Реформи Олександра ІІ, їх юридична суть і історичне значення.

Поразка царизму у Крим війні змусила самодержавство шукати нових шляхів подолання ек та соц кризи. Реформи, які дозволили б модерніз найбільш відсталі ділянки сусп життя, розпочав здійснювати новий рос імп Олександр II. Реформи, хоча і мали обмежений характер, все ж відкрили певний простір для розвитку капіталістичних відносин в економіці і сприяли поліпшенню держ керівництва. Найважливішою з реформ було скасування кріпосницького права. Селяни отримували особисту свободу та громад права. Зем наділ, яким вони користувались, ставав їхньою власністю лише після заверш викупної операції, що проводилась в інтересах поміщиків. Прогресивний характер мала земська реформа 1864. запроваджувались виборні органи місцевого самоуправління (земські збори і земські управи), які обирались на підставі багатоступеневої куріальної системи і відали винятково питаннями місцевого господ і культ-освітн життя. Найбільш послідовно проведеною стала суд реформа, яка розпочалась у 1864. Замість станового встан коронний суд присяжних, для розгляду дрібних громадянських справ — мировий суд. Проголош принципи виборності й незмінності суддів, рівності всіх перед законом, гласність суду, участь у процесі двох сторін — обвинувачення і захисту. До розгляду крим справ залучалися присяжні засідателі — представники населення, що призначалися за жеребом. У 1860 роках було проведено низку фін реформ, створено Державний банк. Розпоч реформи в галузі освіти, спрямовані на демократизацію освітніх закладів.1861—1874 проводилася військ реформа:ліквідовано рекрутську повинність і запроваджено зага військ повинність для всіх чол, які досягли 20 р. Реформи хоч і мали обмеж характер, в основному сприяли капіт розвитку країни. Спираючись на державну підтримку і приплив іноземного капіталу, високими темпами розвивалась промисловість. Формувались нові промі райони на півдні імперії.Наслідком господарських змін було становлення нових соціальних верств населення — промислового пролетаріату і торговельно-промислової буржуазії.

Юридичний зміст селянської реформи 1861 року.

Підготовка селянської реформи розпочалася в 1857р її здійснював Головний комітет по селянським справам.Спалах християнського руху змусив владу прискорити підготовку реформи. 19 лютого 1861рокуМаніфест був підписаний царем. Він вирішив 4 питання:

1) про особисте звільнення селян.Зупинялося право поміщика розпоряджатися особистістю селянина. Селяни отримували особисті і майнові права. Протягом двох років селяни змушені були відробляти попередні повинності.

2) про земельні наділи і повинності звільнених селян.Селяни наділялися землею і польовим наділом, причому наділалися в обов’язковому порядку

3) про викуп селян своїх земельних наділів.Розмір викупних платежів визначався не вартістю землі, а розміром дореформених селянських феодальних повинностей. 20-25% вартості селяни сплачували готівкою, 75-80% брали в позику в держави на 49 років під 6% річних.

4) про організацію селянського управління.Зберігалась общинна форма землеволодіння. Община була власником землі. Община платила податки, розприділяла між селянськими дворами. Разом з цим община створювала для селянина соціальни захист. Органами селянського управління в сільських общинах,були сільські сходи, які обирали старост і інших посадових осіб.

Судова система за судовою реформою 1864 року.

Сенат –вища судова інстанції, в якій були касаційні департаменти.

· Місцеві суди:

- волосний – селянський суд. Склад: 3 судді, які обиралися на волосних зборах. Компетенція: дрібні цивільні справи

- мировий:

ü мировий суддя здійснював суд одноособово. Вимоги: 1. Не молодше 25р 2. Вища юр. освіта 3. Володіння майном

ü З’їзд мирових суддів – апеляційна і касаційна інстанція до мирового суду. Компетенція: дрібні справи, де примирювалися сторони; цивільні справи до 500р; кримінальні справи, де покарання було ув’язнення. Остаточними вважалися такі рішення: за позовом до 30р; кримінальні справи, де виносився виправдовуючий вирок; вирок з такими санкціями догани як штраф до 15р

· Загальні суди:

- Окружний суд – складався із цивільних та кримінальних департаментів. Юрисдикція: справи, які перевищували компетенцію мирового суду. Цивільні справи вирішував голова і 3 присяжні засідателі, а кримінальні справи вирішував голова та 12 присяжних. Вимоги до голови: 1. Вік – 25р 2. Юр. освіта 3. Стаж – 3р 4. Затверджувався імператором. Вимоги до присяжних: 1. Вік – 25-70р 2. Російське підданство 3. проживання на території Росії не менше 2 років 4. Володіння певним майном. Не мали права бути засідателями: 1. Держслужбовці 2.Вчителі 3. Священники 4.Військові. Всі вироки апеляції не підлягали, а лише касації в Сенаті.

