Види депозитів та їх х-ка   

Класифікація банк.ресурсів.

Банківські ресурси — сукупність грошових коштів, що знахо­дяться в розпорядженні банків і використовуються ними для здійс­нення активних та інших операцій. Операції, за допомогою яких банки формують свої ресурси, називають пасивними.

Для зручності банківські ресурси класифікують за різними озна­ками:

І. За економічним змістом:

1) власні кошти, що складаються зі статутного фонду, резервно­го та інших фондів, що створюються в процесі діяльності банку, не­розподілений прибуток банку;

2) тимчасово вільні кошти на бюджетних рахунках;

3) кошти клієнтів на рахунках банків – за своєю суттю вони неоднорідні, включають зокрема кошти на поточних рахунках, кошти в розрахунках, кошти на спеціальних банківських рахунках;

4) кошти населення на рахунках у банку;

5) міжбанківські кредити, включаючи кредити від НБУ;

6) кошти банків-кореспондентів;

7) цінні папери випущені;

8) інші ресурси.

ІІ. За місцем мобілізації:

1) ті, що мобілізуються самим КБ;

2) придбані в інших банках.

ІІІ. За можливістю прогнозування величини ресурсу:

1) ті, що піддаються безпосередньому прогнозуванню;

2) ті, що піддаються опосередкованому прогнозуванню.

 IV. За джерелом утворення:

 1) власні;

 2) залучені (кошти, які банк залучає на вклади і депозити);

 3) запозичені (випуск облігацій та міжбанківські кредити).

V. За можливістю використання:

 1) постійні;

2) тимчасові.

2.. Власний к-л б-ку, його структура і формув. ( Ф-ї, Ст.к-л, Рез.к-л, Регулят.к-л, Спец.фонди)

Власний капітал (кошти) банку являє собою грошові кошти, внесені акціонерами (засновниками банку), а також кошти, утворені в процесі подальшої діяльності банку.

У порівнянні з підприємствами інших сфер діяльності власний капітал комерційного банку займає незначну питому вагу у сукупному капіталі, приблизно 8 — 10%, тоді як у промислових підприємствах 40 — 60%, до того ж він має інше призначення в банках, аніж в інших сферах підприємництва. Якщо в останніх це — забезпечення платоспроможності і виконання більшості оперативних функцій підприємств та організацій, то власний капітал комерційного банку слугує перш за все для страхування інтересів вкладників і меншою мірою — для фінансового забезпечення своєї оперативної діяльності.

Розмір власного капіталу є важливим фактором забезпечення надійності функціонування банку і повинен перебувати під контролем органів, що регулюють діяльність комерц. банків.

Призначення банківського капіталу виражається в його функціях. Отже, власний капітал комерц. банку виконує такі ф-ї:

1. Захисна: власний капітал слугує насамперед, як уже зазначалось, для страхування інтересів вкладників і кредиторів банку, а також для покриття поточних збитків від банк. д-ті.

2. Забезпечення оперативної діяльності: є другорядною для власного капіталу банку. Ця функція відчутна на перших кроках діяльності банку, коли за рахунок власного капіталу формується інфраструктура і розгортається діяльність.

3. Регулююча: через фіксацію розміру власного капіталу регулюючі органи впливають на діяльність банку в цілому.

Багатофункціональне призначення власного капіталу робить його неоднорідним за своїм складом. Джерелами формування капіталу банку можуть бути:

1. Статутний капітал банку, який, у свою чергу, формується з акціонерного або приватного капіталу під час організації нового бан­ку шляхом акумулювання внесків засновників чи випуску і реалізації акцій. Емісія акцій як форма створення і поповнення статутного фон­ду комерційного банку регулюється законами України «Про госпо­дарські товариства», «Про цінні папери і фондову біржу».

2. Резервний капітал банку призначений для покриття непередбачених збитків за всіма активами і позабалансовими зобов’язаннями банку. Розмір щорічних відрахувань до резервного капіталу визначається статутом банку та має бути не < 5% чистого прибутку банку до досягнення ним 25% регулятивного капіталу, але в розмірі не < 25% зареєстрованого статутного капіталу. Регулятивнийкапітал (власні кошти – це капітал, що розраховується за методикою, визначеною НБУ, і використовується ним у наглядово-регулятивних цілях. НБУ має право вимагати від банку збільшення розміру резервного капіталу та щорічних відрахувань до нього. Якщо внаслідок д-ті банку розмір регулят. капіталу зменшується до суми, що є меншою, ніж розмір статутного капіталу, то щорічні відрахування до резервного капіталу мають становити 10% чистого прибутку банку до досягнення ними розміру 35% статутного капіталу.

3. Спеціальні фонди (фонд основних коштів, фонд переоцінки основних засобів та ін.), які призначені для виробничого та соціаль­ного розвитку банку. Порядок формування і використання цих кош­тів визначається статутними документами банку. Формуються ці фонди за рахунок чистого прибутку.

4. Нерозподілений прибуток — джерело внутрішнього походження. Створюється як залишок приб. після виплати дивіден­дів відрахувань до резервного та інших фондів. До цього джерела відносять також поточний прибуток банку. який визначається як різниця між валовим доходом та валовими збитками банку.

3.. Залучені ресурси КБ

У світовій банківській практиці всі залучені ресурси за способом їх акумуляції групують таким чином:

 1) депозити;

 2) не депозитні залучені кошти.

 Депозит (вклад) — це грошові кошти у готівковій або безготів­ковій формах, національній або іноземній валютах, передані до бан­ку їх власником або третьою особою за рахунок і за дорученням власника для зберігання на визначених умовах.

Недепозитиі залучені кошти — це кошти, які банк отримує у вигляді позички або шляхом продажу власних боргових зобов'язань на грошовому ринку.

 Недепозитні джерела банківських ресурсів відрізняються від депозитних тим, що мають, по-перше, неперсональний характер, тобто не асоціюються з конкретним клієнтом банку, а залучаються на ринку на конкурентній основі, і, по-друге, ініціатива залучення цих коштів належить самому банку.

Недепозитними залученими рес. користуються в основно­му великі банки. Придбання недепоз. коштів здійснюється ве­лики-ми сумами, тому їх вваж. операціями, що мають оптовий хар-р.             

Види депозитів та їх х-ка   

Депозит (вклад) — це грошові кошти у готівковій або безготів­ковій формах, національній або іноземній валютах, передані до бан­ку їх власником або третьою особою за рахунок і за дорученням власника для зберігання на визначених умовах.                

Сучасна банківська практика характеризується значним різнома­ніттям вкладів депозитів, які бувають

залежно від категорії вкладника:

– депозити юридичних осіб;

– депозити фізичних осіб;

 залежно від строку і порядку вилучення:

• вклади до запитання( розміщ-ся в б на розрах.або пот.рах-ку клієнта, викор.для зд-ня пот.розрах-в власника рах-ку з партнерами, вони є нестабільн, на вимогу кл-та кошти з пот.рах-ка в б-я час можуть вилуч-сь через видачу готівки, виконання плат.доручення, сплату чеків або векселів);

• строкові вклади(Строкові депоз залучаються Б на певний строк. Вони знаходяться в повному розпоряджені Б на строк і умовах за згодою між власником коштів та Б і при закінчені строку можуть бути вилучені вкладником у будь-який момент. Строкові депоз не використовуються для поточ платежів. За такими депоз нараховується депоз відсоток розмір якого вищий ніж розмір % за депозитами.)

залежно від економічного змісту:

 • вклади до запитання;

• строкові вклади;

• ощадні вклади;

• цінні папери.