Мобілізаційні моделі як форма реалізації наступальних стратегій розвитку.

Мобілізаційна модель базується на тезі про необхідність використання внутрішнього та зовнішнього потенціалів для формування основ самодостатнього динамічного розвитку країни у глобальному середовищі.

Використання внутрішнього потенціалу (перший етап) зводиться до формування раціональної, життєздатної структури виробництва (на основі відносної закритості). Кінцевим показником ефективності такої структури є досягнення певного рівню стійкості та конкурентоспроможності у глобальному просторі, високий рівень добробуту нації[1]. 

Використання зовнішнього потенціалу (другий етап) свідчить про економічну самодостатність і стійке місце у глобальному економічному просторі (ідентифікується з економічною безпекою країни), незалежність від інших економік та прорив (експансія) на зовнішній ринок завдяки використанню набутих економічних переваг. Воно полягає у залученні світових ресурсів.

Мобілізаційна модель - стратегія економічного прориву. М.м. базується на використ. внутр. потенціалу і на високому рівні організації процесу внутр. розвитку. (модель Сталіна, Гітлера, Мусоліні, Рузвельта...)

Спільні риси мобілізаційних моделей:

- інституціональність, яка виводить цю модель за межі самовирішення ек проблем, тобто така модель є виразом певної політ волі;

- синергетизм- використання однієї з інституціональних складових розвитку суспільства в якості провідної, базової в цій моделі (політика, ідеологія, особистість[2], або інш.);

- комунітарність (спільні інтереси важливіші за власні);

- конфронтаційність (с-во трактується як таке, що протистоїть глоб сер.щу);

- автарктичність - закритість формується за допомогою провідних макроекономічних форм(рівень доходів та рівномірність їхнього розподілу тощо);

- експансивність;

- стратегічне регулювання.

                   Складові м.м.:

- наявність страт. Розвитку;

- наявність пол. сили (лідера), здатної реалізувати цю стратегію, сформувавши ідеологію;

- необхідна визначальна роль держ власності;

- планування, уніфікація;

- активна кумулятивна роль держави;

- жорсткий сусп контроль за діяльністю держави і підприємців (демократизація у суч розумінні - формування потужних інституцій, здатних здійснювати такий контроль).

74.Моделі розвитку національних економік і диверсифікація світових економічних стратегій.

1)модель саморозвитку;

2)модель керованого розвитку

а) соціально-ринкове гос-во

б) планове гос-во

в) ринкове гос-во

3) некирований капітилізм.

Чистих моделей не буває.

Активність уряду, глибина втручання владних держави в економіку залежить від різних стратегічних моделей. Найбільш відомі дві: кейнсіанська –активне, монетаристська/ліберальна – загальне регулювання на макрорівні. Хоча існують і інші проміжні моделі.

Серед різноманітних нац. моделей ринкових економік вирізняють: американську (саморозвитку) , скандинавську, саксонську, японську.

Американська модель – це ліберальна ринкова модель, про яку заговорили у 90-х рр, коли лідерство в екон. зростанні перейшло до США. Ця модель будується на сис-мі сприяння усякому заохочуванню підпр-кої активності, збагаченню найб. активної частини нас-ня, на стимулюванні розвитку нової техніки і технології, найбільш перспективних і ефективних вир-в. Цю модель характеризують високий рівень прод-сті праці і масової орієнтації на досягнення особистого успіху. Вплив держави спрямований на підтримку стабільної кон’юнктури і екон. рівноваги.

Скандинавська модель (Швеція, Норвегія, Фінляндія) - колективістсько-універсалістська модель соціально-екон. розвитку на основі приватної власності і ринку. Вона відрізняється від багатьох ін. моделей сильною цілеспрямованою, більш відкритою і стійкою соц. політикою. В основі її лежить концепція функціональної соціалізації економіки, яка передб. викор-ня результатів приватнокапіталістичного підприємництва й екон. зростання на соц. вирівнювання, а також установлення виробн. демократії. Це означає широке держ. втручання в економік.

Саксонська (німецька) модель – модель соціально ринкового господарювання, яка ґрунтується на наданні всім формам гос-ва (великим, середнім, дрібним) можливості стало розвиватися й успішно конкурувати між собою. При цьому особлива увага приділяється розвитку дрібних і середніх високотехнологічних підприємств, фермерських господарств. Стимулювання конкуренції пов'язується зі створенням особливої інфр-ри, яка стримує негативний вплив ринку і капіталу, з формуванням багатошарової інституціональної структури суб’єктів соц. політики.

Японська модель – модель регульованого корпоративного капіталізму. Ця модель будується на дуже високому рівні розвитку нац. самосвідомості, переважанні інтересів нації над інтересами конкретної людини. Корпоративні принципи, ідеї і символи панують як на мікроекон., так і макроекон. рівнях. Держава забезпечує ств.сприятливих умов для госп. діяльності, стимулює динамічний розвиток найбільш перспективних галузей економіки. Малий і середній бізнес спеціально не стимулюються, але й перешкод для їх розвитку не робиться. Прискорення пром-го зростання, висока конкур-сть корпорацій на світовому ринку в ті часи забезпечувалися також за рахунок імпортування нових технологій, нарощування обсягів праці і капіталу, що застосовувалися, відносно низьких витрат на вир-во продукції. Рівень з/п, а, відповідно, і рівень життя населення в цей період суттєво відставав від росту продуктивності праці.

За підходом вітчизняних вчених існує 7 моделей:

1.Китайська модель (Китай, В’єтнам, Монголія). Трансформація ек-ки і перехід на ринкові засади передбачається в надрах старої командно-адміністр системи. Процес трансформ визначено як поступовий, тривалий, поетапний. Система держ управління й планув не ліквідується, а пристос до нових умов.

2. Угорська модель – також означає поступовий перехід до ринк відносин; ринк середовище почало формув ще в надрах командно-адм системи. Проте, на відміну від кит моделі, ком сист не зберігається, а поступово демонтується.

3. Польська модель «шокової терапії» – швидке руйнування адміністр системи управл, прискорена приватизація, максим відкритість економіки для іноземних товарів і капіталу.

4. Чеська-Словацька модель. Ек реформи спир на старі традиції ринк культури. Роздержавлення власності здійснюється м’якими, цивілізованими метод, шляхом акціонування й корпоралізації.

5. Прибалтійська модель (Естонія, Латвія, Литва). Специф її полягає в незначних масштабах нар господ й ефективного використ факторів зовн допомоги для стабілізації виробництва, споживання і фінансово-грошової системи.

6. Російська модель – ґрунтується на приватизації, роздержавленні, внаслідок чого утворюються великі ТНК олігархічного типу. Державна бюрократія зберігає сильні позиції.

7. Українська модель – де в чому подібна до російської. Специфічною рисою є досить тривалий час (практично перші десять років незалежності) пошуку оптимального стратегічн напряму, визначення стратегічної мети.