Економічна оцінка ефективності функціонування органу державної влади.

На відміну від приватного управління, коли на рівні приватного підприємства співвідношення результатів у вигляді отриманих доходів та витрат підприємства відображає ефективність його функціонування та управління, в управлінні державою вимір його ефективності є складнішим процесом. Це обумовлено наступним:

-держ управління є системне явище, що відображає не тільки економічні відносини (як це проявляється на приватному підприємстві), а й соціальні, політичні, екологічні, психологічні та інші сторони людської діяльності;

- на результативність держ управління впливають не тільки об’єктивні, а й суб’єктивні чинники, вимір величини впливу яких наука ще не розробила точних критеріїв;

-результативність держ управлінських рішень залежить від наявних в країні обсягів ресурсного забезпечення, що в сучасних умовах дефіциту ресурсів набуває особливого значення;

-на ефективність виконання держ управлінських рішень також впливає й дія таких інституційних чинників, як ментальність, традиції, релігія, образ життя;

-ефективність держ упр-ня залежить від поведінки членів суспільства, яка визначається в кожній країні рівнем економічної культури, національною психологією;

-на ефективність державного управління також впливають такі чинники, як наукова достовірна визначеність цільових пріоритетів суспільного розвитку, макроекономічне прогнозування та програмування, адекватності стратегічних рішень динаміці економічних показників розвитку національної економіки.

Багатогранність та складність прояву державного управління, що охоплює всі сторони людської діяльності, й визначає системну вимірність його результативності. З огляду на означене, результативність державного управління поділяється на багато видів. Одним з них є економічна ефективність, що вимірюється системою макроекономічних показників функціонування національної економіки;

До критеріїв економічної ефективності держ управліннянеобхідно віднести наступні макроекономічні показники: ВВП на душу населення, співвідношення цін на товари споживання та заробітної плати, відношення зовнішнього та внутрішнього боргу держави до ВВП країни, показники наявного економічного потенціалу країни та ресурсного забезпечення, національний доход, конвертованість національної грошової одиниці тощо.

Державне регулювання ринку фінансових послуг та зовнішньої економічної діяльності.

Ринок фінансових послуг - сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інші види ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.

Метою державного регулювання ринків фінансових послуг в Україні є:

1) проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері фінансових послуг;

2) захист інтересів споживачів фінансових послуг;

3) створення сприятливих умов для розвитку та функціонування ринків фінансових послуг;

4) створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасниками ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства;

5) забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг та захисту прав їх учасників;

6) додержання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства;

7) запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринках фінансових послуг;

8) контроль за прозорістю та відкритістю ринків фінансових послуг;

9) сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг.

Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом:

1) ведення державних реєстрів фінансових установ та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг;

2) нормативно-правового регулювання діяльності фінансових установ;

3) нагляду за діяльністю фінансових установ;

4) застосування уповноваженими державними органами заходів впливу;

5) проведення інших заходів з державного регулювання ринків фінансових послуг.

Органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, такі:

1) щодо ринку банківських послуг — Національний банк України;

2) щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів — Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

3) щодо інших ринків фінансових послуг — спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Державне регулювання ЗЕД - це здійснення державою комплексних заходів щодо впорядкування, контролю, нагляду за зовнішньоекономічною діяльністю та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Державне регулювання ЗЕД спрямоване на досягнення кількох результатів, а саме на:

- захист економічних інтересів України, прав і законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

- створення рівних умов для розвитку всіх видів підприємництва у сфері зовнішньоекономічних відносин та використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності доходів та інвестицій;

- заохочення конкуренції і обмеження монополізму суб'єктів господарювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Для досягнення зазначених результатів держава застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання. Основними засобами регулюючого впливу держави на ЗЕД є:

1) засоби тарифного регулювання - заходи опосередкованого (непрямого) регулювання

2) засоби нетарифного регулювання - безпосередній (прямий) вплив на відповідні суспільні відносини. Органами, якы здійснюють державне регулювання ЗЕД, є Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, є Національний банк України, Державна митна служба України, а також Антимонопольний комітет України.