Національна безпека та її вплив на інститути держави

Національна безпека – сукупність зв’язків і відносин, що характеризують стан особи, соціальної групи, суспільства та держави в цілому, коли гарантується їх стійке стабільне існування, здатність до саморозвитку і прогресу, ефективного протистояння внутрішнім та зовнішнім загрозам. Відповідно до ст.17 Конституції України, забезпечення економічної безпеки є найважливішою функцією держави. Складовою економічної безпеки є продовольча безпека, підтримання та гарантування якої покладається згідно з чинним законодавством на органи державної влади. Вирішальну роль у формуванні та ефективної системи НБ відіграє: по-перше, адекватне матеріальному та духовному потенціалу народу усвідомлення національних цінностей, інтересів і цілей; по-друге, - їх закріплення у політичній та соціально-економічній організації суспільства.  НБ має інтегральний характер, що виявляється у діяльності всіх гілок влади на всіх рівнях. Головними об’єктами НБ є:

- громадянин та його права і свободи;

- суспільство- його духовні та матеріальні цінності;

- держава- її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і економічна незалежність;

Основні принципи забезпечення НБ:

-пріоритет прав людини;

-верховенства права;

-пріоритет договірних (мирних) засобів у розвязанні конфліктів;

-адекватність заходів захисту національних інтересівреальним іпотенційним загрозам;

-демократичний цивільний контроль за військовою сферою;

-дотримання балансу інтересів особи, суспільства і держави; їх взаємна відповідальність;

-чітке розмежування повноважень органів державної влади.

Завдання забезпечення НБ:

-оцінка, вимір і моніторинг загроз;

-оцінка макроекономічного середовища і вимір економічної безпеки;

-вимір екологічної безпеки;

-оцінка соціальної архітектоніки та вимір соціальної напруги.

На систему забезпечення НБ держави покладаються такі основні функції:  

- створення і утримання основних засобів та сил забезпечення НБ: правових засад, розподіл функцій, формування організаційної структури, кадрове, фінансове, матеріальне, технічне, інформаційне забезпечення;

- управління діяльністю системи забезпечення НБ, що складається з вироблення стратегії та планування конкретних заходів;

- здійснення планової та оперативної діяльності забезпечення НБ;

- участь у міжнародних системи безпеки через входження в до існуючих та утворення нових систем безпеки; двосторонніх договорів тощо;

Загальна система суб'єктів гарантування національної безпеки охоплює:  а) орган законодавчої влади — Верховна Рада і органи державного управління загальної компетенції — Кабінет Міністрів, місцеві державні адміністрації;
б) органи державного управління спеціальної компетенції — Міністерство внутрішніх справ; Служба безпеки; Міністерство оборони; Державний комітет у справах охорони державного кордону; Міністерство юстиції; Національне бюро розслідувань; спеціалізовані управління і служби Міністерства закордонних справ; Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи тощо; в) правоохоронні органи – органи прокуратури; суди загальної юрисдикції; Конституційний Суд; адвокатура;

г) громадські структури – адвокатура; Товариство сприяння обороні України; пункти охорони громадського порядку.

Регуляторна політика у сфері малого та середнього підприємництва.

Механізми державного регулювання підприємництва — це система заходів, розроблених державою, з урахуванням вимог ринку та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності. До цієї системи входять правовий і фінансовий механізми, механізми стимулювання, підтримки, сприяння, контролю; форми та методи реалізації державного регулювання, державні органи та фонди, покликані займатися діяльністю суб'єктів підприємництва.

Державне регулювання підприємництва має свої функції, інструменти (методи) та відповідні органи.

Основні функції державного регулювання підприємництва такі:

1) підтримка пропорційності виробництва та споживання, антициклічне регулювання;

2) підтримка та розвиток конкуренції, антимонопольні заходи;

3) перерозподіл доходів та соціальний захист підприємців і споживачів.

До інструментів, або методів державного регулювання підприємництва, належать:

- податково-бюджетна система (фіскальна);

- цінове регулювання;

- кредитно-грошове регулювання;

- зовнішньоекономічне регулювання (митні збори, ліцензії, квоти).

Органами державного регулювання підприємництва є центральні органи виконавчої влади, а також місцеві органи виконавчої влади та органів самоврядування.

Державна політика підтримки МП — це сукупність (комплекс) пріоритетних рішень, які визначають основні напрями і форми правового, економічного та організаційного сприяння розвитку малого підприємництва з урахуванням інтересів держави та суб'єктів господарювання.

Основними завданнями державної політики розвитку малого підприємництва є:

- забезпечення зростання внутрішнього валового продукту за рахунок діяльності суб'єктів малого підприємництва;

- залучення суб'єктів малого підприємництва до розв'язання соціально-економічних проблем на державному і регіональному рівнях;

- удосконалення структури малого підприємництва;

- створення конкурентного середовища;

- підвищення технологічного рівня виробництва малих підприємств;

- заохочення розвитку малих підприємств у пріоритетних галузях і на територіях пріоритетного розвитку;

- створення нових робочих місць, зменшення безробіття;

- сприяння максимальній самореалізації громадян у підприємницькій діяльності;

- формування соціального прошарку власників і підприємців.

Основні принципи державної політики розвитку малого підприємництва, що визначаються в Концепції, такі:

- системність та комплексність механізмів державного регулювання розвитку МП;

- цілеспрямованість та адресність підтримки суб'єктів МП;

- рівноправний доступ суб'єктів МП до всіх видів ресурсів;

- посилення регулюючої функції держави у здійсненні політики підтримки підприємництва;

- створення сприятливих умов для використання іноземних інвестицій, розвиток спільного підприємництва.

Суб'єкти - працівники МП. Об'єктом державної політики підтримки та розвитку МП є реальні потреби та інтереси суб'єктів МП.

Методи регулювання підприємницької діяльності:

- за суб’єктами впливу: державні, громадські, ринкові;

- за часом дії: короткострокові. Довгострокові;

- за характером: прямі, не прямі;

- за масштабом втручання: загальні, часткові;

- за змістом: економічні, адміністративні, інституційні, соціально-спихологічні;

- за способом прийняття: правові, неправові;

- за характером: стримуючі, стимулюючі;

- за рівнем впливу: республіканські, місцеві;

- за об’єктом впливу: галузеві, функціональні.