Управління запасами в логістичних системах.

Матеріальні запаси – це продукція виробничо-технічного призначення, яка знаходиться на різних стадіях виробництва й обігу, вироби народного споживання та інші товари, що очікують на вступ у процес виробничого або особистого споживання.

Основними мотивами створення матеріальних запасів є:

Ø імовірність порушення встановленого графіка постачань;

Ø можливість коливання попиту;

Ø сезонні коливання виробництва деяких видів товарів;

Ø знижки за покупку великої партії товарів;

Ø спекуляція;

Ø оптимізація витрат, пов'язаних з оформленням замовлення;

Ø можливість рівномірного здійснення операцій з виробництва і розподілу;

Ø можливість негайного обслуговування покупців;

Ø зведення до мінімуму простоїв у виробництві через відсутність запасних частин;

Ø спрощення процесу управління виробництвом.

У теорії управління запасами виділяють такі їх види:

1. За місцем продукції в логістичному ланцюзі:

v запаси матеріальних ресурсів;

v запаси незавершеного виробництва;

v запаси готової продукції;

v запаси тари;

v запаси зворотних відходів.

2. За фазами процесу відтворення:

v запаси в постачанні;

v запаси у виробництві;

v запаси у дистрибуції.

3. Щодо комплексних логістичних активностей:

v складські запаси

v транспортні запаси

v запаси вантажопереробки

4. За функціональним призначенням:

v поточні (регулярні) запаси

v страхові (гарантійні) запаси

v підготовчі (буферні) запаси

v сезонні запаси

v запаси просування готової продукції

v спекулятивні запаси

v застарілі (неліквідні)

5. Щодо ланки логістичного ланцюга або логістичних посередників:

v запаси у постачальників;

v запаси у споживачів;

v запаси у торгових посередників;

v запаси в посередників у фізичному розподілі.

6. За концентрацією вартості:

v Група А – висока концентрація вартості;

v Група В – середня концентрація вартості;

v Група С – низька концентрація вартості.

Система управління запасами – сукупність правил і показників, які визначають момент часу й обсяг закупівлі продукції для поповнення запасів.

У логістиці застосовуються такі технологічні системи управління запасами:

ü система управління запасами з фіксованим розміром замовлення;

ü система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення;

ü система зі встановленою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня;

ü система "Мінімум-максимум";

ü система оперативного управління.

Система з фіксованим розміром замовлення. Це класична система, у якій розмір замовлення на поповнення запасу є постійною величиною. Замовлення на постачання продукції здійснюється за умови зменшення наявного на складах логістичної системи запасу до встановленого мінімального критичного рівня, який називають точкою замовлення.

На практиці система управління запасами з фіксованим розміром замовлення застосовується переважно в таких випадках:

· великі втрати внаслідок відсутності запасу;

· високі витрати на зберігання запасів;

· висока вартість товару, який замовляється;

· високий ступінь невизначеності попиту;

· наявність знижки з ціни залежно від кількості, яка замовляється;

· накладання постачальником обмеження на мінімальний розмір партії постачання.

Перевага: передбачає захист підприємства від утворення дефіциту матеріальних ресурсів.

Недоліки системи з фіксованим розміром замовлення:

1) передбачає безперервний облік залишків матеріальних ресурсів на складах логістичної системи з тим, щоб не пропустити момент досягнення точки замовлення;

2) за наявності широкої номенклатури матеріалів (або асортименту – для торгового підприємства) необхідною умовою застосування цієї системи є використання технології автоматизованої ідентифікації штрихових кодів.

Система з фіксованою періодичністю замовлення. Замовлення роблять у чітко визначені моменти часу, які віддалені один від одного на рівні інтервали, наприклад один раз на місяць, один раз на тиждень, один раз на 2 тижні і т. ін., а розмір запасу регулюється шляхом зміни обсягу партії.

Регулюючими параметрами цієї системи є максимальний розмір запасу і фіксований період замовлення, тобто інтервал між двома замовленнями або черговими надходженнями партій.

Система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення застосовується в таких випадках:

– умови постачання дозволяють варіювати розмір замовлення;

– витрати на замовлення і доставку порівняно невеликі;

– втрати від можливого дефіциту порівняно невеликі.

Перевага цієї системи: відсутність необхідності вести систематичний облік запасів на складах логістичної системи.

Недолік: необхідність робити замовлення іноді на незначну кількість матеріальних ресурсів, а за умови прискорення інтенсивності споживання матеріалів (наприклад, внаслідок зростання попиту на готову продукцію) виникає небезпека використання запасу до настання моменту чергового замовлення, тобто виникнення дефіциту.

Система із заданою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня. У цій системі вхідним параметром є період часу між замовленнями. Щоб запобігти завищенню обсягів запасів, які знаходяться на складі, або їх дефіциту, замовлення подаються не тільки у встановлені моменти часу, але і за умови досягнення запасом граничного рівня. Розглянута система містить елемент системи з фіксованим інтервалом часу між замовленнями (встановлену періодичність замовлення) та елемент системи з фіксованим розміром замовлення (відстеження граничного рівня запасів, тобто точки замовлення).

Перевага цієї системи: повне виключення недостачі матеріальних ресурсівдля потреб логістичної системи.

Недолік: необхідність додаткових витрат на організацію постійного спостереження за станом величини запасів.

Система "Мінімум-максимум". Як і всистемі з фіксованим інтервалом часу між замовленнями, тут використовується сталий інтервал часу між замовленнями. Система "Мінімум - максимум" зорієнтована на ситуацію, коли витрати на облік запасів і витрати на оформлення замовлення настільки значні, що стають порівняними із втратами від дефіциту запасів. Тому в цій системі замовлення з'являються не через задані інтервали часу, а тільки за умови, що запаси на складі в цей момент виявилися рівними або меншими від установленого мінімального рівня. У разі видачі замовлення його розмір розраховується так, щоб постачання поповнило запаси до максимального рівня. Таким чином, ця система працює лише з двома рівнями запасів – мінімальним і максимальним, чим і зумовлюється її назва.

Система оперативного управління.Під час використання цієї системи через певні проміжки часу приймається оперативне рішення: "замовляти" або "не замовляти", а якщо замовляти, то яку кількість одиниць товару.

Найдієвішим інструментом управління запасами в логістичних системах є ЛВС і XYZ.

Залежно від концентрації вартості можна теж виділити певні групи матеріальних ресурсів. Цю залежність демонструє АВС-аналіз.

Воснові методу ABC лежить так зване правило Парето. Відповідно до нього безліч керованих об'єктів поділяється на дві неоднакові частини (80/20). Дуже поширений улогістиці метод ABC пропонує глибший поділ – на три частини.

Метод ABC – спосіб нормування і контролю за станом запасів, який полягає в розбитті номенклатури N реалізованих товарно-матеріальних цінностей на три

Найбільш типовою є така класифікація:

1. Група "А": найбільш дорогі та коштовні товари, на частку яких припадає приблизно 75–80% загальної вартості запасів, але вони становлять лише 10–20% загальної кількості товарів, які знаходяться на зберіганні.

2. Група "Б": середні за вартістю товари, їх частка в загальній сумі запасів становить приблизно 10–15%, але у кількісному відношенні ці запаси становлять 30–40% продукції, яка зберігається.

3. Група "С": найдешевші. Вони становлять 5–10% від загальної вартості виробів, які зберігаються, і 40–50% від загального обсягу зберігання.

XYZ-аналіз – це спосіб класифікації асортиментних одиниць залежно від рівномірності попиту і точності прогнозування:

Таблиця 2. Матриця проведення аналізів ABC і XYZ