Автоматизована система технологічної підготовки виробництва.

       До автоматизованих систем, що беруть участь у загальному циклі створення нового виробу і організації його серійного випуску, належать:

       автоматизована система наукових досліджень /АСНД/;

       система автоматизованого проектування /САПР/;

       автоматизована система управління технологічними процесами /АСУТП/;

       автоматизована система технологічної підготовки виробництва /АСУТПВ/;

       автоматизована система управління виробництвом на рівні підприємства /АСУВ/.

       Для ефективної роботи всі автоматизовані системи повинні бути взаємозв’язані та узгоджені за вхідною та вихідною інформацією, потужністю обчислювальних засобів, організацією обробки інформації і т.д.

       Автоматизована система технологічної підготовки виробництва являє собою організаційно-технічну систему, що забезпечує застосування засобів автоматизації інженерно-технічних робіт з ТПВ. АСТПВ включає сукупність методів, алгоритмів, програмного та математичного забезпечення, технічних засобів і організаційних заходів. Створювані на підприємствах АСТПВ є складовою частиною інтегрованих автоматизованих систем управління.

Метою створення АСТПВ є вдосконалення технологічної підготовки виробництва на базі оптимізації процесів проектування, управління із застосуванням сучасних засобів обчислювальної і організаційної техніки.

Технологічна інформація, що використовується при ТПВ, поділяється на незмінну та змінювану. До незмінної належать відомості про зміст ГОСТів, нормалей, стандартне математичне забезпечення, таблиці, константи процесів, дані про встановлене обладнання, наявність на складі матеріалів, нормалей, комплектуючих і т.д. Незмінна інформація зберігається у банках даних. Змінюваною називається інформація, яка змінюється при розв’язанні кожної задачі /наприклад, дані про деталь і т.п./.

 Основними структурними складовими АСТПВ є системи і підсистеми загального і спеціального призначення.

 Залежно від розв’язуваних задач розрізняють такі системи загального призначення: управління технологічною підготовкою, формування вихідних даних, інформаційно-пошукова система, підготовка технологічної документації. Підсистеми загального призначення використовують для реалізації функцій, розв’язуваних на ЕОМ /інформаційний пошук, кодування, контроль, перетворення інформації, формування вихідних даних для автоматизованих систем управління, оформлення технічної документації/.

Інформаційна сумісність перелічених підсистем забезпечується за рахунок єдиної системи кодування, контролю та перетворення інформації. Обмін інформацією між підсистемами здійснює здійснює єдина організаційно-пошукова система, що реалізується засобами системи управління базою даних і виконує пошук, читання, коригування та додавання записів у інформаційні масиви.

У системах спеціального призначення найбільш трудомісткістю є система технологічного проектування.

Технічні засоби АСТПВ базуються на всіх видах обчислювальної техніки. Персональні комп’ютери використовуються для організації автоматизованих робочих місць, мікро- та мініЕОМ – для організації робочих місць мультидоступом, середні та потужні ЕОМ – для утворення центрального обчислювального комплексу. Основною вимогою до обчислювальних засобів, які використовуються в АСТПВ, є програмна сумісність.

Впровадження АСТПВ забезпечує скорочення строків підготовки виробництву три – п’ять разів, підвищення якісних показників розроблюваних технологічних процесів та технологічного оснащення, поліпшення умов праці спеціалістів підприємства, вивільнення їх від одноманітної роботи.

Економічний ефект від застосування АСТПВ досягається за рахунок зниження трудомісткості процесу проектування і за рахунок використання резервів у технологічних процесах /підвищення якості виробів, зменшення витрачання матеріалів, зменшення відходів, організація компонування конструкції, оптимізація режимів термічної обробки та ін./.

Структура внутрішньозаводського планування.

Планування являє собою поректування бажаного майбутнього та ефективних шляхів його досягнення. Це практично, попереднє прийняття рішень. Потреба у плануванні виникає тоді, коли досягнення бажаного результату залежить від набору взаємозв’язаних рішень.

Серед різноманітних завдань, які виникають на різних етапах виробничого планування, існують оптимізаційні та неоптимізаційні. Їх розв'язання здійснюється у певній послідовності, утворюючи комплекс внутрішньозаводського планування. Система цього планування має ієрархічну структуру.

На верхньому рівні планування вирішується завдання формування виробничої програми /перелік виробів та обсягів їх випуску/ підприємства на основі портфеля замовлень. За умов ринкової економіки з урахуванням масштабів та типу підприємства, а також його підрозділів це можуть бути завдання формування умов піврічної або квартальної програми.

Сформована виробнича програма служить вихідною базою для розв’язання завдань середнього рівня – розподілу виробничої програми за підрозділами та плановими переділами різної тривалості з метою раціональної організації випуску продукції. Це може бути поділ річної програми за кварталами та місяцями або поділ квартальної програми за місяцями.

На верхньому та середньому рівнях розв’язуються завдання обсягового планування, які зводяться до побудови виробничих програм підприємства, цехів, дільниць або ліній та обгрунтування їх обсяговими розрахунками завантаження різних підрозділів заводу або груп облад­нання. Тому ці завдання належать до класу обсягово-календарного пла­нування.

Результати розв'язання завдань середнього рівня - місячні плани - служать вихідною інформацією для розв'язання численних завдань нижньо­го рівня - оперативно-календарного планування роботи цехів і дільниць.

Існує багато моделей і методів розв'язання завдань оперативно-календарного планування, які базуються на специфіці структури вироб­ничих програм або самого виробництва. Завдання оперативно-календарно­го планування викликають значний інтерес для практиків, а також для теоретиків, оскільки вони виникають скрізь, де існує можливість ви­бору черговості виконання робіт.

З найважливіших неоптимізаційних задач можна назвати "задачу визначення складу виробу" /розвузлування/. Вона е однією з основних аадач, які розв'язуються плановими службами підприємства на етапі технічної підготовки виробництва, її розв'язання визначає номенкла­туру і кількість всіх застосовуваних у виробі складових частин /фрагментів/ і створює масив складу виробів, які є основою інформа­ційної бази таких завдань планування:

 Розрахунок:

подетального плану виробництва;

нормативної трудомісткості виробів;

нормативної трудомісткості виробничої програми;

норм витрачання матеріалів на виріб;

нормативної матеріаломісткості виробничої програми;

а також:

оперативно-календарне планування основного виробництва;

прогнозування ходу основного виробництва і т.ін.

З усіх завдань внутрішньозаводського планування найбільш тру­домісткими та складними є завдання оперативно-календарного плану­вання. Складність розв'язання цих завдань залежить від прийнятої системи внутрішньозаводського планування та наявності обчислюваль­ної техніки і програмних засобів.

3. Побудувати сітьовий графік і пронумерувати його, використовуючи наступні дані:

Варіант №23