідендів, заробітної плати вище встановленого рівня, злиття з іншими компаніями);

6) права суб'єктів угоди. Банк залишає за собою право вимагати дострокового погашення кредиту у випадку порушень умов кредитної угоди. Позичальник може домагатися перенесення строків погашення позички, підвищення суми позички, права достроково погашати кредит;

7) санкції за порушення умов угоди. Порушення з боку позичальника умов кредитної угоди карається шляхом стягнення пені, яка нараховується на суму боргу або на суму кредиту, або на суму порушення.

Банк може заперечити проти надання наступної суми кредиту, вимагати дострокового погашення кредиту, відмовитись від подальшого співробітництва з клієнтом, ініціювати процедуру банкрутства підприємства.

Порушення умов кредитної угоди з боку банку так само тягне за фінансові санкції. В угоді можна зазначити, хто буде відшкодовувати витрати на вирішення спорів;

8) строк набуття угодою чинності;

9) Можливості зміни умов угоди;

10) юридичні адреси суб'єктів угоди, підписи уповноважених осіб, скріплені печатками.

Договір укладається на 1 рік, більш тривалий строк, якщо клієнт користується кредитами постійно або об'єктом кредитування є основні засоби, або більш короткий строк при тимчасовій потребі в коштах або наданні окремого кредиту.

Оцінка кред.спромож.позичальника.

Кредитоспром-сть позичальника - це реальне правове та фінансово-господарське становище позичальника, яке склалося на певний час, і виходячи з оцінки якого банк приймає рішення про початок кредитування, або про припинення кредитних взаємовідносин з позичальником.

Етапи аналізу: ·1.Вивчення структури, сфери діяльності та ділової репутації підприємства-позичальника; ·2.Аналіз фінансової звітності; ·3.Оцінка ризику можливого неповернення кредиту.

Існують 4 групи показників для оцінки кредитоспроможності: ·1.показники ліквідності; ·2.показники обертаємості коштів підприємства; ·3.показники фінансової стійкості; ·4.показники прибутковості та рентабельності.

Заключний етап - визначення рейтингу позичальника. Суть рейтингу - присвоєння класу кредитоспроможності на основі значень фінансових показників.