Сутність і Завдання заготівельної логістики.

Заготівельна логістика – це управління матеріальними потоками у процесі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами.

Мета – адекватне і повне задоволення потреб виробництва в матеріалах із максимально можливою економічною ефективністю.

Завдання«Зробитиабокупити»

(Make-or-Buy, МОВ)

Вирішення завдання "Зробити або купити" так званого "завдання МОВ" в англомовній літературі – Make-or-BuyProblem) вимагає обґрунтованої відповіді на питання про самостійне виробництво потрібних підприємству деталей, комплектуючих виробів і т. ін. або закупівлі їх із зовнішніх джерел.

Рішення на користь закупівель комплектуючих може бути прийняте, якщо:

ü потреба в комплектуючому виробі невелика;

ü є велика гнучкість у виборі можливих джерел постачань і виробів-замінників;

ü відсутні необхідні для виробництва комплектуючих потужності;

ü відсутні адміністративний або технічний досвід для виготовлення потрібних виробів.

Рішення на користь власного виробництва приймається тоді, коли:

ü потреба в комплектуючих виробах стабільна і досить велика;

ü наявні постачальники   не можуть забезпечити необхідних стандартів якості виробів;

ü необхідно зберігати комерційну таємницю в області технології виробництва;

ü комплектуюч і вироби можуть бути виготовлені за наявних виробничих потужностей.

Вибір постачальника.

Основні етапи вибору постачальників:

1-й етап. Пошук потенційних постачальників.

При  цьому можуть бути використані такі методи:

· оголошення конкурсних торгів (тендера);

· вивчення рекламних матеріалів: фірмових каталогів, оголошень у засобах масової інформації і т. ін.;

· відвідування виставок і ярмарків;

· листування і особисті контакти з можливими постачальниками;

· письмові переговори між постачальником і споживачем.

Найбільш перспективними є перший і останній методи.

Конкурсні торги (тендери) – форма пошуку потенційних постачальників. Конкурсні торги проводять у випадку, якщо передбачається закупити сировину, комплектуючі на велику суму або передбачається налагодити довгострокові зв'язки між постачальником і споживачем. Конкурсні торги вигідні як постачальникові, так і споживачеві.

Проведення тендера включа є такі етапи:

Ø Реклама.

Ø Розробка тендерної документації.

Ø Публікація тендерної документації.

Ø Приймання і розкриття тендерних пропозицій.

Ø Оцінка тендерних пропозицій.

Ø Підтвердження кваліфікації учасників торгів.

Ø Пропозиція і присудження контракту.

Оцінка тендерних пропозицій:

– попереднє призначення членів тендерного комітету, які будуть здійснювати оцінку пропозицій;

– розгляд тільки тих пропозицій, що відповідають вимогам, викладеним у тендерній документації;

– відсутність будь-яких переговорів з учасниками торгів.

Письмові  переговори  між постачальником і споживачем – в ході яких споживач одержує офіційну пропозицію на постачання товарів від потенційного постачальника.

Тверда  оферта  направляється тільки одному покупцеві з вказівкою терміну дії оферти, протягом якого продавець не може змінити свої умови.

Вільна оферта  не містить ніяких зобов'язань продавця стосовно покупця. Вона може висилатися у необмеженій   кількості потенційним споживачам.

2-й етап. Аналіз потенційних постачальників.

Критерії оцінки і відбору постачальників:

– вартість придбання продукції або послуг;

– якість обслуговування;

– надійність постачання;

– віддаленість постачальника від споживача;

– терміни виконання замовлень;

– періодичність постачань;

– умови оплати;

– мінімальний розмір партії   товару;

– можливість одержання знижки;

– частка постачальника  у  покритті витрат;

– повнота асортименту;

– умови розподілу ризиків;

– наявність сервісного обслуговування;

– рекламна підтримка;

– репутація постачальника;

– фінансове становище   постачальника, його кредито спроможність та ін.

3-й етап. Оцінка результатів роботи з постачальниками.

Для оцінки вже відомих постачальників часто використовують:

1) методику ранжування;

2) ABC-аналіз.

Методика ранжування полягає в такихдіях, як:

1) оцінказначимості окремих критеріїв, за якими планується вибрати постачальника. Для цього обирають експертів (це можуть бути керівники підприємства або спеціалісти із постачання, виробництва). Кожному експерту пропонують (незалежно і таємно від інших експертів) встановити коефіцієнт значимості   кожного критерію в межах від 0 до 1 (можуть бути встановлені межі значень коефіцієнтів від 1 до 5, чивід 1 до 10 тощо). Коефіцієнти значимості критеріїв, установлені експертами, проставляють  у  таблицю визначеної форми (табл. 7.2) і потім в останньому стовпчику підраховують комплексну оцінку  як суму коефіцієнтів значимості за кожним критерієм;

2) оцінка постачальників відповідно до значимості встановлених критеріїв. На основі історії роботи з постачальником виставляється оцінка за кожним критерієм (за десятибальною шкалою), після чого шляхом множення отриманих оцінок на значимість відповідних критеріїв і наступного додавання отриманих результатів розраховується  рейтинг  постачальника (табл. 7.3).

Таблиця 7.2. Приклад застосування методу експертних оцінок для ранжування критеріїв    оцінки постачальників

Таблиця 7.3. Розрахунок  рейтингу    постачальника

Для вибору найкращого постачальника порівнюють їх рейтингові оцінки. Якщо рейтинг нижчий від припустимої величини, то договір постачання за рішенням відповідальних осіб може  бути  розірваний.

4-й етап. Розвиток постачальника.

Високо розвинені взаємини із постачальниками мають включати ще один ступінь – це розвиток постачальника, тобто інтеграцію його в систему своїх інтересів