Форми та види цивільно-правової відповідальності.

Під формою цивільно-правової відповідальності розуміють форму вираження додаткових обтяжень, що покладаються на правопорушника. Відповідальність може наставати у формах: 1) відшкодування збитків; 2) сплати неустойки; 3) втрати завдатку; 4) конфіскації майна; 5) примусового виконання обов'язку; 6) втрати суб'єктивного цивільного права тощо. Найбільш поширеною формою відповідальності є відшкодування збитків. Під збитками розуміються ті негативні наслідки, які настали в майновій сфері потерпілого внаслідок здійснення проти нього цивільного правопорушення. Ці негативні наслідки складаються з 2х частин: реальних збитків та упущеної вигоди. Упущена вигода включає в себе доходи, які потерпілий міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено. Неустойкою вважається штраф і пеня. За співвідношенням неустойки і збитків неустойку розрізняють: залікову, штрафну, альтернативну, виключну. Що стосується видів цивільно-правової відповідальності, то залежно від підстав виникнення розрізняють договірну та позадоговірну відповідальність. Договірна відповідальність виступає у вигляді санкції за порушення договору. Позадоговірна відповідальність наступає у разі заподіяння особою шкоди будь-якій іншій особі. Залежно від характеру розподілу відповідальності кількох осіб розрізняють часткову, солідарну і субсидіарну відповідальність. Часткова відповідальність має місце тоді, коли кожний із боржників несе відповідальність тільки в тій частині, яка випадає на нього відповідно до законодавства або договору. Солідарна відповідальність характеризується тим, що кредитор може вимагати відшкодування збитків як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо, причому як повністю, так і в частині боргу. Суть субсидіарної відповідальності полягає в тому, що перед тим, як звернутись з вимогою до додаткового боржника, кредитор повинен притягнути до відповідальності основного боржника. І лише у разі неспроможності останнім відшкодувати збитки або його відмови від задоволення позову кредитор може притягти до відповідальності додаткового боржника. За розміром відповідальність буває повною і обмеженою.

Поняття та види цивільно-правового договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору це: 1) умови, безпосередньо зазначені в законі;2) умови, які необхідно погодити саме для цього виду договору;3) умови, на погодженні яких наполягає одна із сторін.Оскільки договір є різновидом правочину, то класифікація договорів може проводитися за тими ж критеріями, що й класифікація правочинів (консенсуальні й реальні, оплатні й безоплатні тощо).За ознакою розподілу прав та обов'язків між сторонами розрізняють односторонні та двосторонні договори. Існують також договори на користь третьої особи. Нові види договорів:публічний договір, договір приєднання, попередній договір. Публічним визнається договір в якому однією із сторін є підприємець, що взяв на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до нього звертається. Договір приєднання — це договір, умови якого визначені однією із сторін і можуть бути прийняті іншою стороною не інакше як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. Попередній договір — це угода за якою сторони зобов'язуються укласти в майбутньому договір, на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен бути укладеним в письмовій формі.

Порядок укладання цивільно-правового договору.

Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі погодили між собою його істотні умови. Погодження цих умов відбувається в процесі переговорів, які передують укладенню договору.Переговори починаються з пропозиції укласти дого-вір, яку одна сторона робить іншій. Така пропозиція, що знаходить своє вираження у запропонованому проекті договору, називається офертою, а особа, яка з нею звертається — оферентом. Відповідь про прийняття пропозиції має назву акцепт. Акцептантом може бути лише та особа, якій була адресована оферта. Якщо згоду укласти договір дає інша особа, це є нова оферта, з якою ця особа звертається до колишнього оферента, який при позитивній відповіді стане акцептантом. Відповідь одержана із запізненням, є новою пропозицією. Договір може бути укладеним в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення і державної реєстрації — з моменту державної реєстрації.

Зміна й розірвання цивільно-правового договору.

У разі істотної зміни обставин, якими керувалися сторони при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. З вимогою про зміну чи розірвання договору заінтересована сторона може звернутися до суду у випадку одержання від контрагента відмови від пропозиції змінити чи розірвати договір. За рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони договір може бути змінено, якщо: 1) на момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій своїй турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обігу не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язаннями до моменту зміни чи розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.