- Судові палати – суд другої інстанції для окружного суду і суд першої інстанції по справах державних злочинах, посадових злочинах. Тут було три станових засідателя: 1. дворяни 2 міщани 3 селяни

Буржуазно-демократичні принципи судоустрою і судочинства за судовою реформою 1864 року.

· принцип змагальності –відокремлення функцій судійського обвинувачення від захисту; вперше запроваджувався інститут адвокатури і буле реорганізована прокурорська система. Адвокати: присяжні повірені(здійснював захист у всіх видах суддів) та приватні повірені(дрібні цивільні та кримінальні справи)

· відокремлення суду від адміністрації.реалізації цього принципу сприяли високі оклади суддів та відокремлення органів слідства від поліції

· безстановості створення єдиної судової системи для всіх підлеглих Російської імперії

· гласностіна засідання суду допускалася публіка

· рівності всіх перед судом

· колегіальності

· виборності

· незмінюваність суддів та слідчих

Земська реформа 1864 року.

Положення про губернські і повітові земські установи, буржуазна реформа, викликана необхідністю пристосувати самодержавних д. Росії до потреб капіталістичного розвитку, прагненням царизму залучити на свій бік лібералів у боротьбі з революційним рухом. В кожній губернії і в кожному помісті обиралися губернські та міські збори. Вибори були безстанові, але від участі в них відсторонювались жінки, учні, народні вчителі, армія та поліція. Населенням обиралися лише члени помісних земських зборів, причому виборці поділялися на три виборчі курії: повітових землевласників, міських виборців, виборців від сільських общин.

Міська реформа 1870 року.

Одна з бурж реформ в Росії 60-70-х рр. 19 століття Згідно Міським положенням [затв. імп. Олександром II 16 (28). УІ 1870] на міські органи самоврядування (думи та управи) було покладено виконання адм.-госп. завдань на тер. міста: Питання впорядкування (тр-т, освітлення, опалення, каналізація, водопровід, благоустрій мостових, тротуарів, мостів), завідування шкільним, мед. справою, міською торгівлею і пром-стю, міським кредиту т.д.

Органами самоврядування в містах були міські виборні збори, міська дума і міська управа. Міські виб. збори скликалися тільки для обрання гласних членів міської думи, час їх скликання визначався думою. Голосні обиралися секретності. голосуванням на 4 роки. Кількість гласних в міській думі залежала від кількості населення міста (від С до 72); в столицях - значно більше (у Москві - 180, Санкт-Петербурзі - 250). У виборах мали право брати участь міські жителі будь-якого стану, які досягли 25-річного віку, володіли нерухомістю, зокрема пром. або торг, підприємствами, займалися промислами або дріб, торгівлею і платили міські податки. Юрид. особи і жінки брали участь у виборах через представників. Не допускалися до виборів особи засуджені, звільнені з посади, ті, які перебували під слідством, позбавлені духовного сану і т.д. Виборці ділилися на 3 курії (великі, середні і дрібні платники податків). Кожна з них обирала рівну кількість (третина) гласних міської думи. Встановлений порядок забезпечував перевагу в складі дум і управ представників заможних верств, оскільки перші 2 курії мали 2 / 3 голосних, складаючи при цьому лише близько 14% від заг. кількості виборців. Діяльність органів міського самоврядування перебувала під наглядом губернаторів і м-ва внутр. справ. З цією метою згідно Міським положенням були створені губернські по міських справах присутствія під головуванням губернатора, які розглядали скарги на міські органи самоврядування. Особовий склад міської управи вважався знаходиться на державній службі. М. р.. 1870 була проведена і в 9 губерніях і прирівняних до них містах України. В інших укр. міст реформа проводилась на розсуд міністра внутр. справ з урахуванням місць. особливостей. На Одесу силу Міського положення з деякими змінами була поширена з особливих Правилами від 20.VI 1872, а на зап. губернії - по спец законом від 29.IV 1875. Процес проведення М. р. 1870 в Україні розтягнувся на 14 років. За цей час міське управління було реформовано в 135 містах і посадах, а нереформованим залишилося в 25 містах і посадах. Цей процес не був одночасним: якщо на більшій частині тер. Україна реформа проводилася в стислі терміни (часто не враховувалося навіть бажання більшості городян), то на Правобережжі уряд, перш за все з політичних міркувань, здійснював реформування поступово, починаючи з тих міст, де «не здається це шкідливим і небезпечним у політичному відношенні».