Взаємозв'язок між інвестиційними можливостями виробленими цілями і стратегією компанії

інвестиційні можливості за своєю суттю збігаються з виробленими цілями та стратегією компанії. завдання керівництва полягає в тому, щоб здійснювати творчий пошук з визначення їх. Багато середніх і великих компаній роблять серйозний наголос на інноваціях і розвитку, віддаючи їм пріоритет на рівні організації, заохочуючи ранню ідентифікацію інвестиційних можливостей. Вартість проігнорованих можливостей не показується прямо у звіті по доходах. Більшість фірм готує річний бюджет капіталу, в якому перелічуються інвестиційні проекти, що передбачаються для кожного з, разом зі стратегічними проектами, запланованими керівниками вищого рівня. Багатьом компаніям необхідно зробити оціночні підрахунки капітальних витрат на період понад п’яти років або навіть на десятирічний проміжок. Капітальний бюджет, коли він підготовлений, переглядається і перевіряється вищим керівництвом і фінансовими підрозділами компанії і після цього затверджується як базис для планування на наступний рік. Зазвичай немає потреби затверджувати витрати на окремі проекти у рамках капітального бюджету. Це повинно бути зроблено завчасно через процедуру затвердження вимог на фінансування і на практиці вимагає значно більшої глибини аналізу, ніж та, що наводиться у бюджеті капіталу. Керівництво вирішує, до якого ступеня потрібно децентралізувати інвестиційний процес. Тут визначаються перевірка і детальний аналіз (включаючи розробку окремого капітального бюджету) інвестиційних проектів, що повинні бути передані керівникам підпорядкованих підрозділів. Одним з таких найпростіших методів є делегування всіх інвестиційних пропозицій, вартість яких не перевищує певну, наперед визначену суму. Інші методи делегування пов’язані з природою проекту, наприклад стратегічні міркування, високоризиковані проекти або проекти, що не включені у бюджет капіталу і потребують затвердження на вищому рівні. Більшість великих компаній мають спеціальні посібники з бюджетування капіталу, що включають інструкції і контрольні листи, за якими здійснюються важливі процедури у процесі інвестування.

Стратегічні міркування у процесі інвестування капіталу.

Система бюджетування капіталу не повинна розглядати інвестиційні проекти в ізоляції, тобто приймати лише ті, які пропонують позитивне значення чистої теперішньої вартості, і відкидати всі інші. Вона є цілісною частиною процесу корпоративного планування фірми і має, таким чином, бути узгодженою з цілями і стратегіями підприємницької діяльності. Процес інвестування є основним методом, за допомогою якого втілюється стратегія. Привабливість інвестиційних пропозицій, що надходять з різних секторів ділового портфеля фірми, залежить не тільки від норми дохідності, що пропонується, але також від стратегічної важливості сектора.

Як приклад можна розглянути підхід Бостонської консалтингової групи який характеризує підприємницький портфель за такими параметрами, як відносна частка ринку і рівень зростання

матриця визначає чотири види товарного ринку, на яких має змогу діяти фірма: “зірки” (висока частка ринку, високі темпи його зростання), “грошові корови” (висока частка ринку, низький ринковий ріст), “знаки запитання” (низька частка ринку, високий ринковий ріст) та “собаки” (низька частка ринку та низькі темпи ринкового росту). Нормальний розвиток продукту у часі починається з потенційно успішного продукту і рухається проти годинникової стрілки, щоб насамкінець бути відторгненим (знятим). Спираючись на цей стратегічний аналіз бізнесового портфеля фірми, пропонується модель розподілу ресурсів,

Розробивши інвестиційну стратегію фірми, можна потім оцінювати окремі проекти на предмет того, чи збігаються вони з довгостроковим стратегічним планом фірми. З цього стає зрозумілим, що оцінка проектів у разі нестачі капіталу або ранжування проектів відбувається не тільки відповідно до їх норми дохідності. Багато компаній відкидають проекти з високою нормою дохідності, оскільки вони перебувають поза сферою стратегічних інтересів фірми.
Бюджет капіталу має бути тісно пов’язаним з корпоративною стратегією, і, таким чином, кожний проект робить свій внесок у реалізацію певних елементів цієї стратегії.

Процес відсіву як інструмент вибраковки проектів.

Неможливо й небажано здійснювати повномасштабну оцінку інвестиційних можливостей, поки вони чітко невизначені. Процес відсівання є важливим інструментом відбраковування проектів, які не варті подальших інвестиційних досліджень. На фазі відсівання звертають увагу на таке:

І .Чи збігається інвестиційна можливість з інвестиційною стратегією? Чи потрапляє вона в сектор діяльності, призначеної для зростання, підтримки, відторгнення?

2. Чи достатньо ресурсів (досвіду, коштів та ін.) для реалізації проекту?

3. Чи можливе технічне виконання цієї ідеї?

4. Чи є якісь свідчення на користь того, що цей проект може забезпечити очікувану дохідність?

5. Чи прийнятний рівень ризику проекту?

З огляду на те, що якість інформації, яка використовується за відсівання є, загалом , низькою , немає сенсу використовувати на цьому етапі складний фінансовий аналіз.