Розподільчі центри у логістичних ланцюгах.

Розподільчий центр – це складський комплекс, який отримує товари від підприємств-виробників або від підприємств оптової торгівлі (наприклад, які знаходяться в інших регіонах країни або за кордоном) і розподіляє їх більш дрібними партіями замовникам (підприємствам дрібнооптової та роздрібної торгівель) через свою або їх товаропровідну мережу.

За традиційною класифікацією, розробленою Едгаром Гувером, є три принципові стратегії розташування розподільчих складів:

Ø поблизу від ринків збуту;

Ø поблизу від виробництва;

Ø проміжне розташування.

1.Розташування поблизу  ринків збуту.

Переваги  полягають у забезпеченні:

 1) належної якості обслуговування або мінімізації логістичних витрат;

 2) найдешевшого способу швидкого поповнення запасів.

Недолік: у певні періоди асортимент продукції може бути неповним.

2. Розташування поблизу виробництв.

Переваги:

1) дає змогу відправляти споживачам змішані вантажі за консолідованими тарифами;

2) підвищений рівень сервісу поширюється на весь асортимент продукції, яка постачається.

Недолік: великі транспортні витрати у випадку неможливості відправлення змішаних вантажів.

3.Проміжне  розташування – склади працюють за тією ж схемою, що і склади, розташовані поблизу виробництва: накопичують повний асортимент продукції й відправляють замовникам змішані партії товарів за типовими тарифами.

Для оцінки ефективності розподільчої політики підприємства використовують такі показники:

 1) швидкість товарообігу:

де В – чистий дохід від реалізації продукції, робіт, послуг (обсяг товарообігу);

ТЗ – середній товарний запас.

2) тривалість товарообігу:

де Д – тривалість звітного періоду (30; 90; 180; 270 або 365 днів).