Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Межі остаточної міри покарання за сукупністю злочинів та проблеми їх визначення в теорії кримінального права та судовій практиці




Межі:

1. При поглинанні покарань остаточна міра покарання визначається у межах санкції статті, якою передбачено те покарання, що поглинуло усі інші.

2. При складанні покарань можуть існувати три варіанти визначення межі остаточного покарання:

1) остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання;

2) якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині КК України; 

3) якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

Проблеми їх визначення:

1) відсутність у КК виключного та чіткого переліку випадків, коли необхідно застосовувати поглинання, а коли складання;

2) відсутність у КК чітких правил поглинання та складання основних покарань разом з додатковими, визначення їх розмірів та строків;

3) логіко-граматична недосконалість формулювання законодавчого положення при складанні покарань «якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким…». Тобто незрозуміло, ознака умисності стосується лише тяжкого злочину, чи і тяжкого і особливо тяжкого. Виходить, що умисним повинен бути лише тяжкий, а особливо тяжкий може бути як умисним, так і необережним;

4) неможливість з’ясування ступеня суворості покарання (менш чи більш суворе) при поглинанні покарань у випадку, коли за два чи більше злочини суд призначив покарання у максимально однакових межах санкцій;

5) відсутність чітких критеріїв визначення точного розміру (виду) покарання при складанні чи поглинанні покарань. Тобто визначення цього розміру на даний час є дещо оціночним.

 

Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення при складанні покарань за сукупністю злочинів

Перше.

Складання покарань за сукупністю злочинів здійснюється у два етапи: 1) призначається покарання за кожен злочин; 2) призначається остаточне покарання шляхом поглинання чи складання;

Друге.

При складанні покарань за сукупністю злочинів менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення:

1) одному дню позбавлення волі відповідають: а) один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту; б) два дні обмеження волі; в) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт; г) вісім годин громадських робіт;

 2) одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту відповідають:

а) два дні обмеження волі; б) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт; 3) одному дню обмеження волі відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт; 4) одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт.

Третє.

При призначенні покарання за сукупністю злочинів у виді виправних робіт або службових обмежень для військовослужбовців складанню підлягають лише строки цих покарань.
Розміри відрахувань із заробітку засудженого складанню не підлягають і обчислюються за кожним вироком самостійно.
Четверте.

Основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
П’яте.

Додаткові покарання різних видів у всіх випадках виконуються самостійно.
Шосте.

Попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених в частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання
або повністю звільнити засудженого від його відбування.

 


 

 







Особливий порядок призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів, коли призначені за окремі злочини різні види покарань не можуть бути складені

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно. Вони також не можуть бути переведені в будь-яке інше покарання відповідно до ч. 1 ст. 72. При призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів, коли за окремі злочини призначені вказані види покарань, суд може:

а) застосувати принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням (наприклад, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю поглинає штраф); або

б) включити його в остаточне покарання як самостійне покарання.



Особливості призначення додаткових покарань за сукупністю злочинів

1) Додаткове покарання може приєднуватися до основного остаточно визначеного за сукупністю злочинів покарання за умови, якщо воно попередньо було призначено судом за один із злочинів, що склали сукупність;

2) Із правила про необхідність попереднього призначення додаткового покарання хоча б за один із злочинів, що утворюють сукупність, випливає обов’язковість для суду такої вимоги: якщо додаткове покарання призначено за окремі злочини, воно не може не входити до тієї міри покарання, яка призначена за сукупністю злочинів;

3) Якщо відповідно до ч. 4 ст. 52 КК України декілька додаткових покарань призначаються судом тільки за один із злочинів, що утворює сукупність, то, ані поглинанню, ані складанню між собою ці покарання не підлягають, усі вони лише поєднуються на додаток до основного покарання, визначеного за сукупністю злочинів;

4) Якщо за декілька окремих злочинів на рівні з основними покараннями призначено декілька видів додаткових покарань, то принципи повного чи часткового поглинання використовуються судом окремо щодо основних і додаткових покарань. Суд не має права ні поглинати основним додаткове, ні складати основні і додаткові між собою;

5) Якщо за декілька окремих злочинів призначено декілька додаткових покарань одного виду, то вони поглинаються чи складаються між собою, і лише після цього приєднуються до основного;

6) Якщо за декілька окремих злочинів призначено декілька додаткових покарань різних видів, то усі вони повинні бути приєднані без поглинання чи складання між собою до основного покарання за сукупністю злочинів.



Порядок призначення покарання, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним ще до постановлення попереднього вироку, та проблеми, що виникають у судовій практиці у зв’язку із цим

Порядок:

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами призначення покарання за сукупністю злочинів, також призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 КК (дивіться питання № 53).

Проблеми, що виникають у судовій практиці у зв’язку із цим:

1)відсутність у КК чіткої вказівки на те, які види та розміри покарань необхідно брати до уваги при визначенні остаточного покарання при сукупності таких злочинів: усі види покарання окремо за кожен із злочинів, за які особу засуджено, і покарання за нововиявлений злочин, чи лише остаточно призначене покарання за сукупність злочинів, за які особу засуджено, і покарання за нововиявлений злочин;

2) розмежування цього виду призначення покарання із призначенням покарання за сукупністю вироків. Тобто, якщо вирок не набрав законної сили, чи можна вважати особу засудженою, а її діяння кваліфікувати за сукупністю злочинів?










Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 285.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...