Яке співвідношення повинно бути між власними і залученими коштами?

Відповіддю на деякі з цих питань є інвестиційне рішення фірми. Відповіддю на інше питання являє собою рішення про вибір джерела фінансування. Фінансовий менеджер намагається знайти такі відповіді на ці питання, які б максимально покращили фінансове становище акціонерів.
Критерієм успіху зазвичай є вартість: будь-яке рішення, яке збільшує вартість частки акціонерів в фірмі, робить їх заможніше. Таємниця успіху фінансового управління – в збільшенні вартості.
Таким чином добрим інвестиційним рішенням є таке, в результаті якого придбаються реальні активи, чия вартість вища за пов’язані з ними витрати, - активи, що збільшують вартість.
5. Роль інвестиційного менеджера у процесі інвестування.
Інвестиційний менеджер вирішує проблеми:

1.Яку суму коштів має інвестувати фірма та в які види активів?
2.В який специфічний проект необхідно інвестувати кошти?
3.Яку суму коштів необхідно залучити для вкладання, здійснення фінансування діял фірми?
4.Яке співвідношення повинно бути між власними і залученими коштами?

Якість рішень менеджера визначає рівень процвітання фірми.
За функціями інвест менеджер(ІМ) виконує роль посередника між фінансовими ринками (ринок грошей, ринок капіталу) і фірмами. ІМ має справу і з операціями компанії, і з ринками капіталів. Отже, він повинен розуміти, як функціонують ринки капіталів. Зрозуміти, як працюють ринки капіталів ,- зрозуміти, як оцінюються фінансові активи.
ІМ повинен враховувати фактори часу і невизначеності. Фірмам часто надається можливість інвестувати кошти в активи, які не здатні швидко окупиться і призводять до ризику і фірму , і її акціонерів. Для здійснення намічених інвестицій може бути необхідним залучення позик, повне погашення яких може затягнуться на довго. Фірма не може уникнути такого вибору – хтось повинен вирішувати, чи варті такі можливості витрат, пов’язаних з їх здійсненням, чи наскільки безпечний тягар додаткового боргу.

Діяльність ІМ має бути спрямована на вирішення таких завдань:1. максимізації вартості підприємства і забезпечення стабільно високих темпів зростання вартості; 2. забезпечення високого рівня доходності підприємства протягом тривалого часу; 3. зниження рівня ризику повязаного і інв діял.; 4. забезпечення фін стійкості і платоспроможності під-ва; 5. підтримка достатнього рівня ліквідності під-ва.
6.Об'єкти інвестиційної діяльності.

За законом України “Про інвестиційну діяльність” об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Інвестиції визначаються як всі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Такими інвестиціями є:
• 1.Грошові кошти; 2.Цільові банківські внески; 3.Паї; 4.Акції.
• 1.Рухоме і нерухоме майно; 2.Інші матеріальні цінності.
• 1.Майнові права; 2.Навички; 3.Інші інтелектуальні цінності.
• Сукупність технічних, технологічних, комерційних, інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, але не запатентованих.
• 1.Права користування землею, водою, іншими природними ресурсами;2.Права користування обладнанням та устаткуванням(лізинг),будівлями і спорудами(оренда),інші майнові права та цінності. Це все – об’єкти інвестиційної діяльності.
Об’єктом вкладання коштів є проект. Кожний інвестиційний проект незалежно від його складності та обсягу робіт являється об’єктом управління на протязі всього життєвого циклу.Проект – це програма вкладення капіталу з метою отримання прибутку. Інвестиційний проект припускає постановку цілей, планування виконання, управління і аналіз. У вузькому розумінні інвестиційний проект – це комплекс організаційно – правових, розрахунково – фінансових і конструктивно – технологічних документів, що описують дії по досягненню цілей інвестування

7.Джерела фінансування інвестиційної діяльності.
Всі операції, в результаті яких створюються фінансові активи і пасиви – утворюють фінансовий ринок. Разом фінансові ринки створюють механізм, через який інвест менеджер має доступ до різних джерел інвестування. Головне джерело інвестицій – нац доход, за його рахунок утворюється фонд нагромадження і поділяється на фонд відшкодування і фонд відновлення.
В залежності від джерел фінансування інвестиції ділять на:
1.Власні кошти інвестора (СК (кошти від продажу акцій і пайові внески учасників), амортиз-і відрахування, ЧП, резерви, накопичені пп, ін внески юр та фіз ос (цільове фінансування, благодійні внески ..). Вони є основними джерелами фінансування.
2.Запозичені кошти(державний кредит, кредити КБ, інших фін-кред.установ,інше).
3.Залучені кошти(інших інвесторів і вкладників).
8.Бюджетування капіталу.

