Економічними причинами феодальної розлробленості Київської Русі стали

Розвиток феодальної земельної власності — основи феодалізму— мав значні наслідки для Київської Русі. Внаслідок загарбання общинних земель і посилення експлуатації смердів посилилось як економічне, так і політичне становище місцевих феодалів, що експлуатували також і населення міст. Збагачуючись, великі феодали почали заводити власні двори, військо, будували фортеці. Крім уже зазначених причин, на розпад Київської Русі вплинули і міжнародні обставини. З кінця XI ст. розпочалися хрестові походи, вони призвели до зміни напрямків торговельних шляхів. Багато які з західноєвропейських країн, особливо німецька, перестали користуватися шляхом «із варяг у греки». Відтепер Схід торгував з Центральною Європою через Середземне море. Це викликало занепад торгівлі по Дніпру, Київ втратив роль міжнародного торговельного центру, а це, в свою чергу, призвело до економічного та політичного послаблення великого князя київського.

Виснажувала економічні і воєнні сили великого князя і безперервна боротьба з племенами кочовиків. Таким чином, ріст місцевих феодальних центрів, слабкі економічні зв'язки всередині країни, що обумовлювалось пануванням натурального господарства, і ряд додаткових зовнішніх причин призвели в середині XII ст. до розпаду Київської держави на окремі самостійні князівства.

121. Економічні погляди Платона полягали в тому, що
держава, яка складається з багатих і бідних, - це, по суті, дві держави: держава багатих і держава бідних. Нерівність випливає із природи людей, ч\з що є нездоланною. Здібності окремої людини є обмеженими, а її потреби-різноманітними і безмежними.Розв’зання ціеї суперечності Платон бачить в утворенні «міcта», тобто об’єднання людей, в якому існує поділ праці.

Економічні причини занепаду стародавнього Риму

У добу пізньої Римської імперії (III—V ст. н. е.) господарство занепало і прийшло до кризового стану. Причиною кризи було загострення суперечностей рабовласницького суспільства. Дешева рабська праця не стимулювала технічній прогрес. Криза рабовласницького господарства в аграрному виробництві виявилася у зменшенні площі оброблюваних земель, нерентабельності вілл та латифундій, поширенні екстенсивних форм ведення господарства, його застої. Обмежувалася абсолютна власність рабовласника над рабами. Заборонялося їх вбивати, передавати сільських рабів без землі.

Економічний занепад охопив також ремесло і торгівлю. Зменшилося населення міст. Ремесла поступово переміщувалися з міст у села. Ремісничі майстерні виникали у маєтках великих землевласників. Вілли і латифундії перетворювалися на економічно замкнені господарства. Скоротилися внутрішня і зовнішня торгівля, грошовий обіг. Римська імперія втратила свою відносну економічну єдність. Посилилися суперечності між Римом і провінціями. Зросло втручання держави в господарське життя.

Отже, для господарства Римської імперії в III—V ст. н. е. визначальним стали розклад античної власності, поступова втрата рабством свого виробничого значення, натуралізація і аграризація економіки, послаблення економічних позицій міст, дестабілізація грошової системи, посилення фіскального гніту.

124. Економічні причини франко-пруської війни були…

Після Австро-Пруської війни 1866 домінуюча роль у процесі об'єднання німецьких земель остаточно перейшла до Пруссії. У 1867 році був створений Північно-Німецький Союз, який об'єднав усі німецьки землі на північ від Майна. Канцлером Союзу був Отто фон Бісмарк. Він прагнув долучити до лав Союзу південно-німецькі держави, які під час війни виступали на боці Австро-Угорщини, і тим самим завершити процес об'єднання Німеччини.

У Франції в той час панував імператор Наполеон ІІІ, племіник великого Наполеона Бонапарта. Друга Імперія прагнула зберегти свою гегемонію у континентальній Європі, і тому намагалася протидіяти планам Бісмарка. Також Наполеон ІІІ бачив у війні спосіб подолати наростаючі протиріччя всередині держави. Ще однією з причин були спірні землі на західному березі Рейну, які мали великий промисловий потенціал.

127. За користування чим селяни Галичини(кінець XVII ст.) сплачували грошовий чин? Землею

Заходи нацистського уряду Німеччини.

З метою стиму­лювання економічного росту вводилися податкові пільги. При одночасному зростанні витрат та зниженні податків виник дефіцит бюджету, який покривався випуском паперових грошей. Щоб не допустити; інфляції та зростання цін, уряд ввів контроль над цінами та зарплатою. Почався поступовий перехід до карткової системи розподілу. Це ще більше посили­ло масштаби державного регулювання економіки. Особливістю економіки нацистської Німеччини було те, що всі підприємства були об'єднані в галузеві картелі і підпорядковані Імперському міністерству господарства. Приватна власність зберігалася, великі підприємці входили до складу керівництва державою, вони ж керували га­лузевими і територіальними органами управління. Однак свобода підприємництва була суттєво обме­жена. Найкращі умови для розвитку отримали виробники металу, палива, хімічних речовин, але не готової продукції, не то­варів широкого вжитку. Вийшло так, що не вироб­ники кінцевої продукції, які стоять найближче до споживача, а виробники сировини (вугілля, залізної руди) та напівфабрикатів (чавуну, сталі, коксу і т. ін.) почали визначати стратегію розвитку німецької економіки. Це призвело до занепаду експортних га­лузей, а зовнішня торгівля жорстко контролювала­ся. Зменшувалася залежність країни від імпорту.

129. Згідно нової економічної політики в країні замість продрозвертки запроваджувались натуральний податок, який вилучався : у селян

130. Закони Г.Госсена, їх зміст.У 1854 р. опублікував книжку під назвою «Розвиток законів суспільного життя і правил людської діяльності, що з них випливають», в якій сформулював ряд важливих теоретичних положень, котрі увійшли в економічну науку під назвою першого і другого законів Гюссена. Перший закон стверджував, що зі збільшенням кількості даного блага гранична корисність його зменшується, а за умови повного задоволення потреб споживача вона дорівнюватиме нулю. Згідно з другим законом оптимальна структура споживання досягається за умов однакових граничних корисностей усіх благ, що споживаються.

133. Ідеєю класичної політ економії П'єр де Буагільбера було:визнання джерелом багатства не обіг, а вироб-во, зокрема с\г та працю. Б.виступав за реформування державної економічної політики.

Буаг. виступає за реформування податкової системи, протидержавного регулювання цін, особливо на зерно. Буаг. вважає, що економічні закони діють як закони природи. Джерелом багатства є праця.

134. Ідеї мислителів якої країни або країн стали…суч.екон-ї науки:Ст.Китай;Ст.Греція

135. Ідеї соціал-реформізму в 20-30 рр. ХХст. мали такі характерні риси: а)обґрунтування процесу переходу від капіталізму до соціалізму за доп-ю реформ;б)посилення екон-х функцій держави;