Конституційні засади прав та обов'язки людини. (це 2 розділ Конституції)

Конституція України 1996 року юридично закріпила широкий спектр прав і свобод людини і громадянина.

Права людини – це права, пов’язані з самою людською істотою, її існуванням і розвитком.

Найвищою гарантією прав і свобод людини і громадянина є конституційний лад України, заснований на неухильному дотриманні Конституції України і законів України, приписах природного права і загальновизначених принципах і нормах міжнародного права.

Основні права й свободи людини і громадянина - це закріплені в Конституції України невід’ємні права і свободи людини і громадянина, що належать їм від народження чи в силу наявності в них громадянства України, гарантуються державою і становлять ядро конституційно-правового статусу особи в Україні.

Особисті (громадські) права і свободи є природними і пов’язані з належністю людини до громадянства України.

1) Політичні права і свободи відображають міру можливої участі в суспільно-політичному житті, державної влади та органів місцевого управління.

2) Соціальні права – це права на одержання певних позитивних послуг від держави.

3) Економічні права – це права людини і громадянина, пов’язані з економічними, насамперед майновими відносинами.

4) Екологічні права – це права на безпечні для життя і здоров’я довкілля та відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

5) Культурні права. У широкому розумінні – це права, які сприяють духовному розвитку людини, доступу до скарбів світової культури. Серед цих прав – право на освіту (повна загальна середня освіта є обов’язковою), право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурентній основі (ст.53), гарантується свобода літературної, художньої, науково-технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Конституція України встановила правові й конституційні гарантії прав і свобод людини і громадянина.

До правових гарантій належать:

· право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст.55);

· право на відшкодування (ст.56);

· право знати свої права і обов’язки (ст.57);

· право на правову допомогу тощо.

До конституційних гарантій належать:

· суди;

· Верховна Рада України, КабінетМіністрівУкраїни та місцеві державні адміністрації;

· Уповноважений Верховної Ради з прав людини;

· прокуратура, адвокатура та інші органи.

Гарантом прав і свобод людини і громадянина є Президент України (ст.102 КонституціїУкраїни).

Обов’язок – це об’єктивно обумовлена вимога держави до людини і громадянина діяти відповідно до чинного законодавства, а не за особистим бажанням.

Конституція фіксує такі обов’язки громадян України:

· захист Вітчизни (ст.65);

· не нанесення шкодиприроді (ст.66);

· сплачуванн яподатків і зборів (ст.67);

· неухильне додержання Конституції України і законівУкраїни (ст.68).

Незнання законів не звільняє нікого від юридичної відповідальності. Як і основні права людини і громадянина, так ік онституційні обов’язки конкретизуються і розвиваються в поточному законодавстві.

Держава, її особливості та причини виникнення.

Держава — здійснюваний за допомогою офіційних органів політико-територіальний спосіб організації публічної влади, покликаний керувати суспільними процесами, шляхом надання своїм велінням загальнообов'язкового характеру та можливістю реалізації цих велінь через примус.

2) Держава — це 1) сукупність людей, території, на якій вони проживають, та суверенної у межах даної території влади; 2) організація політичної влади, головний інститут політичної системи суспільства, який спрямовує і організовує за допомогою правових норм спільну діяльність людей і соціальних груп, захищає права та інтереси громадян.

Держава характеризується такими особливостями:

1) всеохоплююча організація;2) тариторіальна (об'єднує членів суспільства на одній території)3) єдина організація (єдність території,населення, суспільної влади);4) офіційна (публічна);5) універсальна;6) верховна (є вищою силою);7) централізована (ієрархічна: підпорядкованість нищих структур вищим)

Головні ознаки, які відрізняють державу від інших соціальних організацій такі:

· держава – це єдина політико-територіальна організація влади в межах однієї країни, на визначеній території, основним її призначенням є здійснення владних, управлінських функцій в суспільстві;

· це організація особливої публічної влади: держава – це така публічна влада, яка не зливається з суспільством, а стоїть над ним; держава формально зовні представляє все суспільство;

· це організація влади, яка має у своєму підпорядкуванні аппарат примусу, побудований на правовій основі;

· це організація суверенної влади (неподільність, недоторканість, незалежність та єдність влади і території). Суверенітет як ознака держави має внутрішній і зовнішній прояв. Зовнішній – полягає в охороні влади і території держави від будь-яких впливів інших держав чи сил. Внутрішній – полягає в захищеності державно-правового механізму від внутрішніх насильницьких дій. Єдність державної влади означає, що єдиним джерелом влади у країні є народ, і лише народи може визначити питання про організаційні форми і межі її здійснення;

· невід”ємною ознакою держави є населення, яке пов”язане з нею громадянством чи підданством;

· це організація влади, фінансову основу діяльності якої складають податки;

· обов”язковою ознакою держави є наявність загальнообов”язкових правил поведінки (правових норм), які розробляє, приймає і охороняє держава і які визначають сферу відносин, що охороняються державою, роблять державні рішення обов”язковими на рівні суспільства та встановлюють можливі міри покарання за порушення встановлених норм.

До основних причин виникнення держави необхідно віднести:

-розпад родо-племінного укладу, розвиток виробництва у зв’язку поділом праці, зміна умов розподілу суспільного продукту, відокремлення соціальних структур виникла потреба цілеспрямованого керівництва та захисту населення що проживає на визначеній території;

-необхідність орг-ії великих суспільних робіт, об'єднання в цих цілях великих мас людей;

-необхідність підтримки в суспільстві громадського порядку, що забезпечує дотримання громадянами відповідних законів та правил, сприйняття соціальної несправедливості, соц стійкість суспільства, його стабільність, у тому числі і стосовно зовн впливу з боку сусідніх держав чи племен;

-на пізніших етапах розвитку цивілізації зростання ролі держави обумовлено потребою вирішення складних глобальних проблем людства та ствердженням самодостатності людини.