В основі аналізу лежить процес бюджетування кап.Бюджетування капіталу – це мистецтво вкладання коштів у активи, вартість яких перевищує їх ціну. Це не механічний процес, бо за умов абсолютно правильного виконання всіх його положень немає жодного варіанту успішного інвестування, внаслідок перевищення вартості акцій над їх ціною, в які вкладаються інвестиції.
Сукупність дій з визначення, аналізу й вибору можливих інвестицій серед інвестиційних пропозицій називають складанням капітального бюджету, або бюджетуванням капіталу. Цей процес охоплює кілька етапів, починаючи з виявлення можливих варіантів, перевірки ідей і закінчуючи точним економічним аналізом та постаудитом. У момент затвердження капітальний бюджет підприємства містить прийнятну кількість проектів, від яких загалом і від кожного окремо очікується економічний ефект, що відповідає стратегічним цілям керівництва підприємства. Бюджетування капіталу полягає у виборі за умов обмежених інвестиційних ресурсів тих інвестицій, які забезпечать бажаний рівень дохідності за прийнятного рівня ризику. Тобто це процес пошуку компромісу між можливістю несприятливого перебігу подій і очікуваною дохідністю інвестицій.
БК зводиться до ранжирування всіх інвестиційних пропозицій у порядку їхньої дохідності й вибору комбінацій інв пропозицій, яка б забезпечувала бажану сукупну дохідність за наявності обмежень за рівнем ризику й обсягах доступних фондів.

З точки зору бюджетування вирішуються такі завдання:1. максимізації вартості підприємства і забезпечення стабільно високих темпів зростання вартості; 2. забезпечення високого рівня доходності підприємства протягом тривалого часу; 3. зниження рівня ризику повязаного і інв діял.; 4. забезпечення фін стійкості і платоспроможності під-ва; 5. підтримка достатнього рівня ліквідності під-ва.

9.Цілі інвестиційної діяльності на підприємстві.
Інвестування являє собою один з найбільш важливих аспектів діяльності будь-якої організації, що динамічно розвивається, керівництво якої віддає перевагу рентабельності з позиції довгострокової, а не короткострокової перспективи. Інвестиції у виробництво і ринки збуту забезпечують підвищення конкурентоспроможності фірми, створюючи умови для підвищення якості продукції, зниження витрат, збільшення обсягів продажу. Інвестиції вирішують тактичні і головним чином стратегічні задачі фірми. Ієрархія цілей інвестування відповідає стратегічним і /або тактичним цілям фірми на ринку( для великих проектів – стратегічним, для дрібних – тактичним).
Цілі керівників в залежності від економічної ситуації в Україні або галузі в цілому:
1.Максимізація прибутку в довгостроковому плані за рахунок збільшення обсягу продаж, зниження витрат; 2.Максимізація доходності акцій; 3.Збільшення обсягів продажу; 4.Добробут найманих робітників; 5.Задоволення потреб керівництва; 6.Підвищення іміджу фірми; 7.Досягнення певних цілей у конкуренції (збільшення частки ринку, освоєння нових ринків та інше); 8.Виживання;
9.Підвищення добробуту суспільства.
Цілі фірми – створення максимально важливої величини багатства акціонерів(загалом), що залежить від інвестиційного капіталу. Величина багатства акціонерів - вартість акціонерного капіталу.
Отже, критерієм успіху інвестиційної діяльності фірми є вартість: будь-яке рішення, яке збільшує вартість частки акціонерів в фірмі, робить їх заможніше. Таким чином добрим інвестиційним рішенням є таке, в результаті якого придбаються реальні активи, чия вартість вища за пов’язані з ними витрати, - активи, що збільшують вартість.