Грамота до всього українського народу» від 29 квітня 1918 року, її зміст та характеристика.

Грамота до всього українського народу — перший офіційний документ Української Держави. Звернення програмного характеру гетьмана Павла Скоропадського. Оприлюднене 29 квітня 1918 року, в день скинення ним Центральної Ради. Проголошував встановлення одноосібної влади гетьмана.

«Грамота до всього українського народу» сповіщала українське населення про повалення Центральної ради і уряду Української Народної Республіки, а також проголошувала встановлення диктатури гетьмана Павла Скоропадського до часу обрання всеукраїнського парламенту — Сейму.

У «Грамоті» підкреслювалося, що після укладання Брестського договору та визволення України військами Центральних держав, уряд Української Народної Республіки не спромігся забезпечити виконання міжнародних домовленостей, а також виявився не здатним встановити політичний і соціально-економічний порядок в країні. У зв'язку з цим Павло Скоропадський перебирав на себе тимчасово всю повноту влади і проголошував себе гетьманом всієї України.

«Грамота» передбачала наступні кроки:

Центральна та місцеві ради розпускалися, а міністри та їхні заступники, що представляли попередній український уряд, звільнялися з посад. Інші урядовці мусили виконувати свої функції.

Усі постанови і розпорядження Центральної Ради, Тимчасового уряду Росії скасовувалися.

Приватна власність проголошувалася підґрунтям культури і цивілізації. Встановлювалася повна свобода купівлі-продажу землі. У великих землевласників передбачалося відчуження ділянок землі за їх справжньою вартістю на користь хліборобів.

Відкривався простір торгівлі, приватному підприємництву та ініціативі.

Обіцялося відновити політичний, господарчий та суспільний порядок, забезпечити основні права громадян, зокрема, пролетаріату, та обрати на основі нового виборчого закону Український Сейм.

В кінці «Грамоти» гетьман закликав усе населення країни, незалежно від національності й віросповідання, допомагати йому розбудовувати Українську Державу.

25.закони про тимчасовий державний устрій…

 Форма правління, яку було запроваджено за П. Скоропадського можна вважати за перехідну до президентської республіки. Виклика­ють заперечення висновки тих авторів, які вважають, що відбулося повернення до монархії. В заяві Ради Міністрів Української держави від 10 травня 1918 року підкреслювалося: "Гетьман не думає стати самодержцем. Назва Гетьман це втілення в історичній національно-українській формі ідеї незалежності і вільної України".Оскільки парламентська республіка Центральної Ради показала повну неспроможність, викликає розуміння пошук П. Скоропадсь­ким такої форми правління, яка допомогла б державі вийти з тяжкої кризи. Спочатку для наведення порядку потрібна була диктатура, а вже потім "ні диктатура вищого класу, ні диктатура пролетаріату, арншомірна участь всіх класів суспільства в політичному житті краю" (II. Скоропадський).Ідея короткочасної сильної влади знайшла відображення в "Зако­нах про тимчасовий державний устрій України" від 29 квітня 1918 року. Замість назви держави "Українська Народна Республіка" було |< іаиовлено нову — "Українська держава".Гетьман був вищим органом влади. Йому належала вся повнота іамшодавчої та виконавчої влади. Гетьман виступав також як "най-ішщий керовничий всіх зносин Української держави з закордонними иержавами" і "верховний воєвода української армії і флоту". Крім ЦЬОГО він здійснював помилування.Закон мав чинність тільки після затвердження його гетьманом. Як ііже говорилося, сильна влада повинна була діяти "до вибрання Сей­му". Про необхідність обрання Державного Сейму в майбутньому йшлося і в "Грамоті до всього українського народу".Загострення політичної ситуації в країні поставило гетьмана пе­ред проблемою забезпечення керівництва державою в разі неперед-бачених обставин. В зв'язку з цим 1 серпня 1918 року приймається І їїмчасовий закон про верховне управління державою на випадок і мерті, тяжкої хвороби і перебування поза межами ясновельможного мама гетьмана всієї України". За цих обставин влада переходила до Колегії Верховних Правителів держави, яка складалася з трьох осіб: "одного правителя заздалегідь визначає сам пан Гетьман, одного іибирає Державний Сенат і одного вибирає Рада Міністрів". Коле-і по очолював Голова, якого призначав сам Гетьман. Рішення Колегії приймалися більшістю голосів.

Центральні органи влади України Держави часів гетьмана Скоропадського

Гетьман був вищим органом влади. Йому належала вся повнота влади законодавчої і виконавчої влади. Закон мав чинність тільки після затвердження його гетьманом. 1 серпня 1918 року приймається «Тимчасовий закон про верховне управління державою на випадок смерті, тяжкої хвороби і перебування поза межами ясновельможного пана гетьмана всієї України». З цих обставин влада переходила до Колегії верховних правителів держави. Колегію очолював Голова, якого призначав сам Гетьман. Рішення Колегії приймається більшістю голосів. Рада міністрів, або гетьманський уряд, здійснював координацію і організацію діяльності центральних органів управління. Її очолював Отаман – Міністр. При Раді міністрів створено Генеральну канцелярію на чолі з Генеральним секретарем. До Ради Міністрів входили такі міністерства: внутрішніх справ, народної освіти, фінансів, торгівлі і промисловості, харчових справ, земельних справ, судових справ, закордонних справ, військових справ. Згодом було створено міністерство народного здоров’я і міністерство сповідань,яке займалося релігійними проблемами

.

Організація та діяльність влади на місцях України Держави часів гетьмана Скоропадського

Місцеве управління . Місцеві адміністрації очолили старости, які замінили комісарів. Старостам належала вся повнота влади на місцях. Законом про вибори до земств від 5 вересня 1918 року відновлюється діяльність земських установ. На посади в місцеві адміністрації призначались колишні царські генерали, чиновники, поміщики. Законом від 1 серпня 1918 року створюється Управління столичного Отамана. 29 червня 1918 року приймається закон, який надає губернським старостам право розпуску таких органів самоврядування, як земські збори і управи, міські думи. Всю систему місцевої адміністрації очолювало Міністерство внутрішніх справ.