Реформи 1860-70-х рр: селянська. ЇЇ сутність і історичне значення.

Суспільно-політичні реформи 1860-1870-х років відкрили шлях для запізнілої індустріалізації. Спосіб, у який відбувалось скасування кріпацтва, не можна назвати найбільш ефективним, але тим не менше, воно принесло свої результати. В країні виникли умови для розвитку комерційного сільського господарства. хоч українське село терпіло від застою і занепаду, його роль як «європейської житниці» продовжувала зростати.

1860-1870-ті роки були періодом перестройки господарства України на капіталістичній основі. В цей період промисловість України розвивалась навіть швидше ніж промисловість деяких західних країн.

Селянська реформа 1861 року — система заходів російського уряду, спрямована на поступову ліквідацію в країні кріпосницьких відносин.

Причини реформи

1,Економічна відсталість Росії.

2,Поразка Росії в Кримській війні (1853—1856).

3,Розвиток ринкових відносин вимагав скасування кріпосного права.

4,Селянські виступи (1855 р.- «Київська Козаччина»; 1856 р. — «Рух в Таврію за волею»)

Сутність селянської реформи

1.Було запроваджено загально-російську систему селянського управління: сільські громади об'єднувались у волості.

2.Кругова порука.

3.Загальна відповідальність за сплату податків.Способи проведення реформи подекуди наражалися на значний спротив. Селяни відмовлялися вносити викупні платежі, вимагали наділення їх «дарчими ділянками». Всього у 1861 році в Україні відбулося близько 3,1 тисяч селянських виступів, в яких брали участь понад 2 мільйона мешканців 4160 сіл. Найзначнішими були Безуглівське, Бездненське повстання та Кам'янсько-Слобідське заворушення.

Внаслідок реформи 1861 р. селяни України втратили 1 млн. десятин або понад 15% загальної площі земель, якими вони користувались раніше. 94% колишніх поміщицьких селян одержали наділи менші 5 десятин, тобто нижче норми середнього прожиткового мінімуму.

Скасування кріпосного права і наступні реформи, утвердження приватної власності стали причиною серйозних змін в суспільному устрої країни. Змінилося становище не тільки селянства. У пореформений період формувалися нові суспільні класи — буржуазія і промисловий пролетаріат. Утвердження буржуазно-капіталістичних відносин відбувалося в умовах збереження численних пережитків феодального ладу, серед яких, перш за все, слід відмітити політичне панування класу дворян — поміщиків, становий поділ суспільства та ін.Наслідки реформи

1,Соціальна диференціація селян.

2,Збереження поміщицького землеволодіння.

3,Тимчасово зобов'язаний стан.

4,Викупна операція

5,Зниження купівельної спроможності селян.

6,Обмеження самоврядування і правового статусу селян.

Безпосереднім результатом селянської реформи стало прискорення майнової диференціації населення. Так, близько 220 тисяч українських селян були обезземелені, 100 тисяч отримали до одної десятини, понад 1,6 мільйонів — від 1 до З десятин на душу.

Реформи 1860-70-х рр.: судівська. Її сутність і історичне значення.

Судова реформа 1864 р. — реформа судової системи і судочинства; найпослідовніша з буржуазних реформ 60—70-х pp. Проводилася на основі судових статутів, прийнятих 20 листопада 1864 p.: «Установа судових установлень», статути карного і цивільного судочинства, статут про покарання, що накладаються мировими суддями. На околицях Росії статути вводилися зі значними змінами; остаточно процес було завершено лише до 1896 р.

У судових статутах відображено ряд буржуазних принципів судоустрою і судочинства: відділення суду від адміністрації, незмінність суддів і слідчих, створення суду присяжних, установа адвокатури, проголошення гласності й змагальності процесу, вільної оцінки доказів; виборність деяких судових органів (мирових судів). Разом з тим реформа зберегла кілька елементів колишнього станового суду: участь у процесі станових представників, особлива підсудність справ вищих посадових осіб, збереження селянських, «інородчеських» і духовних судів тощо. Були створені дві системи судів — мирові та загальні. Мирові суди розглядали дрібні карні і цивільні справи.

Створювались дві судові системи: місцеві і загальні суди. До місцевих належали волостні суди, мирові судді і з'їзди мирових суддів, до загальних - окружні суди, які створювались для декількох повітів, судові(за цивільними і кримінальними справами) палати, які розповсюджували свою діяльність на декілька губерній чи областей, і касаційні (за цивільними і кримінальними справами департаменти Сенату). Влада цих судів розповсюджувалась на всі сфери, крім тих, де діяла юрисдикція духовних, військових,, селянських судів.

Реформа судової системи закріпила нові принципи: відділення суду від

адміністрації, створення сулу загального для всіх станів, рівність всіх перед судом, незмінність суддів і слідчих, прокурорський нагляд, виборність (мирових, суддів і присяжних засідателів).

Реформи 1860-70-х рр.: в галузі освіти.

Необхідність цієї реформи була викликана попитом на фахівців у зв’язку з початком капіталістичного розвитку. За цією реформою:

- почалося бурхливе створення початкових, середніх шкіл, училищ, гімназій( у 1856р. 8 тис. по всій Росії, у 1896р. – 78,7 тис);

- проведена реформа початкової та середньої освіти: запроваджувався буржуазний принцип рівності всіх станів і національностей, було дозволено відкривати приватні школи. Навчання поділялося на класичне (гімназії, що готували до університетів) і реальне ( училища, що готували до вищих технічних навчальних закладів);

- надана автономія університетам, які одержали право самостійно вирішувати всі свої наукові, навчальні, адміністративні, фінансові та інші питання.