Розрахунки з використанням платіжних карток.

Ключову роль у переведенні масових платежів на безготівко­ву основу відіграють пластикові картки. Самі по собі вони не є грішми і не здійснюють обігу. Вони лише є підтвердженням то­го, що їхні власники мають на своїх рахунках певну суму гро­шей, яку можуть привести в рух з допомогою карток і погасити свої зобов'язання. Тому емісія карток не збільшує загальної маси грошей в обігу. Проте вона може прискорити їх обіг, збільшити залучення готівки в банківський оборот, підвищити рівень грошово-кредитної мультиплікації, що може спричинити збільшення пропозиції грошей та інфляц.процеси.

У світовій практиці вже існує багато видів пластикових кар­ток, які різняться характером емітента (банки, небанківські стру­ктури), характером власника (приватна особа, корпорація), функ­ціональним призначенням (кредитна картка, дебетна картка), тех­нологією використання (картки з магнітною смугою, картка з мі­кросхемою або смарт-картка), за ступенем пільг для користувачів («стандартні», «золоті», «платинові»).

Схема проходження платежів з використанням магнітних картки:

1 оплата покупки (введення картки в пристрій яка считує інф-цію), 2 запитання про можливість кредитування клієнта (в режимі “On Line”), 3 перевірка платоспроможності (цей же режим), 4 перевірка платоспроможності (цей же режим), 5 передача торгового чека, 6-7 проведення роз-ків між Б, 8 роз-ки під-ва торгівлі з Б, 9 роз-ки власника картки

Схема проходження платежів з використанням електрон картки:

1 введення PIN кода та суми купівлі за карткою. Кожна пластикова картка має свій персональний індифікаційний номер (код), який відомий лише власнику картки, 2 індентифікація та перевірка платоспроможності картки в реж “ On Line”, 3 записання суми купівлі з картки (цей же реж), 4 Інф-ція про проведення операції (реж Off), 5 оновлення інф-ції за карткою, 6 передача реєстру операції, 7 роз-ки між Б, 8 роз-ки Б з торгівел під-вом, 9 Роз-ки власника картки з Б емітентом

Інф-ція з пласт карток зчитується за допомогою: ·1 Банкоматів, ·2 Торгівельних терміналів –це пристрій призначений для виконання процедури автоматизації із застосуванням плат картки та друкуванням роз-вого док-та за звичай з’єднаним з елект контрольно-касовим апаратом ЕККА, ·3 Інпритерів – це пристрій який призначений для перенесення рельефних реквізитів плат картки на роз-вий документ СЛІП.

Лізинг, види, орг-я.

Лізингові послуги —Це господарська операція, що Передбачає передачу лізингодавцем права користуван­ня матеріальними цінностями іншим суб'єктам господарювання (лізингоодержувачу). Лізинг також можна розглядати як довгостроко­ву оренду, в якій наявні елементи кредитних відносин, а грошові та матеріальні потоки злиті в єдиний комплекс грошово-майнових від­носин. І хоча зовні лізинг схожий на довгострокову оренду, однак повернення майна до свого юридичного власника при ньому не є обов'язковою умовою.

! Лізинг можна розглядати як різновид довгострокового кредиту, що на­дасться в майновій формі і погашення якого здійснюється в розстрочку.

У лізинговій угоді беруть участь три сторони:

1) постачальник, який є виробником об'єкта лізингу;

2) лізингодавець, який оплачує об'єкт лізингу і здає його в лізинг;

3) лізингоодержувач, той, хто отримує і використовує об'єкт лі­зингу.

Види лізингу:

1) залежно від джерел придбання об'єкта лізингу:

• прямий — коли лізингодавець купує майно у виробника і пере­дає його в оренду;

• зворотний — власник продає майно лізингодавцю, а потім бере його в оренду;

2) залежно від об 'єкта лізингу:

• лізинг рухомого майна;

• лізинг нерухомого майна;

3) залежно від обслуговування:

• лізинг з обслуговуванням (надання лізингових послуг поєднує­ться з наданням певних послуг, пов'язаних з утриманням і техніч­ним обслуговуванням об'єкта лізингу);

• пакетний лізинг — система надання в оренду об'єкта лізингу (будинок, магазин продаються у кредит, а обладнання — за лізинго­вою угодою);

4) залежно від ступеня окупності майна:

•лізинг з повною окупністю, коли протягом строку дії одного договору здійснюється повна виплата лізингодавцю вартості орен­дованого майна;

•лізинг з неповною окупністю, коли протягом дії одного дого­вору окупається тільки частина вартості орендованого майна;

5) залежно від умов амортизації:

• лізинг з повною амортизацією і, відповідно, з повною виплатою вартості об'єкта лізингу;

• лізинг з неповною амортизацією і, значить, з частковою випла­тою вартості.

Виходячи з наведених вище двох ознак класифікації (за ступенем окупності об'єкта лізингу і умов його амортизації), які пов'язані між собою, розрізняють фінансовий та оперативний лізинг:

• оперативний — лізинг з неповною окупністю;

• фінансовий — лізинг з повною окупністю. Особливості оперативного лізингу:

• орендодавець не планує покрити всі свої витрати за рахунок надходжень від орендаря;

• строки зносу є більшими за строки угоди лізингу (тобто строк угоди не перевищує строк амортизації");

• ризик втрати, псування майна лежить в основному на лізингодавці;

• по закінченні встановленого терміну майно звичайно повертає­ться лізингодавцю;

• сам об'єкт лізингу залишається у власності лізингодавця та об­ліковується у нього на балансі.

Існує два види оперативного лізингу:

1) рейтинг — короткостроковий лізинг (від 1 дня до 1 року, без права наступного придбання лізингоодержувачем об'єкта лізингу);

2) хайринг — надання об'єкта лізингу на строк понад 1 року без права викупу лізингоодержувачем об'єкта лізингу.

Оперативний лізинг припускає багаторазове надання об'єкта лі­зингу в оренду.

Фінансовий лізинг передбачає виплату протягом твердо встанов­леного періоду сум, які достатні для повної амортизації капітальних вкладень і здатні забезпечити лізингодавцю прибуток.

Характерні особливості цього виду лізингу:

• вибір об'єкта лізингу здійснює лізингоодержувач;

• лізингоодержувач має право використовувати об'єкт лізингу протягом усього строку угоди;

• строк фінансового лізингу, як правило, не менше за строк пов­ної амортизації об'єкта лізингу;

• витрати на утримання об'єкта лізингу несе лізингоодержувач;

• існує можливість викупу об'єкта лізингу після закінчення тер­міну угоди.

Найпростіша схема лізингової операції передбачає:

1) подачу заяви клієнтом, в якій зазначаються об'єкт лізингу, йо­го характеристики, бажаний строк угоди тощо. Також надаються фінансові документи;

2) аналіз документів і прийняття рішення щодо підписання дого­вору про лізинг;

3) передача об'єкта лізингу.

Як правило, лізингова послуга виникає таким чином: на прохання клієнта банк купує майно (обладнання, транспортні засоби, обчислю­вальну техніку та ін.) і приймає на себе практично всі зобов'язання вла­сника: відповідальність за зберігання майна, внесення страхових пла­тежів, сплату майнових податків. Клієнт, на прохання якого було придбано майно, укладає з банком угоду про оренду, в якій визначаю­ться, разом з іншими умовами, розмір та періодичність орендної плати.