Правові та організаційні форми координації прокуратурою України діяльності у боротьбі із злочинністю.

Прокурорською практикою напрацьовано і законодавчо закріплено такі основні форми координаційної діяль­ності правоохоронних органів (ч. 2 ст. 10, ч. З ст. 29 Закону України «Про прокуратуру» та п. 4 Положення про координацію діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю, схваленого Координаційним комітетом по боротьбі з корупцією і організова­ною злочинністю при Президентові України 17 липня 2000 р.):

1) проведення координаційних і міжвідомчих нарад перших керівників правоохоронних органів або виконувачів їхніх обов'язків;

2) спільні засідання колегій цих органів;

3) прийняття узгоджених рішень щодо забезпечення реалізації державних і регіональних програм боротьби зі злочинністю й корупцією;

4) обмін інформацією з питань боротьби зі злочинністю;

5) видання спільних наказів, указівок, підготовки інформаційних листів та інших організаційно-розпорядчих документів;

6) спільні виїзди до регіонів для проведення узгоджених дій, перевірок і надання допомоги місцевим правоохоронним органам у боротьбі зі злочинністю;

7) створення слідчо-оперативних груп для розслідування конкретних злочинів;

8) проведення спільних цільових заходів з метою виявлення та припинення злочинів, а також усунення причин і умов, що сприя­ли їх учиненню;

9)    взаємне використання можливостей правоохоронних органів для підвищення кваліфікації працівників, проведення спільних семінарів, конференцій;

10) розроблення і затвердження узгоджених планів координаційної діяльності;

11) надання взаємної допомоги в забезпеченні власної безпеки у процесі боротьби зі злочинністю;

12) випуск спільних бюлетенів (збірників) та інших інформаційних видань;

13) спільна підготовка пропозицій органам державної влади та органам місцевого самоврядування щодо оздоровлення криміногенної ситуації та інші форми, котрі визначаються в кожному конкретному випадку виходячи з ситуації.

Напрямки координації прокуратуроюУкраїни діяльності у боротьбі із злочинністю.

Основні напрями координаційної діяльності:

1) спільний аналіз стану злочинності, її структури й динаміки, прогнозування тенденцій розвитку, вивчення практики виявлення, припинення, розкриття, розслідування й попередження злочинів; виконання державних і регіональних програм у боротьбі зі злочинністю;

2) напрацювання разом з іншими державними органами, а також науковими установами пропозицій щодо попередження злочинів;

3) підготовка інформаційних матеріалів із питань боротьби зі злочинністю і скерування їх у необхідних випадках Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, відповідним органам державної влади та органам місцевого самоврядування;

4) узагальнення практики застосування законів про боротьбу зі злочинністю й підготовка пропозицій щодо покращення правоохоронної діяльності;

5) розробка пропозицій правового регулювання діяльності у боротьбі зі злочинністю;

6) узагальнення практики виконання міжнародних договорів України та угод з іноземними державами й міжнародними організаціями з питань співробітництва у боротьбі зі злочинністю й напрацювання відповідних пропозицій;

7) вивчення координаційної діяльності правоохоронних органів, поширення досвіду.

Принципи координаційної діяльності прокуратурою України.

Принцип законності. Точне, послідовне, неухильне дотримання вимог законів, що регламентують питання боротьби зі злочинніс­тю, правовий статус окремих підсистем правоохоронних органів, порядок їхніх взаємовідносин, виконання професійних обов'язків співробітниками правоохоронних органів — одна з тих засад, що дозволяє всім цим органам впевнено і ефективно робити спільну справу, додержуючи в цій діяльності прав та інтересів громадян, суспільства і держави, досягати бажаного результату винятково в рамках закону і в межах компетенції суб'єктів координаційної діяльності.

Принцип рівноправності всіх учасників коорди­наційної діяльності. Кожен із координованих органів, поряд із за­гальними, вирішує й конкретні особливі завдання та питання спе­цифічної професійної направленості, вирізняється особливостями профілюючих видів правоохоронної діяльності.

Гласність як принцип координації забезпечує створення надійної соціальної бази координаційної діяльності. Доведення до відома широкої громадськості результатів практики боротьби зі злочинніс­тю, здійснюваної на координаційній основі, створює сприятливі умови для перевірки обґрунтованості й необхідності прийняття конкретних рішень.

Принцип самостійності кожного правоохоронного органу під час реалізації узгоджених рішень, рекомендацій здійснення заходів що­до виявлення, розкриття, припинення й попередження злочинів виступає гарантією професійного підходу до здійснення координа­ційної діяльності, оскільки кожний її учасник у своїй діяльності ко­ристується наділеними законом повноваженнями. Рішення, реко­мендації, виконувані в процесі координації заходів, переважно, ма­ють силу для конкретного правоохоронного органу за умови його згоди на їх втілення в життя і лише в тій частині, котра відповідає йо­го компетенції.

Принцип відповідальності керівника кожного правоохоронного органу за виконання узгоджених рішень сукупно з іншими принци­пами складає основу дієвості заходів, що реалізуються в процесі ко­ординаційної діяльності.