Участь прокурора в судових дебатах

Підсумком усієї роботи прокурора у справі є промова в судових де­батах. У судовій промові прокурор викладає обставини у формі хроно­логічного, систематичного чи комбінованого (мішаного) переказу дій і фактів, які входять до складу злочину.За систематичного способу обставини справи викладаються в тій послідовності, в якій вони мали місце в дійсності на момент учи­нення злочину.Суть хронологічного способу полягає в тому, що прокурор ви­кладає обставини справи так, як їх установлювали у процесі слід­ства та суду.За систематичного способу аналіз доказів йде за викладенням фактичної сторони справи, а за хронологічного він здійснюється одночасно.Згідно зі статтями 35 і 36 Закону України «Про прокуратуру» про­курор є учасником судового розгляду і користується рівними з іншими учасниками правами; висловлюючи міркування щодо за­стосування кримінального закону та міри покарання підсудному, керується вимогами закону та об'єктивною оцінкою зібраних у справі доказів.У пропозиції прокурора про вид і міру покарання від імені дер­жави виявляється оцінка дій підсудного.

40.зміст і структура промови прокурора в судових дебатах…

Підсумком усієї роботи прокурора у справі є промова в судових де­батах.Ця промова як форма участі в судовому розгляді кримінальних справ вимагає від прокурора значних зусиль, зібраності, ретельної підготовки до її виголошення В основному фіксуються: а) найважливіші тези, висновки, що ґрунтуються на аналізі досліджених судом доказів; б) робиться ви­клад характеристики доказів; в) формулюється суть пропозицій із тих чи інших питань, вирішення котрих прокурор зобов'язаний висвітлити у своїй промові тощо..Прокурорська практика показує, що промова прокурора — дер­жавного обвинувача — складається умовно з трьох частин:

1у першій (вступній) частині міститься характеристика справи та обставин учиненого злочину; наводяться дані про те, ким, коли іщо було вчинено;

2друга частина містить аналіз доказів, що викривають підсудно­го у вчиненні інкримінованого йому діяння, його правову оцінку(кваліфікацію діяння згідно з КК). Так само наводиться характерис­тика особи підсудного, зазначаються обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, дається аналіз причин та умов, які сприяли
вчиненню злочину і вносяться пропозиції щодо їх усунення тощо;

3у третій (підсумковій) частині прокурор висловлює свою дум­ку щодо: а) міри покарання, яка повинна бути призначена підсуд­ному; б) виду виправної установи з відповідним режимом утриман­ня підсудного за умови, що прокурор просить обрати покарання,
пов'язане з позбавленням волі; в) розміру відшкодування заподія­ної шкоди; г) порядку і способу задоволення цивільного позову (ко­ли такий було заявлено); г) долі речових доказів тощо.

Сутність і значення ф-ції координації прокуратурою України діяльності у боротьбі із злочинністю.

Координація діяльності у боротьбі зі злочинністю — це заходи, що організовуються прокурорами з метою забезпечення узгодже­ності зусиль правоохоронних органів держави, з урахуванням їх компетенції, у вирішенні спільних завдань. Координацію як функцію прокуратури характеризують дві озна­ки. Зі змісту ч. 1 ст. 10 Закону України «Про прокуратуру», випливає, що здійснювана Генеральним прокурором України та підпоряд­кованими йому прокурорами координація поширюється тільки на сферу боротьби зі злочинністю. Друга ознака вказує, що коло суб'єктів координаційної діяльності обмежено винятково право­охоронними органами.

Покладення на прокуратуру функції координації діяльності пра­воохоронних органів у боротьбі зі злочинністю обумовлено об'єк­тивними причинами. Реалізуючи свої наглядові повноваження, прокуратура корегуюче впливає на діяльність інших суб'єктів пра­воохоронної діяльності, внаслідок чого вона перебуває у центрі сис­теми цих органів. Завдяки цьому прокуратура володіє найбільшим обсягом інформації про стан законності на державному і регіональ­них рівнях. Важливим є й той факт, що органи прокуратури здійс­нюють свої повноваження незалежно від органів державної вико­навчої влади та органів місцевого самоврядування, незважаючи на відомчі й місцеві відмінності та впливи. Функція координації вперше дістала законодавче закріплення 1979 р. у ст. З Закону СРСР «Про прокуратуру СРСР».

У цілому координація діяльності правоохоронних органів:

1) забезпечує узгодженість дій всіх елементів правоохоронної системи;

2) виступає необхідним інструментом поєднання їхніх зусиль у вирішенні завдань боротьби зі злочинністю;

3) створює умови компетентним органам, що входять до право­ охоронної системи, для доповнення та багаторазового підсилення ефекту своїх дій за рахунок використання результатів діяльності координованих суб'єктів боротьби зі злочинністю;

4) сприяє переборенню відособленості дій окремих правоохоронних підсистем;

5) перетворює діяльність кожної з цих підсистем в органічно взаємозв'язані складові частини єдиної правоохоронної діяльності, досягаючи на цій основі запрограмованого (синергетичного) ефекту кінцевих результатів функціонування правоохоронної системи, який значно перевищує ефект, що був можливий за звичайного, простого додавання результатів їхньої роботи поодинці.