Розподіл прибутку на підприємствах різних організаційних форм

Прибуток повного товариства розподіляється між учасниками відповідно до установчого договору, в якому визначаються частки його учасників. Визначення часток в договорі має значення не тільки при розподілі прибутку, але і для рішення питання про покриття збитків.

Кожен учасник, одержавши частину прибутку повного товариства, враховує її в складі свого балансового прибутку в якості позареалізаційного доходу і з загальної суми балансового прибутку у встановленому порядку обчислює податок, що вносить у бюджет.

           =            +               +              +

В установчому договорі можуть бути передбачені й інші умови розподілу прибутку. При недостатності прибутку вкладники можуть одержати менший відсоток прибутку на свій внесок, але й у цьому випадку договором можуть бути передбачені інші умови (наприклад, виплата відсутньої частини прибутку вкладникам у наступному році і т.д.).

У командитному товаристві з отриманого балансового прибутку, насамперед, вноситься в бюджет податок на прибуток, обчислений відповідно до порядку, встановленого для юридичних осіб. Після цього частина прибутку направляється вкладникам (командитистам) у частках, що відповідають їхньому внеску в капітал товариства, потім прибуток направляється на розвиток підприємства й інші цілі. Залишок прибутку розподіляється між дійсними членами (повними товаришами).

Якщо прибуток не отримано, або отримано в меншому обсязі, ніж передбачалося, то можливі наступні варіанти:

· при негативних фінансових результатах дійсні члени зобов'язані віддати вкладникам їхню частку прибутку, продавши майно товариства;

· при недостатності засобів може бути прийняте рішення про невиплату пайовикам прибутку.

Прибуток товариства з обмеженою відповідальністюобкладається податком і розподіляється в загальному порядку, установленому для юридичних осіб. При підведенні підсумків господарської діяльності за рік кожному учаснику (пайовику) сплачується частка прибутку, що відповідає його внеску в статутний капітал, після внесення в бюджет податків, інших обов'язкових платежів, спрямування прибутку на розвиток підприємства і матеріальне заохочення працівників.

Найбільш складним є порядок розподілу прибутку акціонерних товариств (АТ). Загальні механізми розподілу прибутку, і порядок виплати дивідендів фіксується в Статуті товариства.

Для визначення ставки дивідендів необхідно розрахувати потенційний розмір прибутку, що може бути виплачений акціонерам без збитку для діяльності АТ.

Якщо прибуток, планований як результат господарської діяльності товариства за рік, позначимо як Пз (загальний прибуток); прибуток, що буде спрямований у вигляді податків у бюджет – Пп; прибуток, що направляється на розвиток товариства – Пр; прибуток, що відраховується в резервний фонд – Прф; тоді прибуток, що направляється на виплату дивідендів – Пд, буде дорівнювати:

Пд = Пз - Пп - Пр - Прф

Прибуток, як і чистий доход АТ, формується в процесі його господарської діяльності і реалізується після продажу виготовленої продукції, виконання робіт, надання послуг. Його величина залежить від підсумків роботи товариства, ефективності використання залучених фінансових ресурсів. Узагальнюючим результатом господарської діяльності АТ є балансовий прибуток, що обчислюється в загальновстановленому порядку. Як фінансовий ресурс використовується чистий прибуток, що залишився в розпорядженні товариства після сплати податків.

Особливістю розподілу прибутку АТ є формування резервного фонду (і інших аналогічних за призначенням фондів — гарантійних, страхових і т.п.), що створюється кожним товариством. Величина резервного фонду не може бути меншою 10 і більшою 25% величини сплаченого статутного капіталу. Розмір відрахувань у резервні фонди встановлюється загальними зборами акціонерів, але вони не можуть складати більш 50% оподатковуваного прибутку.

Резервний і інший фонди призначені для покриття збитків АТ і використовуються, якщо прибутку звітного року недостатньо для виплати доходів за цінними паперами.

До витрат АТ, що пов'язані з розвитком виробництва і фінансуються з чистого прибутку, відносяться витрати з випуску і поширенню акцій і облігацій (придбання бланків цінних паперів, сплата винагороди посередникам за початкове розміщення цінних паперів). Частина прибутку, використовуваного на нагромадження, може бути спрямована на збільшення статутного капіталу АТ, чи, як внесок у статутний капітал дочірнього товариства. Якщо це передбачено Статутом, частина прибутку спрямовується для розподілу між працівниками у вигляді грошової винагороди чи акцій. Загальний порядок розподілу прибутку АТ представлений на рисунку 3.2.1.

Політика АТ в сфері розподілу прибутку зазвичай розробляється Радою директорів і підлягає затвердженню на загальних зборах акціонерів.

При плануванні розподілу чистого прибутку АТ необхідно враховувати види емітованих акцій. Так, за привілейованими акціями передбачається обов'язкова сплата дивідендів за затвердженими ставками. Питання про виплату дивідендів по простих акціях зважується в залежності від фінансових результатів діяльності товариства і з урахуванням перспектив його розвитку.

Рис.3.2.1-Порядок розподілу прибутку акціонерних товариств

З метою розвитку підприємства при недостатності прибутку може бути прийняте рішення про реінвестування дивідендів по простих акціях і невиплаті доходів їх власникам. Розподіл прибутку на частину, що інвестується, і дивіденд є найважливішим моментом фінансового планування, тому що від цього залежить розвиток АТ і його можливості сплачувати дивіденди в майбутньому. Занадто високі дивіденди, сплачувані в рекламних цілях, призводять до „проїдання” основного капіталу. У той же час невиплата дивідендів призводить до зниження ринкового курсу акцій товариства і створює складності при розміщенні чергового випуску акцій.

Державні підприємства, що функціонують на території України, можуть здійснювати свою діяльність як державні унітарні підприємства і як казенні підприємства. Розподіл прибутку цих суб'єктів економічної діяльності має свою специфіку.

Державні унітарні підприємства за законом мають значну самостійність у питаннях здійснення фінансово-господарської діяльності. Держава не регламентує розподіл прибутку в таких підприємствах після сплати відповідних податків і перерахування частини прибутку в доход бюджету. Розмір прибутку, що перераховується в бюджет, визначається в Статуті підприємства при його утворенні. Прибуток, що вилучається державою в підприємства, виступає не у вигляді податків чи зборів, а у вигляді орендної плати, що сплачується орендарем (підприємством) власнику (державі) за користування майном.

Порядок розподілу прибутку на казенних підприємствах регулюється типовим статутом казенного заводу (фабрики, господарства) і порядком планування і фінансування діяльності казенних заводів, затвердженими Урядом України.

Відповідно до цих документів прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), виготовленої відповідно до плану-замовлення та в результаті дозволеної йому самостійної господарської діяльності, направляє на фінансування заходів, що забезпечують виконання плану-замовлення, плану розвитку заводу і на інші виробничі цілі, а також на соціальний розвиток за нормативами, щорічно встановлюваними уповноваженим органом. Порядок встановлення таких нормативів затверджується Міністерством фінансів України. Вільний залишок прибутку, що залишається після її спрямування на зазначені цілі, підлягає вилученню в доход державного бюджету.