Засади законодавчої влади в Україні.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Структура та функції Верховної Ради визначаються Конституцією України. Верховна Рада України, як вищий законодавчий орган держави, видає закони з питань:

♦ здійснення прав і свобод громадян;

♦ визначення основних напрямів внутрішньої і зовнішньої політики України;

♦ затвердження державного бюджету;

♦ встановлення податків;

♦ контролю за наданням Україні кредитів, економічної допомоги іноземних держав;

♦ організації і діяльності органів державної влади й органів місцевого самоврядування;

♦ адміністративно-територіального устрою України;

♦ інших питань, визначених Конституцією України.

Український парламент приймає рішення про проведення всеукраїнського референдуму, виборів Президента у встановлені законом терміни, чергових і позачергових виборів в органи місцевого самоврядування. Верховна Рада призначає третину складу Конституційного Суду, половину складу Ради Національного банку, половину складу Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення. Парламент також за поданням Президента вирішує питання про призначення і звільнення Голови правління Національного банку, Голови Антимонопольного комітету, Голови Фонду державного майна, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення, а також Генерального прокурора.

До повноважень Верховної Ради належить схвалення програми сформованого Президентом уряду і винесення вотуму недовіри уряду, що тягне за собою його відставку.

Функціональний аналіз і контролінг управління органів державної влади

Функціональний аналіз органів державної влади здійснюється на основі відповідного функціонального обстеження апаратів цих органів всіх рівнів.

Завдання функціонального обстеження апарату органу полягає в тому, щоб визначити:

- які конституційно й законодавчо визначені цілі поставлені перед конкретним органом виконавчої влади і чи відповідають вони завданням, передбаченим у положенні про цей орган;

- які функції закріплені в положенні про цей орган і наскільки вони відповідають завданням, визначеним в інших актах законодавства;

- якою мірою положення про структурні підрозділи органа виконавчої влади відповідають положенню про цей орган, чи повністю повноваження цих органів забезпечують виконання функцій, покладених на орган;

- якою мірою посадові інструкції відповідають положенням про орган і його структурні підрозділи, професійно-кваліфікаційним характеристикам посад державних службовців, а також реально виконуваній роботі;

- чи потребує уточнення перелік завдань і функцій даного органу, а також структура його апарату і кадровий склад.

Проведення функціонального обстеження апаратів органів виконавчої влади всіх рівнів функціональне обстеження здійснюється за такими етапах.

1. Організація роботи з проведення функціонального обстеження.

2. Функціональне обстеження апарата органу виконавчої влади.

3. Функціональне обстеження структурних підрозділів апарата.

4. Аналіз розподілу обов'язків між керівником і заступниками керівника органа виконавчої влади.

5. Підсумки функціонального обстеження.

Контролінг — управлінська концепція, що виходить за межі функцій і підтримує процеси прийняття рішень і управління за допомогою цілеспрямованого забезпечення інформацією з метою досягнення кінцевих цілей і результатів діяльності.

До завдань контролінгу належать збір, систематизація, опрацювання і подання даних про діяльність (процеси) установи і зовнішнє оточення для вироблення рішень.

Основними сферами контролінгу є:- планування — визначення цілей установи;

- контроль — порівняння «план — факт» і аналіз відхилень;- керування — здійснення зустрічних заходів.

Завдання контролінгу в системі державної адміністрації такі: визначити інформаційну потребу адміністративного керівництва; з'ясувати і удосконалити інформаційні засади; координувати планування, контроль і інформаційне забезпечення; надавати підтримку адміністрації при визначенні інформативних (змістовних) планових параметрів; коментувати порівняння планових і фактичних показників; визначати потребу щодо прийняття рішень; вказувати керівникам на альтернативні можливості рішення.

Розрізняють такі форми контролінгу: - центральний — надає підтримку адміністративному керівництву в здійсненні загального управління і координації робіт фахових підрозділів; - децентралізований — надає підтримку децентралізованим фаховим підрозділам; відповідає за оперативне планування і керування робіт фахових підрозділів.

Управління енергетичними ресурсами та ризики підприємництва

Енергетична безпека – це такий рівень керівництва країни, який забезпечує ефективну діяльність паливно-енергетичного комплексу. Цей рівень визначається станом готовності паливно-енергетичного комплексу країни до протистояння дестабілізаційним діям внутрішніх і зовнішніх чинників, що створюють загрозу незалежній політиці держави у сфері енергозабезпечення національного господарства.

До визначальних чинників, що негативно впливають на енергоефективність економіки можна віднести:

а) неоптимальну структуру економіки, домінування в ній енергоємних виробництв;

б) зношеність основних фондів підприємств та відповідно великі понаднормативні втрати енергоносіїв; в) відпуск певної частки енергоресурсів, їх споживання та розрахунки за них не за показами приладів обліку; г)невідповідність рівня цін та тарифів на окремі види енергоносіїв та витрат на їх видобування, переробку і транспортування та як результат наявність перехресного субсидування;

Безпека підприємницької діяльності визначається категоріями «розвиток» і «стійкість» підприємництва, при яких: - забезпечується стале, стабільне функціонування підприємництва будь-якої форми власності; - створені умови, що сприяють захищеності підприємців; - передбачені і реалізуються заходи щодо запобігання загрозам з боку внутрішнього та зовнішнього середовища; - забезпечується здатність протистояти дестабілізуючим факторам, що порушують нормальну виробничу та іншу діяльність;

До основних складових безпеки підприємницької діяльності відносяться такі:

правова безпека;фінансова безпека;охорона та безпека праці;соціальна безпека;безпека особистості;інформаційна безпека;екологічна безпека;безпека при виникненні надзвичайних ситуацій.

Cтpaтeгiя eкoнoмiчнoї бeзпeки пiдпpиємcтвa - cукупнicть нaйбiльш знaчущиx piшeнь, нaпpaвлeниx нa зaбeзпeчeння пpийнятнoгo piвня бeзпeки функцioнувaння дaнoгo пiдпpиємcтвa.

Звичaйнo poзглядaють тpи типи cтpaтeгiчнoї бeзпeки пiдпpиємcтв:

-opiєнтoвaнi нa уcунeння icнуючиx aбo зaпoбiгaння виникнeння мoжливиx зaгpoз;     -cпpямoвaнi нa зaпoбiгaння впливiв icнуючиx aбo мoжливиx зaгpoз нa пpeдмeт бeзпeки;
-нaпpaвлeнi нa вiднoвлeння збитку, щo нaнocитьcя