Кодифікація права Катерини ІІ.

Реформи, у системі центральних органів влади і управління супроводжувалися розгорнутої кодифікацією російського права. Основні напрямки роботи були намічені в діяльності Уложенної комісії Катерини II.

З царювання Олександра I змінилися завдання кодифікації, які формулювалися наступним чином:

• закони повинні затверджуватися на "непохитних підставах права";

• вони повинні визначати всі частини державного управління, межі компетенції державних органів, права та обов'язки підданих відповідно до "духом правління, політичним і природним станом держави і народним характером";

• вони повинні розташовуватися по суворої системі;

• вони повинні містити в собі правила для відправлення правосуддя.

Комісії доручалося скласти загальні державні закони, що діють на території всієї Росії. З маси діючих законів слід було вибрати ті, які "найбільш корисні для блага народу і відповідають духу нації і природним умовам країни".

Жалувана грамота російському дворянству 1785 року.

«Жалувана грамота дворянству» здійснювала консолідацію дворянства. Привілегії дворянства визначалися досить широко: закріплювалось положення Маніфесту 1762р про свободу дворян служити, залишати службу, виїжати в інші держави, відмовлятися від підданства. Встановлювались політичні корпоративеі права дворянства: право скликати та брати участь в провінційних з’їздах, прво обирати суддів. «ЖГД» складалась із вводного маніфесту та 4 розділів. В ній встановлювались принципи організацій місцевого дворянського самоуправління, особисті права дворян та порядок скликання родових дворянських книг. Дворянське звання розглядалося як невідємне, розповсюджувалось на всіх членів сімї. Підставою для позбавлення дворянського звання могли стати лише кримінальні злочни, в яких проявилося моральне падіння злочинця. Особисті права дворян включали право на дворянську гідність, право на захист честі, особистості та життя, звільнення від тілесних покарань, від обов’язкової державної служби. Речові права дворянства повне і необмежене право власності на придбання, використання і спадкування будь-якого виду майна. Встановлювалось виключне право дворян купувати села і володіти землею та селянами, дворяни мали право відкривати промислові підприємства, вести морську торгівлю. дворяни володіли особливими судовими правами: права дворянства могли бути ліквідовані лише за рішенням суду; дворянина судив лише рівний йому становий суд; рішення інших судів для нього не мали значення.

Жалувана грамота містам 1775 року.

При підготовці «Жалуваної грамоти містам» були використані такі джерела: матеріали Уложенної комісії, Цеховий устав, Устав благочинства, Постанова для управління губерніями, пруський Ремісничий устав. «ЖГМ» складалася із маніфесту, 16 розділів та 178ст. Грамота закріплювала єдиний становий статус всього населення міста. Особисті права міщан: включали право на охорону честі та гідності, особистості та життя, право на пересування та виїзд з-за кордон. До речових прав відносились право власності, право володіти промисловими підприємствами, право на ведення торгівлі.

Установа про губернії 1775 року.

В 1775р Катериною ІІ була видана Установа про губернії 1775р, що змінила систему місцевого управління. В основі нового поділу країни було поставлено кількість населення. На чолі губернії імператором призначався губернатор, що володів широкими повноваженнями по управлінні губерніями. Губернське правління: губернатор, губернський прокурор, 2 радники. Генерал-губернатор управляв декількома губерніями.

Установа про губернії реформувало судову систему. Устанавлювалось декілька видів судів – духовний; кримінальний; поліцейський; торгівельний; військовий; придворний; спеціальний. Всі суди входили в єдину систему: повіт – провінція – губернія. Апеляційною інстанцією для повітових судів став верховний земський суд, складався з двох департаментів – по кримінальним та цивільним справам. Апеляційною і ревізійною інстанціями в губернії стали судові палати. Сенат залишався вищим судовим органом для судів всієї системи.

Реформування вищих органів влади і управління при Олександрі І.

1801р –заміна Ради при Височайшому дворі Неодмінною державною радою

1801р– створенно Негласний комітет (входили молоді друзі імператора)

Оголосив Сенат верховним контрольним і законодавчим органом.

1802р Ліквідував колегії, замінив Міністерствами(Військово-сухопутний, Військово-морське, Юстиції, Внутрішніх справ, Іноземних справ, Фінансів, Комерції, Народного просвітництва). Комітет міністрів – виконавчий орган. Завдання міністерств: організація зносин з місцями, підготовка документів про поточні справи та звіти

Спроби ліквідації кріпосного права в 1 пол. ХІХ ст.

Кріпосницький устрій тормозив подальший економічний розвиток Росії. На поч..ХІХст держава змушена була дозволити розбагатівши селянам викуповуватись на свободу.В 1803р був прийнятий указ «Про вілих хліборобів». За цим наказом поміщики отримували право «відпускати» кріпаків на волю з наділом землі за дуже високий викуп. В 1842р з’явився наказ «Про зобов’язаних селян», який надавав поміщикам право звільняти селян без землі. При цьому поміщики могли наддати селянам землю в користування, за що останні повинні були нести деякі повинності.

Масові антифеодальні виступи селян Прибалтики змусили царську владу звільнити від кріпосного права селян Естляндської, Ліфляндської і Курляндської губерній без землі. Вільні селяни змушені були користуватися землею поміщиків за несення повинностей

Кодифікація права М. Сперанського.

Наступна спроба кодифікації була здійсненна в 1804р Комісі під керівництвом Сперанського створила проекти цивільного, кримінального і торгівельного уложень. Проте уложення ці не були прийнятію В 1826р робота по кодифікації відновилася. М. Сперанський запропонував створити спочатку повний звід законів Російської імперії, розташувавши законодавчі акти в хронологічному порядку. Належало виявити і зібрати значну кількість законодавчих актів. Повна збірка законів була готова до 1830р. Воно включало 40 томів законів і 6 томів додатків.

Разом з тим велася робота по складанню Зводу дійсних законів Російської імперії. В 1832 Звід законів був опублікований. В Звід були включені лише дійсні акти: деякі закони скоротили, із протирічних актів друкувалися пізніші. Укладачі намагалися розмістити закони по певній системі, що відповідала галузям права.

Звід законів ділився на вісім головних розділів та 15 томів. Будучи в основі феодально-кріпосницьким, Звід враховував в деякій мірі інтереси буржуазії. Кодифікація російського права мала велике значення. Вона привела до формування спеціальних галузей законодавства.